Черговий ексклюзив на “Брутальному Футболі”. Зустрічайте, пані та панове – Артем Федецький. Ексгравець “Карпат”, фіналіст Ліги Європи, боєць на футбольному полі та проста й щира людина поза його межами. Наш інтерв’юер Ігор Шевчук зателефонував Артему, щоб дізнатись чергові інсайди. Федецький розповів, що Кополовець його запрошував на збори із “Минаєм”, відкрив таємницю щодо плану розвитку “Волині”, розкритикував теперішнє керівництво львівських “Карпат”, оцінив шанси Коваленка в “Аталанті” та обговорив навіть політичну ситуацію в Росії і президентство Зеленського.
– Артеме Андрійовичу, як ви, чим зараз займаєтесь?
– Я нормально. Загалом все добре. Зараз більше часу займаюся з дитиною. Те, що свого часу не встиг через футбольну кар’єру, там тренування, школа. Ну і підтримую свою форму на аматорському рівні, різні футбольні турніри. Зараз поки зима, то це трішки призупинили, тому поки чекаємо весну.
– Ви надалі плануєте грати за луцький “Вотранс”?
– Так, у мене плани на рахунок цього не змінюються. Мене кликав Місько Кополовець в “Минай” (сміється – прим.). Щоб я поїхав на збори з ними. Але, розумієте, там інший рівень та навантаження. Хоча я тримаю себе в хорошому тонусі. Однак розумію, що потрібно знову ж таки відновлювати кондиції. Вважаю, якщо вже сказав собі, що досить, то потрібно себе шукати в чомусь іншому.
– Як взагалі виник варіант з “Вотрансом”?
– Знаєте, я досить таки добре товаришую з президентом клубу. Вже, напевно, років 15-16 я граю постійно передноворічний турнір, де приїжджає досить багато місцевих футболістів, з інших міст теж. Шкода, що цієї зими через карантинні обмеження його не дозволили провести. А так, щороку він відбувався і було доволі цікаво. Класно для глядачів, адже збирався повний зал, вболівали, підтримували, це дійсно дуже круто. Згодом президент клубу говорив мені, що він чекає, щоб я награвся і прийшов до них в команду. Для себе пограти на область, аматори, це реально класно. У нас було стільки матчів, що в мене навіть під час професійної кар’єри такого не було: кубок області, чемпіонат області, кубок аматорів, чемпіонат аматорів. Дійсно багато матчів ми зіграли, але, на жаль, кількість футболістів була обмежена. Тому довелося пригадати ті часи, коли я грав кілька матчів на тиждень.
– Які плани і перспективи у цієї команди? Можливо, Друга ліга?
– Це потрібно запитати у президента клубу. Щоб заявитись на Другу лігу, то потрібно мати хороший і стабільний склад. Він над цим працює і, до речі, постійно радиться з моїм кумом, зараз тренером “Вотрансу” Олегом Герасим’юком. Тому амбіції в нього серйозні. Можливо, у перспективі є такі плани, щоб заявитись на Другу лігу. Наскільки мені зараз відомо, то поки таких цілей немає.
– Тобто вже немає шансу побачити вас у професійному клубі?
– (Сміється – прим.). Ну, ви знаєте, я думаю, що вже ні. Хоча життя – така річ, що все може змінитись. Повірте, що з моїм ставленням до себе зараз і під час професійної кар’єри, то набрати оптимальні кондиції – не проблема. Звичайно, що вік дає про себе знати, але знаючи свій організм, ставлення, то ще сезон би, можливо, відіграв.
– Ви сказали, що Кополовець вас запрошував на збори з “Минаєм”. А чи не кликав вас Козловський в “Рух”? Ви з ним теж добре товаришуєте.
