Українські клуби повертаються із теплої Туреччини до холодної України. Всі в очікуванні відновлення УПЛ, яке відбудеться зовсім скоро. Сьогодні на “Брутальному” розмовляємо із захисником “Маріуполя” Ігорем Кирюханцевим. Наш незмінний інтерв’юер Ігор Шевчук зателефонував своєму тезці та дізнався, як минули збори. Чи справді “Шахтар” є в’язницею для українців і курортом для бразильців, коли востаннє футболіст дивився порно і про те, як вступився за дівчину в бійку з охоронцями. Футбольні і зовсім не спортивні теми у традиційно нетривіальній бесіді на “БФ”.
– Команда вже повернулась зі зборів, які плани надалі?
– Ми зараз займаємось підготовкою до першої гри після зимової перерви. Нашим суперником буде “Олександрія”. Потрібно вдало провести ось цей тиждень, щоб у повній бойовій готовності підійти до першого матчу. Нам треба заробляти залікові бали у кожному поєдинку – в принципі все, як завжди. Ми хочемо набрати максимум очок, особливо у перших турах, адже це дуже важливо. Ну і в подальшому, звісно, потрібно буде закріпити це. Також важливо те, щоб футбольні поля перебували у хорошому стані. А коли починати, то це неважливо. Нехай будуть морози, але це не має ні на що впливати. Безумовно, плюсом є те, що ми все друге коло проведемо вдома, адже перше грали на виїзді. Однак два стартових тури чемпіонату України в цьому році ми змушені будемо зіграти не у Маріуполі, а в Запоріжжі. Не знаю, коли нам вже точно скажуть, що ми зможемо нарешті таки зіграти на рідному стадіоні в Маріуполі.
– Розкажи кумедну історію, яка трапилась на зборах.
– Мабуть, така історія трапилась, коли була погана погода, прохолодно. І в нас один гравець одягнув штани, які на нього були маленькі. А це було тренування після павзи, навантаження було хороше, все один в один, прискорення і так далі. Ну і відповідно футболісту було незручно все тренування бігати, йому заважали маленькі штани. Ось це була кумедна історія. Ну, можливо, зараз її не дуже смішно чути, але це потрібно було просто пережити на полі, дійсно було весело.
– Як відсвяткував своє 25-річчя на зборах?
– Якщо чесно, то звичайно. Привітала команда, все як завжди. Це вже не перший раз, коли моє день народження випадає на збори. Провели тренування, колектив привітав на вечері, тому так, щоб святкувати, то такого не було. Адже ми все-таки перебували на зборах. Треба було готуватись до відновлення чемпіонату. З’їв не на один шматок торту більше, а пахлави (сміється – прим.). Дуже вона мені тут подобається. Могли собі дозволити якусь кока-колу, але це вже в номері. Щодо алкоголю, то хіба що пиво. І то, це той, хто забажає, може його випити. А загалом у нас в команді не зловживають. Взагалі, як на зборах можна пити алкоголь? Кожного дня тренування, тому цього не було.
– Чи пам’ятаєш ти свій останній день народження, що не випадав на період зборів? І як ти його святкував?
– Так, пам’ятаю. Це ще було при Олександру Олександровичу Бабичу. У нас просто так співпало, що 29-те січня випало нам вихідним. Взагалі якось кожного дня народження ти не думаєш про нього. Бо в тебе збори, або там щось інше. Востаннє святкував ще в років 15, ну це ще було в академії. Ну як святкував, це голосно сказано, просто зібрались із сім’єю.
– Серед команд УПЛ тільки “Динамо” вирішило випендритись і провели першу частину зборів в ОАЕ. У той час, як клуби УПЛ були в Туреччині, а хтось взагалі в Україні. Навіщо було так понтуватись?
– Я не думаю, якщо чесно, що це якісь понти. Це вибір самого Луческу, на мою думку. Якщо пригадати часи, коли Мірча був у донецькому “Шахтарі”, то вони теж літали на збори в Об’єднані Арабські Емірати. Тому не вважаю, що це якісь там понти чи випендрьож, це просто думка тренера, він так захотів.
– На твою думку, яке найкраще місце проведення зимових зборів і чому?
