• BF Family
  • Фентезі-ліга
  • Подкасти
Немає результатів
Переглянути всі результати
Субота, Травень 28, 2022
Брутальний футбол
  • Головна
  • Статті
  • Інтерв’ю
  • Репортажі
  • Блоґи
За брутальний футбол!
  • Головна
  • Статті
  • Інтерв’ю
  • Репортажі
  • Блоґи
Немає результатів
Переглянути всі результати
Брутальний футбол
Головна Інтерв'ю

Юхим Конопля: “У Зінченка, напевно, накипіло”

Микола Васильков автор: Микола Васильков
02.12.2020 17:35
в Інтерв'ю
0 0
0
Юхим Конопля: “У Зінченка, напевно, накипіло”
951
Переглядів
ПоширитиТвітнути

Днями проєкт “Наша збірна”, який ставить за мету відкривати з нової сторони як відомих футбольних людей, так і дебютантів головної команди країни, викатив на Youtube’ський відео із чемпіоном світу Юхимом Коноплею. Випуск вийшов доволі насиченим, проте у нього увійшла не вся частина розмови з гравцем чернігівської “Десни”. Те, що не потрапило в програму, сьогодні презентуємо в текстовому варіанті на “Брутальному Футболі”.

— Чи була у твоєму житті альтернатива футболу?

— Це було, напевно, безальтернативне рішення мого вітчима. Він десь із 2 років плюс-мінус виховував мене і захотів відвести до футбольної секції. Це в Донецьку було. Він мене відвів спочатку в шахтарську академію. Мені там сказали, що я занадто малий — приходи через рік. Мені десь років 6 було. Прийшли через рік. Сказали, почекайте ще півроку і приходьте взимку. І ось коли прийшли взимку, там людей 40-50 було. І що я там витворяв — вже не пам’ятаю. Ось так я потрапив в “Шахтар”.

— Які в тебе були перші бутси?

— Кеди були, а не бутси. Прогумовані. Такі, де м’яч у вогні оранжевого кольору. Я пам’ятаю, ми ще грали з “Філією” з Єнакієвого і зіграли 1:1, я тоді гол забив. Вони у мене репнули навпіл просто. Мені тоді директор академії, Дудинський, пообіцяв нові. Але на обіцянках це все і закінчилося.

— Як заробив перші гроші? Овочі, наприклад, продавав?

— Ні-ні. Овочів я не продавав. Таким не займався. Макулатуру ми складали. Позбирав все, що було вдома — газети всі підряд, якісь старі зошити, ще щось. І так само інші хлопці. Потім влетіло за це, коли вже помітили. Тоді особливо не були любителями читання. Ваги б побільше додати. Я не пам’ятаю, що нам там дали. Взагалі копійки. На морозиво, на газовану воду, напевно.

те відчуття, коли піднявся на макулатурі

— Топ-3 страви Юхима Коноплі…

— Карбонара, риба в духовці і мамин борщ.

— Що з цього можеш приготувати сам, окрім маминого борщу?

— І карбонару можу, і м’ясо, і рибу запекти. У мене в цьому ніякої проблеми немає. Я сам живу. Так що харчуватися якось треба.

— А як щодо шашличку? Коли востаннє готував самостійно?

— Сказав зараз, одразу захотілося. Востаннє готував місяці два тому, напевно. Взагалі на природі — це свята справа.

— За який клуб зараз топиш?

— У мене зараз немає улюбленої команди. Я вже сам як професійний футболіст. Так особливо і не вболіваю. Тільки кілька команд мені симпатизують, як вони грають. “Ліверпуль” дуже подобається, спостерігаю за “Міланом”. Вони зараз ніби в непоганий футбол грають. Але все одно Златан на плечі їх тягне за собою, звичайно. “Арсенал” ще зараз намагається щось побудувати. Це видно по іграх, які я дивлюся, але, можливо, там не ті футболисти, яких хоче Артета, або ще якісь фактори, але вони грають непогано.

— Любиш азарт?

— Дуже хочу з парашутом стрибнути. Але зараз, щоб я так налаштувався взяв і поїхав, то такого ще немає. Ще люблю на ковзанах кататися. Ще всякі гри, типу більярд, боулінг. Коротше, все підряд. На картингу теж дуже люблю їздити.

— Що найбільше цінуєш в людях?

— Найбільше, напевно, простоту. Це найголовніше – залишатися людяним завжди і до всіх. У мене таке правило: як до мене, так і я. Якщо люди до мене добре, то і я добре, а якщо погано, то і отримують те ж у відповідь.

— Коли доводилось захищати когось, хто потребував допомоги?

— Це, напевно, було більше всередині команди. Щось у когось не вийшло, там старші хлопці почали трохи пхати тим, хто дещо молодший мене, є там пару чоловік в команді. Я сказав: не треба, який в цьому сенс? Якщо можна це вважати захистом.

— Чи хотів би, щоб діти брали приклад з тебе?

— Це добре, коли ти можеш подати комусь приклад. Коли на тебе дивляться і ти це відчуваєш. Намагаєшся поводитися і робити все правильно. Все робити по-людськи, без якихось зайвих думок. Є, напевно, діти, які за мною фанатіють — це приємно.

