В італійській Серії Б відбулася, здавалося б, пересічна подія – “Фрозіноне” звільнив головного тренера і призначив на його місце нового. Але родзинка в тому, що клуб “розміняв” чемпіонів світу-2006 – Фабіо Ґроссо змінив Алессандро Несту.
“Фрозіноне” після хорошого старту в чемпіонаті взяв лише 10 очок в 11-ти матчах другого кола. Існує велика ймовірність залишитися в Серії Б ще на сезон, що не відповідає амбіціям керівництва. Тому воно з легкої руки змінило одного тріумфатора ЧС на іншого. Як з’ясувалося, з того легендарного італійського складу добра половина гравців спробувала себе на місці головного тренера різних команд. У цьому матеріалі ми подивимося, яких успіхів вони змогли домогтися в новому амплуа.
Марко Амелія
Амелія був одним з трьох воротарів, котрі були в заявці “скуадри адзурри” на Мундіаль, і одним з двох, які сиділи за спиною Буффона (разом з Анджело Перуцці). Марко закінчив ігрову кар’єру в 2017-му, останнім клубом стала італійська “Вінченца”. Що цікаво – перед нею Амелія грав за “Челсі”. Хоча швидше ділився досвідом на лавці запасних.
Першим клубом у тренерській кар’єрі ексголкіпера стала команда “Лупа Рома” з Серії Д (четвертий дивізіон), яку він очолив у 2018 році. А зовсім нещодавно, на початку березня, Марко призначили головним керманичем “Ліворно”, який наразі займає останнє місце в Серії С. Команда з новим наставником встигла провести 5 матчів – 2 нічиї та 3 поразки. Мабуть, легше було посадити на лавку Буффона в 2006-му, ніж зараз витягнути “темно-бордових” з дна.
Алессандро Неста
Легендарний захисник “Лаціо” та “Мілана” Алессандро Неста повісив бутси на цвях у 2015-му. Ми згадували на початку, що буквально на днях з 45-річним фахівцем розірвав контракт “Фрозіноне”. Неста відпрацював у клубі зі столичного регіону більш ніж півтора роки: його призначили головним у червні 2019-го.
У минулому сезоні “канарки” під керівництвом Алессандро програв у фіналі плейоф за вихід до Серії А “Спеції”. У цьому році від команди теж чекали боротьби за лідерські позиції, але колектив після непоганого старту застряг в середині таблиці.
“Фрозіноне” – третій клуб у тренерській кар’єрі центрбека. До цього були “Маямі” (Друга американська ліга) і “Перуджа”. До речі, ще один чемпіон світу-2006 Андреа Пірло влітку пропонував Несті увійти до його тренерського штабу в “Ювентусі”. Сандро тоді відмовив і зосередився на роботі із “Фрозіноне”. Тепер він цілком може переглянути своє рішення.
Фабіо Ґроссо
Ґроссо почав свій тренерський шлях з молодіжки “Ювентуса” (U19), очоливши команду весною 2014-го року. Разом з юною “старою синьйорою” Фабіо демонстрував чудові результати (2,15 очок в середньому, 80 перемог у 116-ти матчах) та в сезоні 15/16 виграв молодіжний чемпіонат Італії.
Поки що на дорослому рівні ексзахисник не може похватилитися серйозними досягненнями. В Італії у Ґроссо була “Брешія”, де він затримався аж на три матчі, а до цього невдалий досвід з “Вероною” – Фабіо звільнили в кінці сезону 2018/19. Останнім місцем роботи 43-річного фахівця був швейцарський “Сьйон”. Зараз ексзахисник отримав новий шанс і замінив Алессандро Несту на чолі “Фрозіноне”.
Фабіо Каннаваро
Каннаваро вирішив екзотично почати свою тренерську кар’єру – в Китаї і Саудівській Аравії. Зокрема, він працював з клубами “Аль-Наср”, “Тяньцзінь Цюаньцзянь” і “Гуанчжоу Евергранд”. Саме з останнім він домігся найбільш вагомих досягнень – виграв місцевий чемпіонат і Суперкубок. У березні 2019-го року фахівець навіть став головним тренером збірної Китаю. Планувалося, що роботу зі збірною Каннаваро буде поєднувати з роботою в клубі. Однак вже у квітні він покинув цей пост (2 поразки в 2-х матчах), заявивши, що йому потрібно зосередитися на роботі наставником “Гуанчжоу Евергранд”.
Також Фабіо Каннаваро є основним кандидатом на посаду головного тренера збірної Італії після Роберто Манчіні. Термін його контракту з китайським клубом розрахований якраз до 2022-го року.
Джанлука Дзамбротта
Дзамбротта завершив ігрову кар’єру у швейцарському “К’яссо” в 2013-му році, де пізніше працював на різних тренерських посадах аж до 2015-го. Потім в його тренерській кар’єрі були індійський “Делі Дайнамос”, а також китайський “Цзянсу Сунін”, де він у ролі асистента допомагав Фабіо Капелло майже рік. З 2018-го Джанлука сидить без роботи, якщо говорити суто про тренерство. Останнім часом ексзахисник часто виступає експертом на різноманітних італійських спортивних каналах.
Массімо Оддо
У Массімо Оддо тренерський шлях поки точно не вкритий пелюстками троянд. У вищій лізі він попрацював з “Пескарою” (яку підняв із Серії Б) – звільнили у лютому, коли у команди була всього одна перемога в чемпіонаті. У наступному році покликали в “Удінезе” – команда видала 5 перемог в перших 6-ти турах, проте закінчилося все у квітні після 11 поразок поспіль.
