Всім привіт, друзі! Збірна номер один провела довгождані два матчі у Лізі націй. Сказано і проаналізовано багато, однак, і нам є куди “втикнути” своїх фіфті центів. Отож, як говорив один з українських реперів Артем Лоїк: “Тільки факти. Тепер, с*ка, про все за порядком”!
Із хорошого
Навіть попри відсутність вболівальників на матчі у Львові, є внутрішнє відчуття, що якби ця гра відбувалась в іншому місті, то вікторія України була б під питанням. Так, за статистикою хG наша компанія була кращою, але десь спрацювала чарівна львівська магія (згадуємо хоча б епізод, коли м’яч смачно поцілував штангу воріт П’ятова). Усі довкола говорять: до Львова ще не привозили топову збірну, тому вона ніколи там не програє. Здається, це говорять або ті, хто жодного разу не бував на матчах у Львові та не відчував тутешньої атмосфери, або ті, хто вперто не хочуть пригадувати, як збірна в інших містах часто втрачає результат із посередніми командами. У Львові у наших суперників такі фокуси не проходять. Навіть у збірних “підтопового” рівня.
Від навколофутбольного – безпосередньо до нюансів гри. Тимчик і Михайліченко появою у старті на Швейцарію стали променями світла. Одразу побачивши їх у складі, подумалось, що ці два пацани будуть більше “ригати” на полі, ніж Караваєв та Соболь. По-перше, вони реальні роботяги, по-друге, минулим сезоном цілком заслужили на шанс. В результаті хлопці віддали по асисту, часто підключались до атак, відпрацьовували в обороні. Здорово, коли на місця Миколенка, Соболя чи Караваєва є альтернатива. Виникає тільки кілька питань: чому гравців не залучати, коли вони грають в УПЛ не за “Динамо”/”Шахтар”, або допоки не виїдуть за кордон? Окей, рєбята видали перформенс на емоціях у матчі з Швейцарією, чи варто їх одразу вставляти під каток Іспанії, якщо є свіжі виконавці на ці позиції? Хіба не для ротації і експериментів існує турнір Ліги націй? Питань, як завжди, більше.
Тінь Михайла Івановича
Після відбору на Євро збірна розпочала грати в атакувальний та агресивний футбол, відмовившись від тактики в 10 опорників, що дійсно тішило. Після двох вересневих матчів, у автора відбулось певне дежавю з тим часом коли Михайло Фоменко був коучем збірної України. “Своєчасні” заміни та “мертвий” Коноплянка, а-ля Тимощук на Євро-2016. Пам’ятаєте, як Фома в останньому матчі українців на французькому Євро випустив на заключних хвилинах поєдинку Тимощука, замість Зозулі? Звісно, незабутній момент у житті кожного вболівальника. Так ось, складається враження, що Шева тягне “трупаря” Конопу на Євро чисто за знайомство та за його попередні заслуги. Ну це ж не побачення хлопця з дівчиною, коли вона бере свою подругу, щоб її самій сумно вдома не було, це національна збірна України по футболу і дуже сумно, коли вона стає прихистком збідованих ветеранів. Сподіваємось, Коно набере форму на лаві запасних “Шахтаря”, інакше збірна не дораховуватиметься мінімум одного футболіста на полі. Найобразливіше зараз бути будь-ким із вінґерів “Десни”, які виглядають на голову вище “гірника”.
Одна заміна проти швейцарців – це що взагалі таке було? Можливо після красеня-голу від Зіни, Шевченко вирішив, що не потрібно підсилювати гру, вони втримають перемогу та все буде добре. Його очікування виправдили себе, але на фоні втомлених візаві, а чи працюватиме ця тактика на Євро? Знову згадуємо 2016 рік і стає відверто стрьомно. Камон, у збірній етап перебудови. Через кілька днів зустріч з іспанцями і всі знають, як важко команді дається друга гра поспіль. Що ми бачимо? Три зміни у порівнянні з матчем із Швейцарією. Для порівнянння, іспанці зробили сім. Крім того, знаючи, що будемо грати без м’яча і оборонятись при високому пресингу “Червоної Фурії”, ми примудряємось вийти тактично з “прихованою дев’яткою”. Швидкий Супряга, який може ловити закидання у зони за спини захисникам, звісно, посидить на “бенчі”.
На цьому тлі молоді та перспективні гравці іспанської команди розірвали кожен клаптик поля, на якому захищалися українці. Один з них, Ансу Фаті, багато про нього говорити не будемо – гол, зароблений пенальті, виламані хребти Тимчика та Ярмоли після його каруселей, зробили результат. А йому, на секундочку, 17 років, Карл, 17 років!
Так, було важко без Степаненка. Майже не було сумнівів, що зі стартових хвилин вийде капітан “Динамо” Сергій Сидорчук, який перебуває “у вогні”, але Андрій Миколайович цієї думки не підтримав та на полі з’явився протеже Сергія Реброва Ігор Харатін, для якого цей матч став дебютом у головній команді країни. Шева спробував повторити історію Тимчика та Михайліченка в матчі проти Швейцарії, а вийшло, що просто кинув Харатіна під іспанський каток. Коуч це зрозумів аж на 63-ій хвилині, коли ми горіли 0:3, та лише тоді вирішив випустити Сидорчука. Але, стоп! Твоя команда програє з різницею в три м’ячі, грати ще 30 хвилин і ти змінюєш опорника на опорника? Михайло Іванович схвалює. Чому не можна було ризикнути, перебудувати тактику та піти ва-банк. Яка різниця була б, 0:4 чи 0:6. Чому спробувати зачепитись бодай за кілька виразних моментів у матчі.
Добив вихід Віктора Коваленка замість Ярмоленка на 79-й хвилині: все, як в конспектах Фоменка. На жаль, ми так і не побачили справжнього українського характеру у протистоянні проти підопічних Луїса Енріке. Те, що ми бачили у попередніх матчах: сила волі, боротьба до кінця, гнучка тактика, ризик і зміна складу, кудись пропали. У Мадриді ми побачили привид збірної найгіршого зразка. Як сказав Зінченко, добре, що це відбулось не на Євро. Та чи зможе тренерський штаб повернутись на дорогу істини? В наступному місяці за тиждень ми зіграємо три матчі проти Франції (7 жовтня), Німеччини (10 жовтня) та Іспанії (13 жовтня). Це і стане тестом для України на спроможність чого-небудь.