– У Григорія Петровича багато є друзів. Там і Селезньов, і Мілевський. Свого часу він запрошував у “Рух” Шацьких, Алієва. Це, знаєте, був більш такий піар-хід. Щоб через відомих футболістів зацікавити вболівальників. Наразі “Рух” будується повністю на своїх вихованцях, молодих футболістах. І ми бачимо також, що Козловський зараз будує одну з найкращих академій у Європі. Амбіції у нього серйозні. А ось щодо запрошення в “Рух”, то такої розмови не було. Я розумію, що у команди є своя чітка мета – це власні вихованці, тому в мене навіть і думок таких не було. Можливо, на якійсь іншій посаді, в перспективі, то всяке може бути, а щоб як футболіста, то ні.
– Чому вже тривалий час “Волині” не вдається повернутись в УПЛ?
– Насамперед, ви знаєте, я вам відкрию невеличку таємницю. У мене є певний план розвитку, є команда, яка бачить, як потрібно розвивати клуб загалом. Те, що “Волинь” не може повернутися в УПЛ, маючи хороших футболістів і стабільне фінансування, то це причина не тільки в головній команді та менеджменті. Потрібно дивитись глобально і починати розвивати дитячий футбол. А він зараз в луцькій “Волині” на дуже низькому рівні. Хлопців є багато класних і перспективних, у майбутньому можуть дати результати, як і на полі, так і матеріально для клубу. Їм потрібна правильна база для розвитку. На жаль, цього зараз тут немає. Загалом десь неправильний розвиток, напрямок клубу. У кожного своє бачення, я розумію. Але багато не футбольних людей займається футбольними справами, тому так і виходить.
Я намагався потрапити на зустріч із Ігорем Петровичем Палицею і хочу це зробити, поговорити з ним. У мене є план розвитку, якщо йому буде це цікаво, то я візьмусь за це із задоволенням і в перспективі ви побачите результат. Маю на увазі, що це не через рік чи два. У мене є план розвитку на років п’ять, як це все має відбуватись. Є хороша команда, певний кошторис, у нас все чисто, прозоро і, вибачте, без всяких схем. Я з цього регіону та хочеться дати тим футболістам той розвиток, який я колись отримав у донецькому “Шахтарі”. Тим більше, в мене син грає у школі “Волині”. Адже, якщо правильно побудована дитяча академія, підібрані тренери, які завжди повинні отримувати навчання, від українських грандів набиратись досвіду, ну і навчання за кордоном теж має місце бути. Якщо загалом це все направити у правильне русло та рухатись по тому шляху, то результат однозначно буде, не тільки в дитячому футболі, а й у головній команді “Волині”.
– Як прокоментуєте недавню ситуацію із Селезньовим?
– Ну, а що тут коментувати?… Потрібно бачити ситуацію зсередини, дійсно насправді, як воно є. Як це все відбулося, то це, напевно, не скаже ні керівництво “Колосу”, ні сам Женя. Ми вже давно з ним не спілкувались, а щодо цього тим більше.
– Тепер рекорд найкращого бомбардира побитий не буде чи Женя знайде собі клуб в УПЛ?
– Дай Бог! Якщо у Жені є амбіції та він ще хоче грати, то чому ні. Дивитись на один вчинок, чи він буде правильний, чи ні, теж не варто. Потрібно звертати увагу на його відношення, роботу на футбольному полі. Ну і, звичайно, що основне для багатьох тренерів те, як людина веде себе в побуті. Футбол – це одне, але побут відіграє для кожного гравця досить важливу роль. Це дисципліна, порядок і відношення. Якщо ці чинники працюють, як механізм швейцарського годинника, то буде результат. Тому дай Бог, щоб Женя ще заграв, можливо якийсь клуб із УПЛ буде зацікавлений його послугами.
– Трансфер Коваленка – це вигода для “Шахтаря” чи втрата?
