На наш з вами вік випадають великі події. Розпади імперій, дві революції, війна, а тепер ще й найбільш ганебна поразка збірної України в історії. Що це було, чому сталася ця катастрофа і що робити далі – читаємо у нашому емоційному матеріалі, написаному прямо після гри.
В першу чергу хочеться сказати дякую всім футболістам збірної України за Євро – нехай і таке. До самовіддачі і бажання немає претензій до жодного гравця. Грали жахливо, але старалися. Дякуємо. У вас всіх все буде добре.
По-друге – я дуже поважаю Михайла Івановича Фоменка і бажаю йому увійти в історію не цим матчем. «Дєд» може бути занадто консервативним, занадто конформістом, відповідати штампами, грати основою в товарняках, але це його бачення футболу і життя. В нього, очевидно, є свої причини думати так, як думати. Але це не значить, що ми не можемо спитати у нашого тренера за результат.
А тепер до того, що хочеться сказати. Всі вболівальники вже знайшли мільярд причин поразки, але проблема в тому, що 999 мільйонів цих причин – справжні! Поразка від збірної Північної Ірландії стала яскравою демонстрацією того, що може статися, коли твій футбол перетворили у ФАРС та БЛ*ДСТВО!
Що таке поразка на Євро від Північної Ірландії? Це – поразка жлобів-депутатів із трьома паспортами, яких вже 15 років просять хоча б футбольні майданчики побудувати – не те щоб програму розвитку футболу. Це – поразка П*ЗДАБОЛІВ, які рік тому розказували нам про 2000 футбольних полів в Україні в найближчий час. Подивіться у вікно – скільки там сотень майданчиків побудували шановні пани з ФФУ?
Поразка від Північної Ірландії – це поразка наших шановних олігархів, які «всією душою за клуб», але топлять його, щоб не платити борги. Поразка наших «власничків», які розділили пули, телеканали, футболістів і все, до чого можна дістатись. Вони десятиліттями кричать про єдині правила гри, а на ділі два провідні футбольні телеканали «линяють» після переходу до реальних дій із створенням пулу. Грандам нормально грати проти одного клубу, а в інших 10 матчах дивитися на геніальні паси п’ятками Ярмоленка у матчі з «Говерлою»
Це – поразка ФФУ, керівники якої не награлись у політику. Можна по-різному ставитись до того, чи треба . було викликати РФПЛівців до табору збірної, але треба бути наївним ЛОХОМ, щоб повірити у неполітичну природу зникнень і повернень «росіян» в команді. Це – поразка неповаги футбольних чинуш до людей і до працівників збірної, адже НЕ ФФУ МАЄ ВИРІШУВАТИ, кого брати на Євро.
Можна сказати: це все ясно, але ж тренує Фоменко і відповідати йому. Так – відповідати йому, але що буде, коли його попросять на вихід? Поставлять Шевченка? І де гарантія тому, що ФФУ не скаже не випускати умовного Коноплянку?
Можна сказати: свою боротьбу вчисту проспав Хачеріді. Так, проспав Хачеріді, але нічого, що в нас футболом цікавиться менше 1% людей? Грати нема де, а найталановитіша молодь просто валить із України на стадії юніорів (Зінченко, Вачиберадзе, Юрченко, Швед). Ми молимось на Коноплянку, бо за останні 15 років в Україні народилося аж 2 гравця топ-рівня – і то стараннями тренерів-фанатиків. І то Ярмоленка відчепляли від «Динамо» в 13 років.
А звідки їм взятися? Бідні клуби так чи інакше зникають, чемпіонат продати неможливо через відсутність пулу, а прийняти нормальний Регламент не дають кланові суперечки. Більше того – в нас цілком нормальним вважається фінансове стимулювання.
От і вийшло, що на матч проти Північної Ірландії ми вийшли де-факто без форвардів, із неефективними флангами і молодим Коваленко та Зінченко в центрі, в той час як замінити зеленого Сидорчука могли лише Тимощук (36 років) і Ротань (34 роки). От і вийшло, що футболісти грандів не мали досвіду частих матчів надвисокого рівня. От і вийшло, що ми В ЖОПІ.
Що ж робити далі? А нічого. Просто любити футбол. Лише це тримає вітчизняний ногомяч – лише це його колись і врятує.
Михайло Юхименко, Брутальний футбол
