Цей футболіст за свої 32 роки встиг попрацювати і з Кварцяним, і з Григорчуком. Зараз він є гравцем донецького “Олімпіка” і капітаном цього клубу. Так-так, все вірно, сьогодні на “БФ” зустрічаємо Сергія Політила. У традиційній душевній розмові з Ігорем Шевчуком хавбек поділився емоціями від погоди в Україні, враженнями щодо трансферу Шахаба в “Зорю” та пригадав легендарну фразу Кварцяного “Ты больше не капитан”. Також з кепом згадали суміжні теми – “Дніпро”, “Чорноморець”, поговориили і про Яя Туре.
– Які відчуття після повернення з теплої Туреччини в холодну Україну?
– Ну, так (сміється – прим.). Трішки перепад був, градусів, адже коли ми останні дні були в Туреччині, то там було 20 градусів тепла, а приїхали, то в Україні вже мінус 10. Це різниця відчутна! Що про себе дає знати, то це те, що ми з натуральних полів перейшли на штучні. Весь тиждень готувались до “Динамо” в таких манежах. Сильний сніг був, то велике поле навіть не розчищали, а тренувались в “коробках”. Але нічого страшного, ми не скаржимось, хоч так. Особисто я не є любителем штучного покриття газону ще з дитинства.
– Грати футбол в Україні за такої погоди – це жерсть?
– Перший раз у мене офіційний матч у таку погоду, якщо чесно. Думаю, це стосується не тільки мене, а й інших футболістів. Такої погоди ще не було. Коли навіть завершували перед зимою, то такого не було. І поля нормальними навіть були. Спочатку думав, що в мене вуха в трубочку скрутилися. Поле було більш-менш, а коли вийшов на другий тайм, то як на каблуках воно стукало. Були ділянки, де ще на початку гри ти не можеш встояти на ногах, бо слизько. Але нічого. У всіх командах однакові умови.
– Ігор Суркіс заявив, що перші два тури простіше було зіграти в Туреччині. Климовський теж таку думку озвучував. Погоджуєшся з ними чи все-таки на рідній землі грати можна за будь-якої погоди?
– Як показує практика, то можна грати за будь-якої погоди. Що ми і робимо. Нічого не скасовується, хіба що на день-два переноситься. Звісно, комфортніше було би зіграти за такої погоди, яка в Туреччині. З нами в готелі на зборах якась команда була, то Суперкубок проводився саме там. Всі команди й судді були в Туреччині в цей період. Тому що ми назад летіли в Київ з нашими всіма суддями. Ніхто просто не думав, що в нас буде така погода. Я думаю, що навіть не розглядали такий варіант як перенесення перших турів УПЛ до Туреччини. Адже вже би писали щось щодо цього. Це зараз просто тренери й президенти говорять, що краще було зіграти в Туреччині чи десь інше. Можна булозіграти в Туреччині чи ні? Я вважаю, що так. Тільки потрібно було над цим якось працювати, зібрати клуби, обговорювати і вирішувати, що робити.
– Якщо така погана погода в Україні, чому просто не перенести старт УПЛ на початок березня?
– Запитання не за адресою. В мене можуть бути лише припущення. Потрібно починати клубам, які грають в єврокубках, щоб в них була практика раніше. Або для збірної, щоб якісь паузи були і раніше завершився чемпіонат. Хоча в нас так багато матчів у чемпіонаті, що в Англії чи якійсь іншій країні їх можуть зіграти буквально за три-чотири тижні. Ну в нас вирішили так, тому граємо раз в тиждень. Не знаю, з чим це пов’язано. Ось у нас наступна гра в п’ятницю. Температура буде мінусовою, та ще й поставили матч у сьомій годині вечора. Можливо якось з телебаченням пов’язано. На стадіони зараз не пускають, а колись робили зустрічі в п’ятницю ввечері, бо типу люди йдуть з роботи і може зайдуть на футбол. Тоді більше ходило, а зараз нікого не пускають. Але я думаю, що інтерес до нашого футболу – ну не дуже. Тому можна зробити для футболістів гру о 14:00, я думаю, що нічого би не змінилось. О 19:00 температура буде трішки відрізнятись у порівнянні з обідом.
– Поле на “Динамо” просто у жахливому стані. Як грати футбол на такому болоті?
