Скандування на «Сан-Паоло» гостьовим сектором «Молодці» – останній кадр трансляції півфінального поєдинку Ліги Європи. Ще півроку тому, та навіть 2 місяці тому ніхто не міг уявити собі таку картинку. І хоча зараз радісні емоції переживають усі українці, які цікавляться футболом, особлива ейфорія панує у серцях вболівальників «Дніпра». Це історичні миті, про які ми згадуватимемо так, як нині згадують про чемпіонства дніпропетровської команди 1980-х.
Проте, якщо відкинути емоційну складову і проаналізувати єврокубковий шлях «Дніпра» цього сезону – результат доволі логічний. Маркевич уже встиг вибудувати «тренерську» команду. Мирон Богданович дуже раціонально використовує усі ресурси, які має. Дніпряни не роблять ставку на різкий швидкісний футбол, на масовані атакувальні дії. «Дніпро» Маркевича грає напрочуд організовано, і знаходить баланс у всьому. А головна його риса – він змушує суперника грати погано, не показувати свої найсильніші сторони. Так було з усіма суперниками на стадії плей-оф. І так було у матчі з «Наполі».
Мабуть не дарма успіху «Дніпру» бажали навіть фани харківського «Металіста». Правда, ще зовсім нещодавно таке важко було уявити?
Перед самим матчем, уже в підтрибунному приміщенні Мирон Маркевич говорив, що не потрібно сідати глибоко, треба намагатись переводити гру в середину, контратакувати і не губити м’яча в центрі поля, адже «Наполі» чудово використовує помилки суперників.
По ходу першого тайму усі ці настанови тренера дніпряни дисципліновано виконували, не даючи розбігтись швидким неаполітанцям. Гамшика надійно закрили, і він нагадував диригента оркестру, в якого забрали ноти. Інсіньє і Кальєхон не мали достатньо простору. Ігуаїн раз за разом опинявся в офсайді.
Єдине, що не вдавалося українській команді – швидко виходити в контратаки. Максимум на що можна було розраховувати до перерви – штрафні, які одинокий Калініч заробляв десь між центральним колом і штрафним майданчиком «Наполі».
Другий тайм не надто відрізнявся від першого. Лише пара Гамшик-Ігуаїн почала активніше загрожувати воротам «Дніпра». Але Ден Бойко тащив просто усе! Він був безсилий тільки одного разу – Давід Лопес забив після кутового.
Але “Дніпро” підтвердив своє реноме. За останні 3 роки більшість футболістів пограли на серйозному рівні, набралися досвіду, тому у цьому матчі витримали удар і не “попливли”. Так, дніпряни діяли не надто ефективно в атаці, але продовжували грати спокійно, без зайвих нервів, виконуючи установку на гру. Дуглас і Чеберячко знімали багато верхових передач, а де були безсилі вони – виручав Бойко, який по суті став героєм матчу.
Але потрібен був гол на виїзді. Вацко закликав його в ефірі, а Євген Левченко вангував у твіттері:
І як нагорода за старання та шалену самовіддачу він таки прийшов. Селезньов indian pharma cooper online. забив першим же дотиком! Офсайд скажете ви? Відповідь словами класика – та то таке (с). Без фарту ж нікуди, а щастить найсильнішим.
Нині ж треба з холодною головою усвідомити результат цього матчу, тренерському штабу детально проаналізувати гру, ну а нам вболівальникам – їхати на Київ! Через тиждень “Олімпійський” має бути заповнений, і вся Україна, а в особливості трибуни на стадіоні мають стати 12-м гравцем для дніпропетровського “Дніпра”, адже на кону – фінал!
Володимир Скиба, Брутальний Футбол
