Поза увагою «Брутального футболу» не зміг залишитись товариський поєдинок молодіжних команд України та Білорусі. Тож «БФ» відбув у Полтаву на матч, аби спробувати проаналізувати рівень готовності майбутніх зірок українського футболу до справді дорослого футболу.
Почнемо, мабуть, з того, що матч такого рівня вперше відбувався саме у Полтаві. Тому не дивно, що якість підготовки персоналу, та й стадіону зокрема, була, м’яко кажучи, далекою від цивілізаційної. Прийшовши на стадіон ім. О. Бутовського за 1,5 год до початку матчу, вболівальники не змогли б знайти свої місця. Чому, спитаєте ви? Все просто: керівництво стадіону вважало . непотрібним так рано вмикати освітлення; економія в Полтаві перш за все. Але це ще був тільки початок здивування. Ще ніколи за всю мою журналістську діяльність не доводилось так довго чекати склади команд. Ретельно набираючи на комп’ютері кожне ім’я, кожне прізвище дивопрацівниці нарешті за півгодинки до стартового свистка таки спромоглись надати представникам ЗМІ стартові списки. Але й тут вийшло не все так гладко. У першому ж імені дівчата допустили помилку назвавши Дмитра Безрука – Дмитр. Але то таке, як люблять говорити в українському футболі.
Перейдемо вже до дійсно важливого, заради чого, власне, й відвідали цей матч, а саме, щоб переглянути у справі за молодіжну збірну гравців, чиї імена сьогодні гучно лунають в українській Прем’єр-лізі і кого навіть очікують скоро побачити в головній команді країни. Україна перемогла з мінімальним рахунком 1:0, втім привід для розбору гри і окремих футболістів залишився. Пройдемось по персоналіях.
Павло Оріховський. Новоспечена зірка, яка зовсім нещодавно засяяла у київському «Динамо» і вже тренується пліч-о-пліч разом з основою. 20-річний Оріховський встиг взяти участь в трьох матчах, включаючи гру з «Бенфікою», і навіть відзначився за головну команду в матчі Прем’єр-ліги проти «Карпат». До Павла, мабуть, була прикута не тільки моя увага, адже і сам головний тренер сказав, що це експериментальний склад гри і аванс для молодих футболістів показати, на що вони здатні. Одним з найактивніших у першому таймі став саме Оріховський. Динамівець постійно перепасовувався у центрі поля з Кирюханцевим та біг вперед до штрафної, аби нанести завершальний удар по воротах суперника. Часто Павло і сам міг віддати хороший пас на загострення, але майстерності молодим збірникам ще бракує. За словами Головка: «Видно, що перебування у першій команді йде тільки на користь Оріховському».
І це дійсно так, гравець постійно перебував з м’ячем, знаходив футболістів, які перебували у вигідних положеннях аби віддати їм пас, не боявся йти вперед і не боявся самостійно вдарити по воротах. Варто сказати, що Павло до всього ще й досить швидкий футболіст, що не може не бути важливим для півзахисника.
Андрій Борячук. А як можна не згадати про автора єдиного забитого, а тому і переможного голу?! Андрій часто шукав навісами того, хто зможе нанести вирішальний удар. Та створена безліч моментів біля воріт Щербицького так і не призвела до забитого м’яча. І тільки коли у штрафній опинився сам Борячук, не розгубившись йому все ж вдалось заштовхати круглого у ворота.
Денис Баланюк. Гравець вийшов вже в середині другого тайму, але залишити його особу непомітною аж ніяк не можна. Денис нерідко повертався в оборону, тим самим допомагаючи захисту «синьо-жовтих» вберегти свої ворота від небезпеки. Футболіст постійно шукав можливість для удару, не боявся брати ініціативу на себе і часто випробовував міцність редут білорусів. Та Баланюку, так само як і решті нападників, потрібно потренуватися над точністю завершального удару.
Якщо брати захист «молодіжки», то хотілося б виділити Івана Лобая, який вийшов на початку другого тайму. Попри те, що суперник з білорусі так і не зміг створити щось насправді гостре біля воріт Безрука, та Іван все ж залишався одним із найактивніших на полі. Захисник не тільки добре обороняв ворота «синьо-жовтих», а і часто йшов у штрафний майданчик аби допомогти команді при виконанні стандартних положень.
На жаль, не змогли побачити гру ще одного карпатівця Максима Грися, якого, останнім часом, так нахвалює новий наставник «зелено-білих» Олег Дулуб і довіряє йому місце на полі. Максим отримав невелике ушкодження і змушений був пропускати спаринг з білорусами.
Підсумовуючи, можна сказати, що проблем із створенням моментів у команди Головка немає, та, однозначно, хлопцям бракує майстерності для завершального удару. Можливо, збірна Білорусі не настільки хороший суперник аби судити про якість підготовки наших збірників, але, в цілому, команда на полі виглядала досить непогано.
