Сьогодні в гості до “Брутального Футболу” завітав півзахисник харківського “Металіста” Кирило Ковальчук. Гравець національної збірної України відповів на запитання нашого кореспондента Петра Мартина, який перед бесідою відібрав найцікавіші питання, які ви ставили у коментарях до Кирила на нашому пабліку. Розмова вийшла доволі конструктивною і відвертою.
– Чи вважаєте Ви, що для потрапляння в список гравців збірної власної впевненої гри замало? Неодмінно потрібно, щоб команда, за яку ти виступаєш теж була на висоті?
– На мою думку, фактор клубу, в якому ти виступаєш, неодмінно грає дуже велику роль. Проте, для тих футболістів, в яких тренер впевнений і які неодноразово доводили свою майстерність у матчах збірної, фактор клубу грає меншу роль.
– Після того, як Роман Григорчук став головним тренером азербайджанської «Габали», досить багато українських виконавців приєдналося до цієї команди, здебільшого, саме завдяки особистої ініціативи Романа Григорчука. Чи була у Вас трансферна пропозиція від «Габали»?
– Ну так, звісно, пропозиція була, але таки вирішив залишитися в Україні. У мене хороші відносини з Романом Йосиповичем, підтримуємо зв’язок і зараз. Слідкую, звичайно, за виступами «Габали», і радий, що в них, поки що, все досить добре виходить, сподіваюся, що так продовжиться і надалі. Роман Григорчук – тренер дуже старанний, і думаю, у нього та його команди усе буде добре. Я не шкодую, що перейшов в «Металіст», більше скажу, я радий, що так склалося. Я віддаюся повністю у роботі з «Металістом».
– Ви виступали в національному чемпіонаті Молдови, в УПЛ та в РФПЛ. Маючи за плечима такий великий досвід гри, які враження Ви можете висловити від гри у цих першостях?
– Я не шкодую за жодним днем, коли я граю у Молдові (за “Зімбру” – прим. “БФ”). Для мене це був свого роду досвід. Я прийшов туди із юнацького футболу, із ліги дублерів України. Я зразу прийшов у клуб, який бореться за чемпіонство і вважаю це безцінним досвідом, тому що клуб, який ставить перед собою максимальні цілі має дуже високі вимоги до футболістів. Я це відчув одразу ж в 19 років. Тож загалом я задоволений, що певний період своєї кар’єри я провів у цьому клубі. Ці 2 роки були дуже важливі у моїй кар’єрі, і цей час став для мене певним трампліном – я потрапив у Росію, також у дуже сильну команду із хорошим підбором гравців, багато хто зараз грає у топ-клубах, мені там дуже подобалось. Потім був прекрасний етап у «Чорноморці». Я не шкодую ні за чим у своїй кар’єрі, вона була дуже цікава і насичена, проте не збираюся зупинятися і налаштований прогресувати і надалі.
– Всі ми знаємо, що Михайло Фоменко досить стримано погодить себе під час матчів збірної, а от як пан Михайло поводить себе у роздягальні збірної перед матчами, в перерві, або ж після закінчення поєдинку (у разі позитивного або негативного результату)?
– Я не можу так прямо говорити про подібне, всі таємниці розкривати, але точно можу сказати, що робота з Михайлом Фоменком приємна. Коли ти граєш у збірній, ти забуваєш про клуб, і налаштований добиватися високих результатів разом із національною командою. Вимоги, як і клубі, так і у збірній завжди високі, і це не дивно, такі правила диктує сучасний футбол. Незважаючи на маленький термін тренувань у збірній, тренерському штабу вдається максимально добре підготувати команду до матчів і витиснути максимум із потенціалу кожного. Тренування дуже цікаві та інтенсивні, є багато тактичних занять. Вважаю, що зараз збірна сформована дуже добре, можна сказати, ідеальний варіант.
– Минулого трансферного вікна, окрім «Металіста», у Вас були пропозиції від інших клубів для продовження кар’єри? Якщо так, то від яких саме?
– Пропозиції були, але не бачу . сенсу зараз називати які-небудь конкретні клуби, так як я обрав «Металіст» і мене все тут влаштовує. Звичайно, є свої проблеми, проте вони незначні. Дуже приємно, що команда ставить перед собою високі цілі.
– Якого свого партнера по команді за весь період кар’єри ви можете відмітити як найвисококласнішого виконавця?
– За всю кар’єру це, напевно, Артем Дзюба. Я грав з ним в «Томську» 2 роки і я справді вважаю, що це один із найкращих нападників, яких я бачив на своєму шляху. Артем дуже сильно прогресує. Він і тоді, у «Томську», був лідером, і зараз у своїй команді займає головні ролі. Підтримую із ним зв’язок до сьогодні. В кожній команді були свої лідери, до прикладу, в «Чорноморці» можу відмітити і Пабло Фонтанелло, хороший захисник, і Дмитра Безотосного, прекрасний голкіпер. Таких гравців можна виділяти у кожній команді. Якщо говорити про мій етап збірної, то, напевно, можу відмітити Коноплянку і Ярмоленка – дуже хороші футболісти
– Наскільки важко було витримувати надто низькі температури, коли Ви виступали у складі «Томську»?
– Було нормально. Були, звичайно, матчі, коли було важко грати, але всі грали і я грав.
– На що налаштована команда на наступний сезон? Який настрій у футболістів і чи вони налаштовані битися за єврокубкову зону?
– Завдання, звичайно, боротися за найвищі місця. Шкода, що весною не змогли показати себе в повній красі, були деякі кадрові проблеми. Сподіваюся, що на наступний сезон зможемо підійти із хорошим психологічним станом і будемо показувати добротні результати.
