Протистояння двох грандів українського футболу цього разу дало нам безліч різних емоцій: переживання, несамовиту радість, обурення та розпач. І це неповний список того, що відчули всі присутні на НСК “Олімпійський” минулого морозного вечора. Перегляд українського “Ель Класіко” наштовхнув на ідею: подивитися на команди одночасно з трьох боків, адже крім аналітичної сторони футболу, існує також думка гостей матчу та ультрас, які з командою і під час поразок, і під час перемог. Отож, погнали.
Погляд преси
Напередодні матчу вболівальники і тої, і іншої команди були впевнені, що перемога буде за їхніми клубами. В ложі для преси стояли більш однозначні настрої. Майже всі зійшлись на думці, що якщо “Шахтар” переможе, то відставання команди Реброва від лідерів сягне 13 очок. Більшість журналістів висловили також думку, що після тріумфу Фонсеки можна буде сміливо вручати “гірникам” золоті медалі сезону. Тренери обох команд в передматчевих інтерв’ю такої думки не сприймали. Сергій Станіславович, відомий своїм бійцівським характером говорив, що ніколи ще “Динамо” не програвало титул в середині сезону і потрібно боротись до останнього. Також головний тренер “біло-синіх” натякнув, що готує гірникам сюрприз на полі. Очільник “Шахтаря” тримався осторонь будь-яких прогнозів і зосереджено говорив, що переможе сильніший.
Перед початком преса між собою обговорювала той сюрприз, про який згадав Ребров. Але всі обговорення були відкинуті, коли на 14-ій секунді матчу з блискучої передачі Гонсалеса, Жуніор Мораес змусив “Олімпійський” ревіти від захоплення. “Динамо” повело в рахунку і тут можна сказати почався справжній футбол.
В журналістських кулуарах було відмічено, що команда Реброва вийшла доволі зарядженою. Попри всезагальну думку, що в ДК тайм триває 15-20 хвилин, в цій зустрічі хлопці діяли організовано в обороні (окрім Хачеріді, який провів один з найгірших своїх матчів), яка мала допомагати атакувальній лінії. Центр поля на чолі з Рибалкою та Сидорчуком теж показали фірмову гру, бо лавина критики середньої лінії не вщухала після переходу Рауля Ріанчо в штаб Андрія Шевченка. Деякі аналітики казали, що після відходу іспанця, який працював саме з центром поля, середня лінія не виконує своїх функцій і виглядає розгублено. На цю критику хлопці відповіли змістовною грою. Якість пасу в першому таймі, контроль та бачення поля та безумовно виконання стандартних положень – гра хавів була б майже ідеальною. Але, на превеликий жаль, в другій половині зустрічі всі на стадіоні побачили іншу команду.
Після перерви преса відмітила нервування команди на полі, що стало позначатись на якості гри “біло-синіх”. Стало з’являтись багато браку у грі захисників. Неточні поперечні передачі та регулярна втрата м’яча – все це дало “Шахтарю” можливість не тільки зрівняти рахунок, але й вийти вперед, бо вже десь на 55 хвилині зустрічі “Динамо” відверто почало “сушити” гру, за що і поплатилося. А ще через декілька хвилин нерви стали здавати і було вилучено Мораеса, який не по-джентельменськи дав ляпаса Срні, і це, на думку преси, стало початком кінця. Далі все розвивалось як по сценарію – провали в обороні та центрі поля, паніка футболістів ДК та закономірний результат після фінального свистка.
Коментарі після матчу розділились на дві позиції. . Перша: ДК зараз будує нову команду і поразка в матчі з “Шахтарем” показала, що кияни на вірному шляху в побудові нової команди. На противагу цій думці існувала більш гостра позиція, стверджуюча те, що підопічні Реброва повернулись часи заходу кар’єри Блохіна і в найближчий час навряд ми побачимо те “Динамо”, яке змусить повірити в команду. Також журналістська спільнота була трохи розчарована, бо обіцяного керманичем сюрпризу так і не побачила.