– Важко сказати, що саме. Ну все ж таки я вважаю, що Туреччина – досить такий добрий варіант. Все включено, прекрасні готелі, до тебе добре відноситься персонал, кожного дня тобі прибирають кімнату, тренувальні поля знаходяться на території готелю, що насправді є дуже зручно, от дійсно. Тому Туреччина – це взагалі ідеальний варіант. Не знаю, я там не був у Еміратах чи ще десь, в основному саме у Туреччині. Тож я вважаю, що це дійсно найкращий варіант. Навіть якщо пригадувати ось наші збори, то все дійсно на високому рівні було: тренувальні поля близько, готель хороший, їжа смачна. Тільки тренуйся собі та й все! Знову ж таки, хочу наголосити, що великий плюс того, що ми тренувались на території готелю. Не потрібно було кудись там їздити, дві хвилини до поля. Там залишилась година до тренування, то можеш спокійно зайнятись своїми справами, а не переживати, що там виїзд скоро. Просто в мене колись були збори ще з дублем “Шахтарем”, то ми їздили на поля. Буквально 10-15 хвилин на автобусі. То, чесно кажучи, це не було дуже зручно. Після тренування ти втомлений їдеш ще, а тут дві хвилини і ти в номері.
– Минулого року ти проводив збори із основою донецького “Шахтаря”. Чому не вдалось закріпитись в основі?
– Якщо чесно, то я не знаю чому. Значить така думка тренерського штабу “Шахтаря”. Можливо, їм щось в мені не сподобалось. Моя думка просто така, що, по-перше, це все-таки збори, тобто, людина не приїжджає туди у своїй найкращій формі та щоб щось показувати. Навпаки збори і створені для того, щоб знайти свої оптимальні кондиції та набрати хорошу фізичну форму. Я, наприклад, розцінював своє запрошення на збори з основою “Шахтаря” як шанс. Може, наставники зрозуміли, що я не підходжу їм просто по тренувальному процесі. Важко щось говорити, тому що в мене навіть й не було якоїсь такої особистої розмови із тренерським штабом. Був вибір між мною та Вакулою. І я це почув від агента, що я можу їхати у “Маріуполь” або шукати собі новий клуб. Але оскільки вже було пізно шукати нову команду, тому що вже всі завершували збори, єдиним моїм варіантом був “Маріуполь”. Якби мені сказали це раніше, там за тиждень до завершення зборів, то, можливо, я би ще міг знайти собі новий клуб.
– Як взагалі ти себе відчував на зборах із основою “Шахти”?
– В принципі нормально, все було добре. Я ось не вважаю, що я там на матчах чи тренуваннях якось випадав із колективу. Знаєте, у всіх же буває таке відчуття, що ти там не підходиш чи випадаєш. Так, звісно, що коли ти переходиш у команду, яка грає в Лізі Чемпіонів, то перебудовуєшся у футбольному плані, там більші швидкості тощо. Але це класні відчуття, тому кілька днів можна сказати, що було незвично. Натомість минув певний час і я влився, все було добре. Не було якогось такого відчуття, що я там випадаю чи зайвий. З тих зборів із донецьким “Шахтарем” найбільше запам’ятав свій день народження. Дуже приємно було зустріти його у такій команді. Також відзначу тренувальний процес: швидкість та інтенсивність ігрових епізодів просто на дуже високому рівні.
– Назви трьох найкращих футболіста “Шахтаря” з якими ти тренувався і чому?
– Перший – це Тайсон, тому що за ним нереально встигнути, наздогнати. У нього просто шалена швидкість. На друге місце я поставлю Колю Матвієнка. Якщо дивитись зі сторони, то в нього насправді дуже хороший перший пас і відбір. І ще мені дуже сильно сподобався молодий бразилець Маркос Антоніо. Він такий маленький, спритний, різкий. З ним теж було приємно грати. Маркос не є самолюбом, завжди віддасть тобі передачу.
– “Шахтар” – це в’язниця для українців і курорт для бразильців?
– Я би не сказав, що для бразильців це якийсь курорт, тому що в будь-якій команді для того, щоб грати в стартовому складі, потрібно доводити на полі, що ти заслуговуєш. Якщо говорити про в’язницю для українців, то тут 60 на 40. Адже все-таки є українські люди, які заграють в “Шахтарі”. Для більшості інших гравців з України, то це так, в’язниця.
– Ти правий захисник, але можеш і зіграти справа у півзахисті. На твою думку, яка різниця між цими позиціями?