– Якби “Шахтар” заробив якусь солідну суму на цьому трансфері, то, напевно, що було би вигідно. Гравець українського клубу, який переходить у такий чемпіонат, як Серія А, то я думаю, що це, насамперед, імідж і реклама. Хоча “Шахтар” і так усі знають. Якби “Шахтар” виручив непогану трансферну вартість футболіста, то було би шикарно. Адже гравець в такому хорошому футбольному віці – 24 роки і хоче спробувати свої сили в іншому чемпіонаті та команді, то думаю, що потрібно йти на зустріч. Знаєте, мені ось сподобалось те, що Вітя, не підписуючи новий контракт з “Шахтарем”, відпрацював свій чинний. Тобто не було такого кам’яного віку, що гравець не захоче підписувати контракт за пів року до його завершення і футболіста відправляють у дубль. Це дійсно кам’яний вік і так робити непрофесійно. Це тільки затемнює герб клубу, в якому гравець грає. А так Вітя відпрацював контракт до кінця, віддався повністю команді, зробив все, що було в його силах. Цікаво зараз буде подивитись на нього в “Аталанті”. Також мені здається, що це і плюс для збірної України.
– Коваленко заграє в “Аталанті”?
– Вірю в це. Тут тільки покаже час. Як він буде працювати та відноситись до цього. Чи він одразу зрозуміє той футбол, який пропонує Гасперіні. Все залежить від нього. Насамперед йому потрібно вивчити італійську мову. Від цього нікуди не дінешся, потрібно сідати і вчити. Бо там підхід зовсім інший. Якщо ти приходиш у Серію А, то ти повинен володіти не тільки англійською мовою, а й італійською.
– Нещодавно іспанська газета оприлюднила зарплату Мессі – 138 750 000 євро в рік. В “Карпатах” ви отримували плюс мінус однаково?
– Трошки менше (сміється – прим.). Якби я в “Карпатах” отримував так, як Мессі, то я би вже давно їх викупив і вони грали би, як мінімум, в єврокубках. Ну а там, на жаль, зовсім інший підхід. Були часи, звичайно, хороші, коли “Карпати” грали у єврокубках і тоді Димінський всій команді підняв вдвічі заробітну плату. Неочікувано було для більшості, але, напевно, хлопці це заслужили. Ну а те, що зараз відбулося з “Карпатами” чи “Дніпром”, то чесно вам скажу, без матюків важко говорити, тільки ненормативна лексика.
“Карпати” – це історія, це Львів. Ви самі розумієте, що зараз означає Львів для всієї України, купу пам’яток архітектури, це туристичне місто. Я коли туди приїжджаю, то завжди бачу щось нове. Звичайно, у Львові шалена торсида вболівальників, які поколіннями вболівають за цю команду. А те, що зараз з нею зробили… Просто розвалили. І я знаю, що мої хороші знайомі хотіли придбати “Карпати”, у них був свій план розвитку. Але у власників було зовсім інше бачення щодо цього і вони опустили команду навіть не на дно, а ще нижче. Наплювали просто на львівську торсиду, історію поколінь Юрчишина, Кульчицького, Поточняка. Не знаю, як таке можна було зробити і потім людям в очі дивитись після такого. Було багато інвесторів, які хотіли зайти в “Карпати” і все зробити на топовому рівні. Але їм цього не дали зробити, тому знову ж таки, говорити без матюків неможливо…
– Чи є вірогідність, що ми вас побачимо в новостворених “Карпатах” Юрчишина і Тлумака на посаді умовного спортивного директора?
– Ви щось знаєте чи що? Так впевнено говорите (сміється – прим.). У житті все буває, якщо надійде пропозиція, то із задоволенням її прийму. Візьму участь у розвитку нових “Карпат”. Це, напевно, будуть не нові “Карпати”, звичайно, що буде створюватись нова історія. Але люди, які там працюють – і Юрчишин, і Тлумак… Думаю, що буде працювати ще багато тих людей, які свого часу віддали частинку свого серця і душі цьому клубу. Вони дійсно бачать перспективу. Впевнений, що вони зможуть досягти усіх завдань, які перед ними ставлять. Вірю, що у них все вийде, не сумніваюсь в цьому навіть.
– Яке ваше відношення до Болотнікова і Смалійчука?