Думка пересічних вболівальників
Принципова сутичка між ДК і “Шахтарем” – це, на жаль, чи не єдиний матч, який може зібрати велику кількість вболівальників. Минулого вечора, попри -13, двадцять одна тисяча вболівальників прийшла підтримати улюблену команду. Трибуни підігрівались гарячим чаєм та очікуванням красивого футболу. В коротких бесідах зі спільнотою стало ясно, що всі сподіваються побачити видовище, яке передбачає таке протистояння. І вони не залишились розчарованими. Стадіон гнав вперед команду, радів кожному голу, але на жаль 40 % присутніх почало своє просування до виходу після 4 голу у ворота господарів поля і третій гол Бєсєдіна побачили найстійкіші. Коментарі гостей матчу були приблизно одного типу:
Якщо загалом, то в мене після цього матчу неоднозначні емоції, з одного боку досить непогана гра від “Динамо” (особливо, в порівнянні з деякими попередніми матчами), з іншого боку – несправедлива і незакономірна поразка. “Динамо” тотально не таланило, як і, знову ж таки, в багатьох матчах цієї частини сезону. Хочеться бачити таку ж гру від “Динамо”, але з більш закономірним результатом і мешою кількістю помилок.
Вікторія Смілянець, вболівальниця ДК
Більшість гостей матчу залишилось задоволеними грою та виражали бажання приходити ще та підтримувати не тільки грандів, але й інші українські команди.
“Только Киев – Только победа”. Думка ультрас “біло-синіх”.
Що ж стосується думки найпалкіших фанів команди, то вони виражали непохитну віру в майбутню команду і не змінили своєї позиції після зусрічі. Насправді саме ультра задавала ритм матчу з першої хвилини:
“Это был последний матч в этом году, еще и какой Динамо-Шахтер!
Движуха ожидалась, и она состоялась. Сектор гнал вперед с первой же секунды, за что и был вознагражден голом Мораеса (самый быстрый гол в украинском эль-классико)”.
Настрій на секторі змінювався блискавчино і це додавало динаміки в гру.
“Сразу же пропустили, нелепо… Несмотря на обычных болельщиков, которые сразу же притихли, сектор начал заряжать, тем самым взбодрил команду, что принесло свои плоды, гол Рыбалки- подтверждение!
Емоції сектору – окрема історія, вони били через край. На стадіоні горіла піротехніка, чулись вибухи і навіть невелика луна від зарядів обох секторів:
“По эмоциям было все на высшем уровне, пели, прыгали, перекличка звучала со стадионом, фаера жгли , хоть и запрещено но в таком праздничном матче без них никак”.
Друга половина зустрічі почала розчароувати не тільки журналістів, але й фанів, але вони славляться своїм вмінням тримати удар:
“Второй тайм конечно испортил настроение. Донецкий клуб умело использовал свои моменты, но банда на секторе поддерживали до конца (Вперед, “Динамо”, мы с тобой!) После 3 пропущенного и удалений “болельщики” начали просто покидать стадион, “БОЛЕЛЬЩИКИ”, а те кто реально был душой за команду пусть и в трудную минуту оставались несмотря ни на что!
Але, незважаючи на поразку, фани залишилсь задоволені своїм улюбленим клубом:
“Команда на поле была и это радует, будущее есть, в которое мы свято верим! Только Киев только победа!”
P.S. Приятно удивило то, что в такую не самую приятную погоду люди шли на стадион, пусть и было 20 тыс, но они были, и они верили
Видимо, после того как своей игрой Динамо в ЛЧ вынесло турецкую недокоманду (ибо не*уй жечь символику нашего клуба) болельщиков они начинают возвращать.”
Роман Романко, фан ДК.
З упевненістю можна сказати, що останній матч року запамятається надовго і не тільки заверенням професійної кар’єри CаШо, двома вилученнями та сімома голами. Матч запам’ятається щирими емоціями стадіону “Олімпійський”, що закривається на зимові канікули.