Пізніше італієць ненадовго заїжджав до “Кротоне”, а також двічі заходив у “Перуджу” в минулому сезоні. Звідусіль і завжди його незмінно звільняли. У цьому ж сезоні Массімо знову керував “Пескарою” в Серії Б, з якою знаходився у зоні вильоту. В листопаді Оддо знову був відправлений у відставку.
Марко Матерацці
Найкращий друг Зінедіна Зідана теж встиг спробувати тренерського хліба. Щоправда, для Матерацці цей досвід поки що виявився досить скромним. Останній матч за “Інтер” Марко провів у травні 2011-го року, а в 2014-му став граючим тренером індійського клубу “Ченнаїн”, за який провів 7 поєдинків.
Під керівництвом Матерацці ця команда виграла індійську Суперлігу у 2015-му. Однак вже у наступному сезоні вона не зуміла вийти у плейоф чемпіонату. В березні 2017-го Марко покинув пост головного тренера “Ченнаїну”, розійшовшись з клубом за взаємною згодою. З тих самих пір Матерацці нікого не тренує і чекає, поки Зідан покличе його до свого штабу.
Мауро Каморанезі
Колишній півзахисник “Ювентуса” і збірної Італії Мауро Каморанезі почав свою тренерську кар’єру в 2015-му в Мексиці, а саме в клубі “Корас”. Після цього 44-річний фахівець працював також з мексиканським “Кафеталеросом”, аргентинським “Тигре” і словенським “Табором”.
За непогані результати з останнім у вересні минулого року Мауро запросили вже до гранду словенського футболу – “Марібору”, керівництво якого поставило завдання повернути клубу титул чемпіонів країни. Але, на жаль, Каморанезі не відпрацював з командою і року. Фахівця досить несподівано звільнили в лютому (після трьох матчів без перемог), коли “Марібор” відставав від лідера чемпіонату “Олімпії” всього на 2 очки.
Дженнаро Ґаттузо
Відразу після закінчення ігрової кар’єри в 2013-му Ґаттузо прийняв рішення стати тренером. Початок кар’єри коуча видався не дуже яскравим: без особливих успіхів він протягом трьох місяців тренував ”Палермо”. Після цього Ґаттузо очолював грецький “ОФІ” та італійську “Пізу”, однак теж без високих результатів.
У липні 2017-го Дженнаро повернувся до ”Мілану”, очоливши молодіжну команду. Проте вже у листопаді він став головним тренером клубу, змінивши на посту звільненого Вінченцо Монтеллу. Після закінчення сезону 2018/19 фахівець подав у відставку, відмовившись від грошей, що належали йому за контрактом. ”Мілан” тоді посів 5-те місце в турнірній таблиці, не потрапивши в Лігу чемпіонів.
В грудні 2019-го Ґаттузо призначили головним тренером ”Наполі”. А вже у червні він виграв перший трофей у своїй тренерській кар’єрі: неаполітанці здобули кубок Італії, обігравши у фіналі “Ювентус” в серії пенальті.
Андреа Пірло
У липні 2020-го року Пірло почав тренерську кар’єру, очоливши молодіжну команду “Ювентуса”. Однак на цій посаді він встиг попрацювати лише десять днів і вже 8-го серпня повноцінно очолив “Юве”, підписавши контракт до 2022-го року. Стрімке кар’єрне зростання: на той час Пірло-тренер не провів жодного матчу у якості головного. У нього навіть не було тренерської ліцензії УЄФА Про – курси він закінчив тільки у жовтні.
Призначення Пірло на цей пост викликало і продовжує викликати багато запитань. Поки що маємо виліт від “Порту” в 1/8 Ліги чемпіонів і 10 очок відставання від лідера чемпіонату “Інтера”. З іншого боку – Андреа виграв Суперкубок Італії у матчі проти “Наполі” і вивів клуб до фіналу кубка країни, де “стара синьйора” зіграє проти “Аталанти”.
Віцепрезидент “Ювентуса” Павел Недвед остаточно роз’яснив ситуацію щодо можливої відставки 41-річного фахівця: “Андреа Пірло буде нашим головним тренером в наступному сезоні”.
Альберто Джилардіно
Альберто Джилардіно зайнявся тренерською роботою у жовтні 2018-го – він був призначений асистентом головного тренера любительського клубу Серії Д “Редзато”, а пізніше став його головним тренером. Після цього досвіду Джилардіно очолював команду “Про Верчеллі” із Серії С, в якій відпрацював близько року.
Альберто продовжує шукати себе в ролі тренера – з вересня 2020-го він працює з “Сієною”. Його контракт з клубом розрахований на один сезон. “Сієна” після банкрутства виступає в Серії Д під назвою “Сієна 1904”.
Філіппо Індзаґі
У липні 2012 року Індзаґі оголосив про завершення кар’єри футболіста і був призначений головним тренером юнацького складу “Мілана” (до 17 років). На наступний сезон Філіппо став коучем вже молодіжної команди клубу (U19).
Влітку 2014-го Індзаґі обійняв посаду головного тренера “Мілана”. У сезоні 2014/15 “россонері” під його керівництвом потрапили в ігрову кризу і зайняли у підсумку катастрофічне 10-те місце в чемпіонаті. В кінці сезону Піппо був звільнений.
Потім були два сильних сезони з “Венецією” і не найуспішніші півроку на чолі “Болоньї”. З червня 2019-го посивілий Піппо тренує “Беневенто”. У минулому сезоні Індзаґі переконливо виграв Серію Б, підняв клуб до еліти італійського футболу і тепер намагається тут з ним закріпитися.