— А сам змалечку фанатів кимось?

— Улюбленого футболіста, за яким кип’ятком, то, напевно, не було. Були такі, як у всіх, типу кумири — Роналдінью, Тьєрі Анрі свого часу, коли мені було років 8-10. Індзаґі мені дуже сильно подобався. Не знаю чому, але ось це я добре запам’ятав.

— Що скажеш про жіночий футбол?

— Дивився по телевізору, коли фінал ЛЧ в Києві проходив. Це єдиний жіночий матч, який я дивився. Після чоловічого футболу він виглядає не так цікаво.

— Яким є твоє ставлення до гейту? Наприклад, після матчу з німцями в коментарях погрожували Зінченку та його сім’ї.

— Щоб мені хтось на вулиці говорив “ти там поганий футболіст”, — це в хорошому формулюванні, то такого не було. Бувало, кричали з трибун: ти такий-сякий. Намагаюся не звертати увагу.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Alex Zinchenko (@zinchenko_96)

Із Зінченком ми не в якихось близьких стосунках. Я побачив, що у нього така ситуація сталася. Теж, напевно, накипіло. Не думаю, що це перша людина, яка йому щось подібне написала і він прямо так вибухнув. Це, напевно, часто відбувається. Часто пишуть. Ну, помилився він у тому матчі, ну і помилився. З ким не буває, це футбол. Всі помиляються. Великі футболісти помиляються, володарі золотих м’ячів, кубків, всі помиляються. Це футбол.

— Помилився ж на чужій половині поля…

— Так і було. Помилився, ну блін. Просто потім нас протягнули і забили нібито після його помилку, але в цьому нічого такого немає. Там будь-хто міг опинитися на його місці. Міг Тарас Степаненко втратити м’яч. Так само міг і я, або хтось інший. Тим більше треба було ще пробігти — заслуга чисто німців, що вони змогли таку атаку провести після цієї втрати. Найвищий клас футболістів. Вони не прощають навіть такі помилки, як виявилося.

— А знайомство з глибою українського футболу Андрієм Миколайовичем як пройшло?

— Особистого якогось знайомства не було. Просто в аеропорту привіталися. А так вже в процесі.

— А мандражу не було?

— Напевно, як і в будь-якого футболіста, коли новий тренер. Тобто якесь відчуття невизначеності, незрозумілості всередині — як він до тебе буде ставитися. Добре, погано або взагалі ніяк. Таке теж буває. Мандражу не було.

— Якою мовою тренери спілкуються у збірній?

— По-моєму, Тасотті англійською не розмовляє. Він спілкується з Андрієм Миколайовичем і з Малдерою чисто італійською. Малдера пояснює все англійською. Досить в простих формулюваннях. Немає захмарних слів, фразеологізмів англійських. Андрій Миколайович висловлює головну ідею постійно на теоріях, на розборах, на установках. А його помічники більше так точково: що і куди, де ти повинен бути.

— А в тебе з англійською як?

— Нормально, нормально. Порозумітися можу, поговорити трохи, але не на бізнес-рівні якомусь.

— Пісню дебютанта вже співав?

— Ще не співав. Так, я вже відбув двоє зборів, але пісню ще не співав. На першому так вийшло, що ми прилетіли і одне тренування передігрове було. І потім порвали нам…. Ну, проти Франції. Дебют, звичайно, такий собі, просто дебют за національну команду — таке поняття. Було не до сміху, не до якихось усмішок, коли вже готувалися до Німеччини, Іспанії. На тому зборі так і не випала можливість. Думали, на цьому вже буде. Але знову зібралися: передігрове тренування, гра проти поляків. Потім знову на німців налаштовуватися, знову програли і вже готувалися до швейцарців. Там просто час такий, що все в притиранні, гра за грою. І нема особливо часу душу відвести. Постійна концентрація.

— Так що за пісню ти підготував? З якого репертуару?

— Пффф… Із запального. На жаль, вокалом я дуже не володію. Тому високі ноти витягувати не буду. Але так, задумка є. І думаю, все нормально буде.

— Який матч в національній збірній тобі найбільше зайшов?

— Напевно, останній проти Німеччини. Це перша моя офіційна гра була. Ми зіграли її досить таки добре. У нас була достатня кількість моментів. Ми в принципі могли і не пропускати. Але не пропусти ми швидку відповідь, то могли б забити і другий, а там гра би зовсім по-іншому складалася.

— Як гадаєш, які досягнення легше виграти — особисті чи командні?

— Напевно, чисто відштовхуючись від моєї позиції на полі, то щось особисте взяти важко. Мені колись Олександр Васильович Петраков сказав: “Напад виграє матчі, а титули — захист”.

— Коли з’явилось розуміння того, що можете стати чемпіонами світу?

— Напевно, найперша гра проти США. Вона нам показала, що ми можемо грати з хлопцями, які грають в топ-чемпіонатах, які вже там за свої національні збірні грали. Після того, як зіграли з італійцями, ми зрозуміли, що відпустити вже не можемо. Просто немає другого місця, тільки перше.