– Болотніков – це показушний популіст. Кілька разів бачив його передачі, мені взагалі не подобається. Ніякої симпатії не викликає. Там він декілька постів закинув, то противно читати і слухати його. Розумієте, складається враження про людину, коли ти її чуєш. А те, що він викидує, то це дешевий популізм, який ніхто не сприймає. За “Містера Апельсина” навіть нічого не хочу говорити. Саме з його приходом “Карпати” пішли на дно. Скільки я з ним не говорив, скільки не намагався донести до нього якісь певні нюанси. Він, будучи агентом, став керівником “Карпат”, а згодом і власником. Те, що робить він зараз з командою, то я не розумію. Я бачив те, що відбувалось всередині, не тільки серед футболістів, а й у клубі, персонал команди, це просто катастрофа.
Ніякого ставлення нормального до людей не було, ні до ветеранів, ні до кого. Те що вони зараз витворяють це безлад, якась афера, незрозумілі схеми. Команду “Карпати” Галич хочуть перевести у Львів. Наскільки мені відомо, то Олександр Шевченко – голова Львівської асоціації футболу, відмовився від цього, тому що відразу зрозумів, що це якась афера. Умовно перевести “Мілан” в Мадрид і назвати “Мілан” Мадрид, а не “Реал” – це маячня. Так само і там зараз відбувається. Вони готуються до знищення такої марки як “Карпати” (Львів). Я іншого не бачу. У них немає ніяких перспектив, просто нуль.
– На колишній базі “Карпат” в Брюховичах зараз тренується “Львів”. Чому Димінський віддав базу принциповому супернику?
– Ну ви у Димінського краще це запитайте. Я знаю, що ця база будувалась для “Карпат”, вона доволі така хороша, сучасна. І чому вона зараз перейшла до “Львова”?. Напевно, керівники “Львова” хочуть більше розвивати свій клуб та творити історію, ніж нинішнє керівництво “Карпат”. Я навіть не знаю де вони зараз тренуються, здається, на таких стадіонах, де дозволено безкоштовно тренуватись. І перспективи розвитку як клубу, так і футболістів виглядають просто нульовими. З таким керівництвом “Карпати” не мають майбутнього. Риба гниє з голови.
– Хто найпринциповіший суперник “Карпат”?
– “Карпати” були подразником для кожного клубу чемпіонату України. Яка команда не приїжджала на стадіон “Україна” у Львові, то було кожній важко. І “Динамо”, і “Шахтарю”, і “Дніпру”, і “Металісту”. Були такі матчі, що суперникам за щастя було нічию вивезти зі Львову. А були поєдинки, де і “Карпатам” повну торбу могли набити. Найпринциповіші – це команди з одного міста. Звісно, це “Львів”. Ну і “Волинь”, “Говерла” теж. Більше із західного регіону суперники принципові. Але повірте, коли я грав за “Карпати”, то ніколи не ставили завдань на окремих суперників. Завжди на кожен матч виходили, щоб проявляти свої якості, вміння. Завжди було одне – характер і грати до кінця!
– Чи сильно ви напились після голу у ворота “Ґалатасараю”?
– Чи я напився сильно? (сміється – прим.). Та тоді напилась ціла команда. Можна було. Десь два дні святкували. Після матчу відразу поїхали в ресторан, в цивільних костюмах, які нам зробили. Керівництво, футболісти, персонал, були дійсно всі. Святкували до ранку. Така подія, відпочивали класно, ніхто не буянив. Раз в рік таке дозволено. Дійсно весь Львів святкував, досить довго. Був такий період, що не можливо було вийти на вулицю. Люди підбігали, обіймались, дякували. За дві хвилини матчу все змінилось з ніг на голову. Це нереальні емоції просто. Я зараз вам це говорю, то в мене мурашки по шкірі. Це залишилось в пам’яті на все життя.
– Зараз ексгравець “Карпат” Мар’ян Швед помалу набирає форму в чемпіонаті Бельгії. Чому не можна було відразу нормально грати у футбол?
– Так, стежу. Мар’ян – один з тих футболістів, до кого потрібен особливий підхід. Я не прихильник того, що потрібно з кимось няньчитись. Але от є такі футболісти, з якими окремо говорять і їх потрібно направляти. Можливо, Швед вже десь трішки подорослішав, взявся за голову і став на правильний шлях. Ось коли Мар’ян перейшов у “Севілью”, то, можливо, він був не дуже готовий ментально, десь трішки загубився. А за кордоном з українцями ніхто церемонитись не буде та його відправили назад у “Карпати”. Ожив, потрапив у зону комфорту та поїхав у “Селтік”.