– Яка різниця… Перше, напевно, це те, що якщо ти граєш правого півзахисника, то ти більше атакуєш, це великий плюс. Ну і ти менше працюєш на оборону, але назад все одно маєш повертатись. Тому гра в цьому амплуа – більше атака, якісні передачі та голи, бо як не крути, коли ти граєш у захисті, то думаєш більше про оборону, а вже потім про атаку. Спочатку налагодив справи позаду і тільки тоді можеш йти вперед. Ціна помилки теж дуже велика. Якщо в нападі ти можеш взяти ініціативу на себе, десь там втратити м’яч, бо далеко до своїх воріт, то захисник на власній половині поля такого зробити не може. Чесно кажучи, то мені без різниці, де грати. Звісно, що приємніше в нападі. Тому що завжди хочеться атакувати. Мало хто звідти повертається в оборону, щоб відпрацювати. Правий захисник, перш за все, має бути надійним, підключатись вперед, ну і вміти віддати останню передачу.
– Твоя ціна на трансфермаркеті 500 тисяч євро, за Коваленка “Аталанта” заплатила 700 тисяч. Ви два рівноцінних гравця виходить?
– Не знаю, складно про це говорити. Тому що все-таки у Віті залишалось там лише пів року контракту. За такого футболіста, як Коваленка, заплатити 700 тисяч, це взагалі дешево. Він стільки матчів зіграв за “Шахтар”, приніс чимало перемог донеччанам, гравець збірної України. Тому я вважаю, що це трішки неправильне порівняння. Досвіду в нього більше, ніж в мене, цей футболіст грав у Лізі Чемпіонів. Це просто так вийшло через те, що в нього залишилось пів року контракту. Влітку він взагалі міг безкоштовно покинути клуб, тому 700 тисяч.
– У юнацькій лізі УЄФА в складі “Шахтаря” ти провів 16 ігор. Матч проти кого ти запам’ятав найбільше?
– Напевно, матч проти португальської “Бенфіки”, який став таким переломним, тоді ми пройшли далі. По-перше, це був один із найважчих наших поєдинків, бо “Бенфіку” вважали одним із фаворитів на перемогу в юнацькій ЛЧ. Там були дуже сильні футболісти. Так, можливо нам десь пощастило, що там нападник не забив пенальті, хотів запіжинотись і бив паненкою, а воротар стояв на місці та парирував удар. Можна сказати, що пощастило в тій грі, але тим не менш, ми пройшли далі, а не вони. Також я би відзначив наш фінал проти лондонського “Челсі”. Важке протистояння! Як не крути, у нас тоді був дуже сильний склад, усі володіли хорошою фізичною формою і ми були справжньою командою. А в “Челсі” просто кожен гравець індивідуально був сильний.
– Ти пам’ятаєш свій дебют за основу “Шахти”?
– Так, це було проти “Олександрії”. Я тоді вийшов десь на 20-25 хвилин приблизно. Взагалі це неочікувано було для мене. У нас останній тиждень, останній матч. Вже якось думки були, що можна буде поїхати додому, відпустка у нас. А тоді мені зателефонували і сказали, що я лечу з першою командою. Ну і прибули ми на гру проти “Олександрії”, я вийшов десь на 65-ій хвилині, здається. Звісно, що дебютувати за “Шахтар” – це дуже круто, тим більше, коли команда більший відрізок часу володіє м’ячем, контролює гру. Хороші відчуття тоді були, емоції просто шалені, викладаєшся на 200%.
– Владислав Вакула повернувся у “Маріуполь”, пробувши у “Десні” менше місяця. Є чутки, що його вигнали з “Десни” через порушення дисципліни. Як його прийняли в команді?
– Ми нормально його прийняли. Була у нас розмова на теорії, нам його представили, але всі й без цього його знають, тому це не потрібно було робити. Була у нас розмова: він, тренерський штаб і команда. Але я не хочу розповідати, про що ми там говорили, тому що це має залишитись лише в колективі.
– Тебе свого часу тренував Олександр Севідов, якого підозрюють у договірних матчах. Що ти можеш сказати про нього з власного досвіду?
– Я його не дуже добре знаю, якщо чесно. Адже не багато часу провів разом із ним. Я би не подумав, що він займається якимось договірними матчами. Коли я прийшов до “Маріуполя”, то моя головна мета була – грати у основному складі та показувати якісний футбол. Я просто працював і навіть за це не думав, за договірні матчі.
– Загалом, яке твоє відношення до договірних матчів?
– А яке може бути відношення? Ніяке. Коли різні люди виходять на футболістів із такою пропозицією, то якась внутрішня слабкість або гроші можуть просто перекреслити твою кар’єру повністю. Я вважаю, що ніякі там гроші чи ще щось не вартують того, щоб ти просто їх брав і вбивав свою футбольну кар’єру, досягнення, якісь мрії та цілі. Ти по шматочках будував свою професійну діяльність не для того, щоб все зруйнувати якимось одним чи двома договірними матчами. На мене слава Богу, що ніколи не виходили. Я просто пам’ятаю, що багато людей нас про це попереджали, розповідали, що це таке.
