Сьогодні Валентину Белькевичу виповнилося б 44 роки…
Так, як музикант, щасливий коли грає, поет – коли пише, а художник – коли малює, так і Валентин Белькевич був щасливим лише тоді, коли займався улюбленою справою – футболом.
Він був невід’ємною частиною команди легендарного Лобановського 90-их, коли кияни наводили страх на усіх європейських грандів. Валентин розташовувався під нападниками – Ребровом та Шевченком і неодноразово організовував голи, які ще й досі згадують вболівальники.
А ще пам’ятаються його штрафні – Белькевич не володів потужним ударом, однак його штрафні вражали точністю і елегантністю. Він грав “головою”. Не “на другому поверсі”, а в тому розумінні, що чудово бачив поле і знав розвиток атаки на декілька . ходів вперед. Та, окрім того, коли було потрібно, не цурався і чорнової роботи, адже Лобановський неодноразово змушував його відпрацьовувати в центрі на позиції опорника.
До речі, саме ВВП розгледів в Белькевичі велику любов до ГРИ. А от при Йожефові Сабо Валентину в першу команду було зась. Та такий талант не міг так просто пропасти.
Белькевич вчасно відчув, коли потрібно завершити кар’єру гравця, але з футболом і гадки не мав прощатися. Він очолив молодіжну команду “Динамо”.
“Така в нас професія – футболісти стають тренерами,, ми ж, окрім футболу, за великим рахунком, більше нічого не вміємо.
Деякі люди відкривають свій бізнес, але, в основному, все життя у футболі – з дитинства і до кінця життя. От так і Валентин не міг жити без футболу, він був у нього в серці і крові”, – сказав Анатолій Дем’яненко.
Та в травні Белькевича попросили з “Динамо” і він… впав у глибоку депресію. Як тільки дружина Олеся не намагалася витягнути чоловіка з того стану – безрезультатно.
Нарешті в липні вона вмовила чоловіка поїхати на базу “Динамо” і поговорити з керівництвом. Все начебто почало налагоджуватись, але як там було насправді… 1 серпня Белькевича не стало.
“О 23:56 я вийшла на балкон. А буквально через мить почула дивний хрип. Коли забігра в кімнату, погляд чоловіка вже був порожнім”.
Вона бачила, як лікарі дві години ще намагалися зробити хоча б щось, але було зрозуміло, що шансів немає…
“Знаєте, кажуть, що наперед вітати з днем народження не можна. А в червні Валік раптом сказав: “На день народження нічого не даруй, купи мені краще зараз вудочку на карпа”. Рибалка була пристрастю чоловіка. Я, пам’ятаю, ще відповіла – навіщо на день народження. Я тобі просто так її подарую. Ванентин вперся: “Ні, на день народження!”. Ось і не вір після цього в прикмети”.
Після смерті чоловіка Олеся взяла всі виписки з поліклініки, результати аналізів – чоловік був абсолютно здоровим. То звідкіля ж взявся цей злощасний тромб?
“В людини просто відібрали м’яча”, – сказав після смерті Валентина брат Олесі.
1 квітня 2008 року Белькевич прийняв українське громадянство, то ж в тому, що його поховали на Байковому цвинтарі немає нічого дивного. Тим більше, що там він возз’єднався там із своїм наставником Валерієм Лобановським – їхні могили поруч.
“Брутальний футбол” вітає Валентина Белькевича з днем народження. Саме вітає, бо людина живе, скільки живе пам’ять про неї, а Белькевич і його феноменальна гра не забудуться ще дуже й дуже довго.