Потрібного кожного дня виходити на футбольне поле і пахати. Доводити тренерам і самому собі, що ти щось можеш. Тільки так ти будеш прогресувати і рости у футбольному плані, по-іншому бути не може. Мар’ян, напевно, просто взявся за голову, зрозумів, що футбольний вік не такий вже й довгий. Потрібно кожного дня витискати максимум і прагнути до неможливого. Я цієї гіпотези дотримуюсь все футбольне життя та досягнув свого максимуму, такого самого й бажаю Шведу.
– Що скажете про “Карпати” Галич? На вашу думку, в них є перспективи?
– Якщо чесно, то я ними не сильно цікавився. Можливо, у президента є якісь амбіції, підвищення у класі. Це нормально, так має бути. Більше про цю команду нічого сказати не можу.
– “Дніпро-1” – жалюгідна пародія на “Дніпро”?
– Однозначно. Я не можу сприйняти цю команду. “Дніпро”, яке було – це зі своєю історією, вболівальниками. Клубу вже практично немає, грають в аматорах, а фанати залишились їх підтримати. “Дніпро-1” – це якась китайська підробка.
– Як ви себе відчуваєте в ролі телеексперта?
– Мені подобається. Футбол трошки пограв, працював з хорошими тренерами: Луческу, Маркевич, Рамос, Фоменко, Кононов. Трохи розбираюсь у цьому виді спорту. В школі українську мову і літературу не прогулював, то кажуть люди, що можу два слова зв’язати. В мене є основа одна, що я ніколи не перейду на особистості та не буду критикувати гравця. Адже сам був таким, розумію, що це таке і як це переноситься. Є матчі, де ти показуєш свій топ-клас, а є поєдинки, де тобі просто не щастить, нічого не виходить.
– Чи хотіли би ви спробувати коментувати матчі?
– Коментатор – це також ціла наука. Не так просто, як здається. Просто дивитись футбол і коментувати, то це важко. Потрібно вчитись, готуватись. В майбутньому можливо все. Подобається, як працює Вітя Вацко. Дуже професійно, вивчає сильні та слабкі сторони команд, плюс статистика кожної клубу загалом та індивідуально футболіста. З кимось в тандемі колись спробувати, то чому би ні. Не знаю, що з цього вийде, але потім потрібно подивитись на себе з боку і знати, чи можна над цим працювати, чи відразу зав’язувати (сміється – прим.).
– Трійка найкращих коментаторів України?
– Перше місце у Вацка. На друге я поставлю Кобелькова. А ось третє… Напевно, Круторогов. Я вважаю, що справжній коментатор має переживати ті самі емоції, що відчуває футболіст на полі. Якщо подивитись на бразильських чи італійських, то вони живуть футболом. Так, там деколи можливо присутня ненормативна лексика, але це емоції. Коментатор повинен бути емоційним і жити футболом.
– Микола Морозюк колись говорив, що в Україні практично немає нормальних коментаторів. Ваш друг Володимир Кобельков відповів: а що, праві захисники є? Що ви можете сказати про цю ситуацію?
– Погоджуюсь з Морозюком (сміється – прим.) . Якщо Кобельков так відповів, то я з Кольою згідний (сміється – прим.). Насправді є нормальні коментатори, які вміють гарно розказати і пояснити. Зараз набагато більше, ніж раніше. І це насправді радує, цікаво слухати, ситуація покращилась.
– Назвіть три найпринциповіші футбольні протистояння в Україні?
– “Металіст” – “Дніпро”, “Динамо” – “Шахтар” і “Карпати” – “Волинь”. Ну, це моя особиста думка.
– Ви в темі політики. Що скажете про те, що зараз відбувається в Росії: мітинги, арешт Навального. Чи буде якийсь результат з цього всього?
