“Це фіаско, братан!”. П’ять гучних трансферних проколів Хосепа Бартомеу

23 Лют, 2020| автор:

Не секрет, що президент “Барселони” втрачає ґрунт під ногами – іспанська преса пише про можливу відставку керманича клубу. Серед перерахованих проблем особливий акцент зроблений на трансферній політиці – доволі красномовно, що днями “блауґранас” підписали Мартіна Брейтвейта, проте вкотре розчарували. Однак, сам Бартомеу вважає, що він добре працює і не має наміру йти з посади. З огляду на це розповідаємо,що не так з придбанням, а також згадуємо інші, куди серйозніші проколи.

Поява Мартіна Брейтвейта на “Камп Ноу” викликала шок та осуд. Формально “Барселона” нічого не порушила – “блауґранас” отримали дозвіл на здійснення трансферу та активували право першочергового викупу. Тут простежується певна логіка – розуміючи, що жоден з поважаючих себе клубів не погодиться розлучитися з тим чи іншим важливим футболістом (а якщо й так, то вимагатиме солідні гроші), каталонці скористалися чи не єдиною доступною опцією.

На практиці це ж виглядало як крадіжка і акт варварства – “Барселона” безцеремонно видерла Брейтвейта із “Леґанеса”, чим фактично прирекла команду на виліт з елітного дивізіону. Очевидно, що “огірки” й так у критичному становищі, однак тепер змушені продовжити боротьбу за виживання без найкращого голеадора (8 результативних дій у поточному розіграші Прімери) та одного з лідерів роздягальні.

І що робити з 18 мільйонами, отриманими за перехід данця? Трансферне вікно зачинене і Леґанес не має привілейованого статусу чи впливу, щоб провести аналогічну операцію – “Барселона” жбурнула у бік андердога кейс з грошима, які, за великим рахунком, не вплинуть на його порятунок.

Не дивно, чому громадськість накинулася на президента “синьо-гранатових” Хосепа Бартомеу. Функціонер не вперше плямує репутацію – буквально на днях він підтримав УЄФА, схвально прокоментувавши єврокубкову дискваліфікацію “Манчестер Сіті”. Колеги по цеху, журналісти, навіть пересічні уболівальники покрутили пальцем біля скроні – не дарма ж у народі ходить вислів “сьогодні кєнт, а завтра мєнт”. Подібна доля може торкнутися кожного.

І ось зараз Брейтвейт – гравець, який, якщо замислитися, не потрібен “кулес”. “Барселона” шукала вираженого центрфорварда, здатного тимчасово замінити Луїса Суареса, а натомість запросила вінґера. Ні, Мартін може розташуватися на вістрі атаки завдяки універсальним навичкам, однак для нього в приорітеті робота на фланзі. До того ж, скандинав не відзначається характеристиками, які високо цінує Кіке Сетьєн – легкістю, пластичністю та вмінням пристосуватися до різноманітних тактичних моделей. Це прямолінійний трудоголік, але без іскорки магії – про його рівень наочно говорять такі колективи, як “Тулуза”, “Мідлсбро” і “Бордо”.

Тож Хосеп Бартомеу знову під тиском – іспанська преса відкрито глумиться над очільником клубу, а фанати у розпачі. Наголосимо, що загалом Брейтвейт – хороший хлопець і заслужив на шанс, хоча тверезо усвідомлює його примарність. Скепсис породили непоодинокі випадки – “блауґранас” не вперше творять дич, запрошуючи кадрів на кшталт Томаса Вермалена чи Марлона. Не знаєте, хто це такий? Отож бо й воно.

Поговоримо про виконавців, з якими Бартомеу кричуще проколовся та сильно зіпсував імідж.

Андре Ґомеш

Прийшов: за 37 млн євро (з “Валенсії”)

Пішов: за 25 млн євро (в “Евертон”)

Купувати гравця після короткотривалого, хоч і гучного турніру – погана риса. Андре Ґомеш перебрався в “Барселону” на гребені слави, у ранзі чинного чемпіону Європи, але швидко дав зрозуміти – йому не місце на “Камп Ноу”. Причини вагомі – португалець не витримав конкуренції, нав’язаної з боку Івана Ракітіча і Андреса Іньєсти, після чого психологічно зламався. Депресія та панічні атаки, які переслідували центрхава – це не жарти, а сувора реальність.

Незважаючи на адаптованість до Іспанії, Ґомеш виглядав чужорідним елементом, явно неготовим до суперництва на такому рівні. Уболівальницька спільнота, негативно налаштована до новачка, нанесла останні штрихи – принизливе відношення трибун змусило португальця змінити обстановку.

У чому тут промах Бартомеу? “Кулес” не зважили всі “за” і “проти”, а банально виклали мільйони за піар. Без сумніву, мати у складі футболіста, який причетний до міжнародного тріумфу – круто і почесно. Але, як показує практика, не завжди ефективно.

Поспішність – мабуть, найвідчутніша слабина сьогоднішньої “Барселони”. З нею пов’язані всі катастрофи – у цьому ви неодноразово переконаєтеся по ходу нашого матеріалу.

Малком

Прийшов:за 41 млн євро (з “Бордо”)

Пішов: за 40 млн євро (в “Зеніт” Санкт-Петербург)

Питання, достеменну відповідь на яке не знають тибетські мудреці чи Google – навіщо “Барса” купила Малкома у 2018-му? Невже саме так потрібно відповідати “Ромі” за провал, допущений у півфіналі Ліги чемпіонів? Знаєте, цілком правдива версія – інакше й не поясниш, якщо пригадати, як здійснювалася оборудка. Новина про угоду з каталонцями застукала бразильця у аеропорті – хлопець ось-ось мав вилетіти до Риму та підписати відповідні папери. Раптовий дзвінок з Бордо проклав новий маршрут – прямісінько до Каталонії.