– В Інстаґрамі ти підписаний на акаунт “Brazzers”. Дівчина не ревнує тебе?
– (Сміється – прим.). Є таке. Ну не те, що сказати, що ревнує. Посміялись просто з цього і забулось те, що я там підписаний. Там ж як виходить, якщо ти лайкаєш фото, то вони тобі найбільше показуються в стрічці. Я цього майже не помічаю, тому якось і забув про це навіть. З дівчиною була розмова щодо цього і, звісно, їй це не сподобалось, питала, що це таке взагалі. Ви гарно копнули, а то я вже забув навіть про це (сміється – прим).
– Коли востаннє дивився порно?
– Та, напевно, на зборах. Важко цілий місяць без дівчини бути (сміється – прим.). Тому востаннє, то це було в Туреччині, на зборах.
– Розкажи про дівчину, про ваші стосунки.
– Тут можна багато розповідати. Дівчина в мене з Донецька, ми вже сім років разом. Познайомились випадково, це ще було до війни. Були якось в караоке, то мені якось так сподобалась дівчина, що я її щипнув і пішов далі. Вона мене потім зупинила і ми обмінялись контактами, тоді ще в Інстаґрамі ніхто так активно не сидів. Ну ось, після цього ми вже на бачились. І щось минув тиждень, а я дивлюсь, що в мене в друзях якась дівчина нова появилась, то пригадав і почали спілкуватись. Звісно, що в планах є зробити пропозицію, але потрібно, щоб це було неочікувано, а то я зараз скажу і вона прочитає, буде чекати (сміється – прим.).
– Також ти підписаний на Дудя, яке інтерв’ю його тобі найбільше сподобалось та чому?
– У Дудя мені найбільше сподобались інтерв’ю з Гуфом, Гордоном і Щербаковим. З Гуфом запам’яталось, тому що колись часто слухав його, то було цікаво. Останні випуски про політиків я не дивлюсь, бо не цікавлюсь цим дуже сильно.
– Кого ще дивишся на Ютубі?
– На ютубі останнім часом дивлюсь The Люди, “Красава” і “Что было дальше”. Ну це якщо не брати до уваги “Трендець”. Серіал “Футболіст” я не дивився, а так, то деякі випуски можуть зайти. В мене є собака, то можу переглянути різні ролики про них.
– Яку музику полюбляєш слухати?
– Музику я всю люблю. Я меломан. Останнім часом щось підсів на діджейську, типу Tomorrowland, а до цього любив таку більш змішану, все на купу.
– Як ти отримав галочку в Інстаґрамі?
– Пацани почали отримувати її, то я теж захотів. Тоді ще чемпіони світу її собі робили. Ну я і запитав у Віті Корнієнка, що потрібно зробити, ну і дівчина мені порадила теж. Потрібно було зареєструватись у Фейсбуці та заповнити про себе інформацію, історію про тебе. Я це все зробив і відправив заявку. Десь вже на третій раз, коли я це зробив, мені дали галочку. І то, я це попросив у Корнієнка. Так, як їм давали її, то він знав людей, через яких це можна зробити швидше. Ну він запитав і потім дали. Коли, до речі її, отримав, то навіть не знав цього. Друг помітив, що вона є, то я був у шоці. Але коли вона з’явилась, то вже навіть не звертаєш увагу.
– В тебе є татуювання? Розкажи про них детальніше.
– Так, є татуювання. Одна – це там намальований хлопчик з м’ячиком, там будинки і райони. Типу спогади, як я розпочинав футбол, як це все будувалось, мій шлях. Інше є, де череп і карта джокера. Мені просто сподобалась картинка, тому і через це набив. Є ще лев, це щось внутрішнє, якийсь характер, щось типу того. Найбільш знакові – хлопець з м’ячем і лев.
– Традиція БФ: розкажи брутальний анекдот або історію.
– Історія була одна. Ми якось пішли у заклад. Я з дівчиною, Вітя Корнієнко і ще один наш друг. Останнього не хотіли пускати у заклад в класичних штанах, але це не були спортивки. Просто класичні штани. Ми почали питати, що таке, там слово за слово. А друг поклав руку там на одну штучку, яка була. Охоронець відштовхнув її. Ми вступились, мовляв, що ви робите? Моя дівчина теж виходить, а охоронець і її також відштовхнув, ну і в нас пішла заруба з ними. Ми, звісно, отримали, бо там такі лоби здорові були, що без шансів.