– Ви ж бачите, що люди висловлюють свою думку, бачення того, що нинішня влада з ними робить. Ось і все. Люди бояться говорити, бо переживають за життя своїх близьких і своє, тому мовчать. На жаль, підкоряються тим, хто зараз керує країною. У Навального своє бачення, він говорить правильні речі. Звичайно, що повинна бути підтримка народу. Якщо би він його підтримав, то крісло головнокомандувачого захиталося би серйозно. Але там корупція, схеми, кумовство. Змінити президента в Росії, буде важко.
– Путін – ворог України №1?
– Звичайно. А як може бути по-іншому? Російські війська розпочали війну на Сході, не жителі Донбасу, які понаходили зброю в шахтах. Я був не раз в АТО і спілкувався з бійцями та бачив дійсно, яка є ситуація. Хто зараз може бути ворогом України №1?
– Нещодавно в ЗМІ з’явилась інформація, що Зеленський може піти на другий термін. Вірите в це? І як думаєте – треба?
– Ви знаєте, за Зеленського є певні зміни. Можливо, люди не так їх бачать, але я на це інакше дивлюсь. Людина щось намагається робити. Його оточення, може, неправильне, але те, що Володимир Олександрович хоче змінити країну на краще, то це однозначно. Знаю його більше восьми років, то це людина чесна і порядна. Я розумію, що бути керівником “95 кварталу” і керувати цілою державою – зовсім різні речі. Тому тут правильно підібрати хорошу команду, а наскільки мені відомо, то в нього просто не вистачає кадрів.
– Ви б могли бути в депутатській коаліції “Слуги народу”. Не розчарувалися у Президенті?
– В мене була своя програма, коли я йшов по мажоритарці. І певні пункти в мене збігались з баченням Президента. Я розумію, що йому важко працювати, але потрібно просто зачекати. Я вірю, що у Зеленського руки не опустяться і він буде змінювати країну на краще. Звичайно, що це не робиться за кілька років. А люди хочуть швидких змін. Але це Україна, а не машина, яку можна завезти на техогляд, замінити масло і все буде нормально. На жаль, з державою такого не відбувається. Тому в нього має бути хороша команда із порядними й чесними людьми. А наш такий народ, що люди, які добираються до влади намагаються шукати свою якусь особисту вигоду.
– Нещодавнє блокування каналів, близьких до Віктора Медведчука – наступ на свободу слова чи адекватна реакція на антидержавну діяльність?
– Адекватна реакція на антидержавну діяльність. Тому що багато пропаганди на каналах Медведчука. Чимало неправдивої інформації, особливо зі Сходу України. Я вважаю, що це правильний крок з боку керівництва України.
– Сергій Яворський нам в інтерв’ю говорив, що в “Шахтарі” – 2 і 3 свого часу була присутня дідівщина. Ви грали за ці команди. Підтвердите чи спростуєте цю інформацію?
– Ні, це брехня. Повірте мені. Це брехня. Коли я потрапив у “Шахтар-3”, то там була молода команда та ніякої дідівщини апріорі не було. Були старші футболісти, могли дати по шапці, якщо щось не зробив, але, щоб тупо заганяли в кут і знущались, то такого не було. Тим більше в “Шахтарі-2”, тому що там вже був більш професійний рівень. Я такого не бачив, принаймні. З цією думкою не погоджуюсь.
– У яких ще командах, за які ви грали, була присутня дідівщина і в якому плані?
– Ні, у жодному разі. Там, де я грав, то не було дідівщини жодної. “Піханіна” була, але це нормально.
– Традиція БФ: розкажи брутальний анекдот або історію.
– Про Кополовця можу розказати. Пам’ятаю, як він нам в “Карпати” привіз закарпатського вина і у половини команди почалась діарея. Кононов його викликав на килим і сказав, що якщо ще колись таке буде, то додому більше не пустить, буде сидіти у Львові, на що Мішаня йому відповів: “Ну я що винен, що у футболістів слабкі шлунки. Це не моя провина. Я нормальне вино привожу”. Ось така історія була (сміється – прим.).
