Фінансові апетити можуть бути безмежними – це твердження вкотре доводять європейські топ-клуби, які вже не вперше жаліються на занижені прибутки від участі у Лізі Чемпіонів. І це при тому, що призовий фонд турніру з року в рік лише зростає. Для прикладу, “Барселона” за минулорічну перемогу отримала 36,5 мільйонів євро, а “Ювентус”, який став другим фіналістом – 31 мільйон. До слова, цьогоріч переможець збагатиться на 55 млн, а загальний призовий фонд складає 1,35 млрд євро. Та хіба буває багато грошей?
Цим питанням почали перейматись клубні функціонери, наводячи приклади з інших видів спорту: боксу чи американського футболу. Звісно, якщо відштовхуватись від “Супербоулу”, то Ліга Чемпіонів в плані прибутковості постає скромним Давидом на фоні грошовитого Голіафа. Національна футбольна ліга США продала цьогорічні права на трансляцію фінального матчу за 7 млрд євро, в той час як показ усіх матчів ЛЧ коштує майже у 6 разів дешевше, а кількість глядачів навпаки у 10 разів більша.
УЄФА всіляко намагається іти на зустріч і кожного разу підвищувати суми призових, але не можна не погодитись, що так, як вміють робити гроші американці, не вміє ніхто. Повернемось до того ж таки “Супербоулу”, який включає в себе не тільки спортивне змагання, адже це ціла вечірня шоу-програма, а в перерві матчу відбуваються виступи музичних зірок: Леді Ґаґи, Coldplay, Beyonce і Bruno Mars.
При цьому всьому родзинкою вечора залишається саме поєдинок з американського футболу. А що ми бачимо у сокері? Прісні і загалом одноманітні церемонії відкриття, які, відверто кажучи, всіх вже дратують. Оскільки ми говоримо про фінансову складову, то цілком логічно, що півхвилинний рекламний ролик під час “Супербоулу” коштуватиме 5 млн доларів, а скільки він коштуватиме в перерві фіналу Ліги Чемпіонів?
Ідея зміни формату найпрестижнішого клубного змагання не нова. Спершу йшлось про повернення до попереднього варіанту, коли в турнірі брали участь лише чемпіони своїх країн, але такий варіант створив би лише більше проблем. Ну чи можна уявити собі ситуацію, коли до Ліги Чемпіонів, за врахуванням діючих чемпіонів, не потрапили б такі клуби як “Манчестер Сіті”, “Арсенал”, “Реал”, “Атлетіко”, “Рома”, “Манчестер Юнайтед”. А про німецькі команди взагалі мовчу, що ж ти будеш робити, якщо в твоєму чемпіонаті грає “Баварія”? Хіба що створювати свою футбольну ННР із власною атмосферою, блек-джеком і єврокубками. І ще цікавіше питання, куди подіти всіх тих, що “пролетіли” в такому випадку? Створювати ще один турнір? Задоволення не з дешевих, тому варіант “назад у майбутнє” був придушений ще в зародку.
Наступна ідея, яку лобіював голова правління “Баварії” Карл-Хайнц Руменіге – створення Європейської футбольної Суперліги, до якої мали б увійти 20 клубів лише із провідних чемпіонатів: Англії, Іспанії, Італії, Німеччини, Франції. Головний аргумент – підвищення конкурентності та інтересу з боку глядацької аудиторії. Мовляв, деякі матчі групового етапу проти не топових команд збирають ледь більше половини стадіону, та і рейтинги таких трансляцій не вражають. Звісно, якщо обирати між матчами “Атлетіко” – “Астана” і “Баварія” – “Арсенал”, то куди симпатичнішою є вивіска другого протистояння.
Але в цій ситуації ми отримаємо шквал обурень збоку федерацій футболу інших країн, бо Ліга Чемпіонів перетвориться на закритий клуб, а команди із не топових чемпіонатів, українські теж, на віки вічні забудуть про найпрестижніший клубний турнір Європи. На початку року тема створення Суперліги була піднята в колуарах штаб-квартири УЄФА, зокрема із заявою виступив . тоді ще генеральний секретар Джанні Інфантіно:”Ліга Чемпіонів – це і є Європейська Суперліга, тому розглядати варіанти створення альтернативного їй турніру буде недоречним”.
Оскільки варіант турніру, який більше притаманний футбольним симуляторам, ніж реальному футболу виявився відхиленим футбольними чиновниками, клубні функціонери та члени УЄФА почали шукати компроміс. Паралельно цим процесам член виконкому УЄФА Франтішек Лаурінец в інтерв’ю заявив наступне:
Я стежу за чутками щодо можливості створення нової Європейської Суперліги, але на цей момент формат європейських клубних турнірів до 2018 року зафіксований і не буде змінюватися. Розумію, що всі думають про майбутнє. Ми також думаємо про майбутнє і про те, як зробити будь-який турнір кращим, але поки ніяких змін в європейських клубних турнірах не планується.
І ніби це мало б закінчити з усіма розмовами про єврокубкові реформи, якби не той факт, що Лаурінец говорив лише про найближчі два сезони.
Минулого тижня ситуація прояснилась, за інформацією ЗМІ УЄФА таки дійшло попередньої згоди щодо зміни формату Ліги Чемпіонів. Кількість команд на груповому етапі зменшиться із 32 до 16, тобто буде впроваджено, додатковий, четвертий раунд кваліфікації, де за ідеєю футбольних функціонерів будуть відсіяні слабкі команди. Сам груповий етап складатиметься із двох підгруп по 8 команд, які як і раніше гратимуть між собою у два кола. Раунд плей-офф розпочинатиметься із стадії чвертьфіналів, а сама система стикових матчів змін не зазнає.
А тепер повернемось до слів Лаурінеця і розкладемо все по поличках. До 2018-го року формат єврокубків не буде змінюватись у зв’язку з тим, що телеправа УЄФА продає пакетом на трирічний термін. Востаннє вони виставлялись на продаж у 2015-му році, тобто вже укладені угоди не дозволяють впроваджувати зміни раніше терміну закінчення попередніх комерційних контрактів. Тому все йде до того, що вже за два роки ми станемо свідками реформ у європейському футболі.
В цілому зміни, які нам пропонують футбольні функціонери є доречними і назрівали вже не перший рік. Адже для грандів груповий етап Ліги Чемпіонів вже давно став формальністю, бо рейтинговий жереб дозволяє розраховувати на прохідних суперників. А тепер вже групова стадія нам даруватиме далеко не одне гаряче протистояння, від цього у виграші залишаться всі: футболісти, бо в кожному матчі доведеться демонструвати свої найкращі якості і буде ще більше можливостей заявити про себе на справді найвищому рівні; вболівальники, адже кількість матчів з очевидним фаворитом буде зменшено до мінімуму і ледь не кожен другий поєдинок можна віднести до топових; клуби, оскільки чим яскравіша вивіска матчу, тим більший до нього інтерес, а відповідно і доходи від трансляцій.
Виявляється, жити по-новому – не так вже і погано, а як думаєте Ви?
Олександр Новак “Брутальний футбол”