Де на вінґера чекало нерозуміння – Ернесто Вальверде, за чиєю спиною купувався футболіст, натякнув, що на нього не розраховує. Коли ж газетярі накинулися на Бартомеу з неприємними запитаннями, президент переклав відповідальність на плечі спортивного директора Еріка Абідаля – мовляв, француз лобіював кандидатуру Малкома, тож і винен у ситуації.

На щастя, Малкома вдалося досить вигідно продати – виконавець відкинув предметні пропозиції, зроблені дортмундською “Боруссією” та “Евертона”, і зробив вибір на користь санкт-петербурзького “Зеніту”. Що тонко натякає на амбітність нападника – треба бути “генієм”, аби у розквіті сил проміняти топовий чемпіонат на російську Прем’єр-лігу.

Усман Дембеле

Прийшов: за 125 млн євро (з дортмундської “Боруссії”)

Пішов: досі в команді, але постійно зламаний

Пора визнати – захищаючи синьо-гранатові кольори, Усман Дембеле реалізував лише дещицю потенціалу. І не слід поспіхом вказувати на травматичність – так, це суттєво вплинуло на кар’єру юнака, проте є не єдиним фактором, який змушує сумніватися у його зрілості і професіоналізмі.

Проблеми з дисципліною, перманентний конфлікт з тренерським штабом, неправильні акценти – все це викликає, як бачимо, негативне враження. Додаємо сюди постійні пошкодження різноманітної важкості (за час перебування на “Камп Ноу” француз пропустив 80 матчів, і ця цифра продовжує рости) і констатуємо – Дембеле взагалі не вартий витрачених коштів. Це прикро чути, але давайте ввімкнемо голову – якби не шалений талант, то навряд чи Усман протримався б так довго в Іспанії.

І як тут не згадати приказку “поспішиш – людей насмішиш”? У серпні 2017-го “Боруссія” маніпулювала “Барсою”, як тільки хотіла, і витиснула 125 мільйонів євро з урахуванням бонусів – Бартомеу, по чиїй репутації після прощання з Неймаром не пройшовся хіба лінивий, намагався зробити хоч щось, щоб повернути прихильність медійників і фанатів. Чи вийшло? Питання риторичне.

Філіппе Коутінью

Прийшов: за 145 млн євро (з “Ліверпуля”)

Пішов: орендований мюнхенською Баварією за 8,5 млн євро

Коли Коутінью покинув “Енфілд”, то Юрґен Клопп не пожалкував ні на хвилину – за словами журналіста Дієґо Торреса, німецький спеціаліст не усвідомлював, як Ернесто Вальверде у майбутньому працюватиме з вінґером. Початковий задум та тактичні моделі баска говорили про одне – за будь-якої схеми виконавцеві доведеться трудитися до сьомого поту. Тобто не нехтувати чорновою роботою, створювати глибину і простір – насамперед, допомагати Альбі (як компаньйону по флангу) і Мессі.

Втім, Коутінью не очікував на такі вимоги – фестивальний, індивідуалістський футбол бразильця різко контрастував з планом Вальверде. Так, Філіппе приносив користь, але до певного часу – як тільки тренер вказав йому на належне місце, розпочався скандал.

У якийсь момент найдорожчий гравець у історії “кулес” опинився на лаві запасних. А потім став непотрібним – інакше б не перейшов до “Баварії” на правах оренди. Сьогодні у клубі не знають, як діяти далі – Коутінью не переконує і висне каменем на шиї “блауґранас”.

Неймар

Прийшов: за 88 млн євро (з “Сантоса”)

Пішов: за 222 млн євро (в “Парі Сен-Жермен”)

Найбільший фейл Бартомеу – втрата Неймара. Вінґер не просто форсував події, ведучи перемовини з “ПСЖ”, а смачно плюнув в обличчя каталонців. Всі звикли сприймати бразильця у якості антагоніста, що виставив легендарний клуб дурниками. Це щира правда, але частково – менеджмент “Барселони” не зробив необхідні кроки, аби втримати зірку світового масштабу, та не передбачив можливі сценарії після її відходу.

Самовпевненість – шкідлива штука. Віра у неможливість виплати клаусули Неймара зіграла з Хосепом злий жарт – він пережив ті ж емоції, якими на днях підпалив п’яті точки керівництва “Леґанеса”. Виявилось, що 222 мільйони євро – ніщо у порівнянні зі збитками, нанесеними у подальшому.

Безпорадність і відсутність чітко обраної позиції обійшлися дорожче – сподіваючись врятувати становище, Бартомеу наламав ще більших дров та продемонстрував невміння працювати у стресових ситуаціях. Найголовніше те, що гідна альтернатива так і не була знайдена (остання надія на Антуана Ґрізманна, але й вона ризикує луснути, наче мильна бульбашка). Тому нікого не дивує бажання функціонера повернути Неймара – це могло б вирішити ряд питань, послужити своєрідним щитом та стати вагомим козирем напередодні виборів, запланованих на 2021 рік.

З іншого боку, все ризикує закінчитися набагато прозаїчніше – слухи про дострокові вибори з’явилися не на порожньому місці. Як ви знаєте, диму без вогню не буває…