— Тебе нагородили орденом за заслуги…

— Наскільки я розумію, у нас це орден за заслуги III ступеня. Значить він щось чи не значить? Чи має якесь значення? Я не дуже знаю. По-моєму, є орден за заслуги перед батьківщиною або перед Україною. Там другого ступеня, першого, а потім вже орден за заслуги. Ось він, напевно, щось і значить. (Насправді орден “За заслуги” має три ступеня, I, II та III. Найвищим ступенем ордена є I ступінь. Нагородження орденом «За заслуги» громадян України здійснюється послідовно, починаючи з III ступеня, який присвоїв Юхиму своїм Указом Президент України в липні 2019 року – прим. “БФ”)

— Де зараз лежить медаль чемпіона світу?

— Вдома. У мене в серванті все знаходиться. Там фотографії пам’ятні, медаль якраз. Потім “Шахтар” нам дав такі молоточки пам’ятні, це приємно було. Воно все разом там зібрано.

— Поговоримо про майбутнє. Де б ти хотів грати?

— Взагалі хотів би в Іспанію. Там тепло, клімат класний. Це приваблює. Але чемпіонат все одно більше англійський подобатися. Я розумію, наскільки там важкий календар. І зараз навіть топові команди, як, наприклад, в “Ліверпулі” половина команди травмованих і головний тренер скаржиться на керівництво Прем’єр-ліги, що їм все одно, грубо кажучи, на футболістів. Аби більше трансляцій робити, реклами впихати. Я теж розумію, що там божевільні гроші крутяться. Але здоров’я футболістів також важливо. Але, мабуть, для самих футболістів тільки.

— Можемо в Англії зупинитись на “Ліверпулі”?

— Хотілось би. Це найкращий варіант.

— А от якщо візьмемо Ла Лігу, то це які клуби?

— Не сказав би “Барса”, “Реал” — не фанатію. Але не відмовився би.

— “Валенсія”?

— Теж хороші “Валенсія”, “Севілья” — чудові команди, топові. “Севілья” постійно ЛЄ виграє.

— Уявімо ситуацію, що чутки справдяться і Коноплянка перейде у “Валенсію”, а згодом і ти туди. Жека буде завершувати, а ти розпочинатимеш.

— Було би непогано. Допоміг би мені адаптуватися трохи.

Дивіться більше у відео Football Hub :

ПоширитиТвітнути
Микола Васильков

Микола Васильков

Схожі Пости

Ярослава Ракицького “примазують” до збірної України. Він зайвий, причому не через російський бекґраунд
Статті

Ярослава Ракицького “примазують” до збірної України. Він зайвий, причому не через російський бекґраунд

Квітень 6, 2022
Посередній у Києві, прославлений за океаном. Як поживає Мілош Нінкович
Статті

Посередній у Києві, прославлений за океаном. Як поживає Мілош Нінкович

Лютий 21, 2022
Справжні дияволи. Мейсон Ґрінвуд та інші зірки МЮ, які вляпалися у скандали з перчинкою
Статті

Справжні дияволи. Мейсон Ґрінвуд та інші зірки МЮ, які вляпалися у скандали з перчинкою

Лютий 11, 2022
Не “Маріуполь”. Як українці “Шахтаря” грали в забугорних орендах і що з того вийшло
Статті

Не “Маріуполь”. Як українці “Шахтаря” грали в забугорних орендах і що з того вийшло

Лютий 7, 2022
Наступне
Фанати ліпили сніговика, а Смалійчук махав лопатою під наглядом Монзуль

Фанати ліпили сніговика, а Смалійчук махав лопатою під наглядом Монзуль

No Content Available

Останні коментарі

powered by CACKLE
Брутальний футбол

Брутальний футбол - про футбол відверто і з гумором

Ми в мережах

Теґи

"Аякс" Амстердам "Ворскла" Полтава "Десна" Чернігів "Динамо" Київ "Зеніт" Санкт-Петербург "Леґія" Варшава "Манчестер Юнайтед" "Шахтар" Донецьк Іван Петряк Ігор Коломойський Ігор Харатін Андрій Борячук Андрій Тотовицький Артем Мілевський Бернард Богдан Бутко В'ячеслав Чурко В Україні Валерій Бондаренко Владислав Кулач Владлен Юрченко Давід Нерес Едуард Соболь За бугром Ліга Європи Ліга чемпіонів Мілош Нінкович Олександр Алієв Олександр Воловик Олександр Зубков Олександр Караваєв Олексій Бєлік Пилип Будківський Руслан Маліновський Сергій Болбат Тайсон Ярослав Ракицький

© 2012 – Брутальний футбол

  • Головна
  • Статті
  • Інтерв’ю
  • Репортажі
  • Блоґи
Немає результатів
Переглянути всі результати
  • Головна
  • Статті
  • Інтерв’ю
  • Репортажі
  • Блоґи
  • Фентезі-ліга

© 2020 Брутальний футбол

Ввійдіть в свій аккаунт

Забули пароль?

Заповніть поля для реєстрації

Всі поля обов'язкові Ввійти

Відновити пароль

Введіть ваш e-mail для відновлення паролю

Ввійти