– Поле ще було більш-менш нормальне. У першому таймі ще чіплялись якось, а ось в другому… Читав інтерв’ю Суркіса, що опалення під час гри вимикалось, тому що не можна через правила ФІФА/УЄФА. Ось, тому в другій половині зустрічі бігали, як по асфальту. Воно дає своє на ноги і спини, гравці відчувають це все. Потрібен час, щоб пристосуватись. У когось це швидше виходить. А загалом, то звісно, що хотілось би грати на ідеальних полях, однак погода, бачите, яка. Ще точно два тури будуть зіграні не на якісних полях.
– Дві червоні за 13 хвилин у матчі проти “Динамо”. Арбітр не правий чи все по ділу?
– Я не знаю. Останню червону, що дали Лебеденку, то можна було не давати, але він вирішив це зробити. Спочатку показав жовту, а потім була якась підказка з VARу. Важко сказати, що це порушення тягнуло на фол останньої надії та вилучення Ореста. Якби дав жовту картку, то ніхто нічого би не говорив. А так червона… Явно гравець не вибігав віч-на-віч чи там щоб йому ноги відривали. Суперник одразу встав, не так сильно його зачепив. Контакт був, але вважаю, що це не пряма червона картка. Але суддя вирішив по-іншому і нічого вже не зміниш. З Нкенгом дві жовтих… То мабуть, що дійсно були, заслужено.
– Бєсєдін на зборах не забив жодного голу, а “Олімпіку” вклав два. Це підтверджує той факт, що результат на зборах неважливий?
– Дійсно результат неважливий. Водночас кожен хоче перемагати. Збори для того, щоб підготуватись, так само і тренери дивляться наскільки ти готовий. Тим більше така ситуація, як в “Динамо”, конкуренція. Кожен намагається себе проявити. Вважаю, що результат не є важливим. Тренерський штаб дивиться, як команда, футболісти реагують на навантаження і все решта. Підводять під чемпіонат, а не, щоб суто на зборах був якийсь результат. Звичайно, що приємно, коли все виходить, гра складається добре, на зборах все виходить і до цього додається результат. Буває, що можна повідбивати стійки і поперечки та програти. Але, звісно, що кращий настрій, коли ти перемагаєш.
– Чи можеш пригадати матч у своїй кар’єрі де тебе відверто вбивали судді?
– Та я думаю, що так явно не можу назвати. Ну були такі матчі, не можу пригадати, які конкретно. Помилки були… Відчувається на полі, якщо чесно. Десь у людини темп збивається. Такі моменти в середині, коли ти граєш, то воно відчувається. Це не повинно впливати. Потрібно своєю командною грою переконати. Суддя, коли бачить, що команда не може чи не виходить, то він вирівнюється і починає судити нормально. А так-то буває різне. Ось пригадується, коли ми грали проти “Шахтаря”, ще тренером в нас був В’ячеслав Шевчук. То там офсайд явний, а людина не підняла прапорець, нам забили гол. В тій же грі Тайсон б’є Льоху Гая, а суддя не дає червону картку. Ось такі моменти. Якщо так пригадати, то багато є. Не хочеться говорити, що вбивав чи помилявся. Просто робочі моменти (сміється – прим.).
– Трансфер Шахаба в “Зорю” – це плюс чи мінус для “Олімпіка”?
– Чесно, то зі сторони клубу напевно, що плюс. Тому що футболіст влітку міг піти вільним агентом, а так “Олімпік” щось заробив за нього. Так, він у нас розкрився, його знайшли тренери, повірили, підпускали і людина заграла. Доволі так непогано виглядав, дуже хороший футболіст, мені подобався як форвард. В Україні один з найкращих, особливо останніх пів року, на мою думку. Правильно зробили, що продали. Тому що гроші для клубу є немало важливими. Шахаб – молодець, команда на нього грала і він їй також помагав. Віддавав передачі, забивав голи.
– Ти – капітан команди. Взагалі, яка твоя точка зору щодо ситуації із Шахабом?
– Тут можна дивитись і з його сторони, і з клубу. Він мав право, напевно, на якісь попередні контракти або спілкування з іншими командами. Тому що за правилами УЄФА/ФІФА за пів року до завершення контракту ти маєш право спілкуватись чи домовлятись зі своїм наступним потенційним клубом. Зі сторони “Олімпіку” теж можна зрозуміти. Бо вони повірили в нього, вкладали, тому зрозуміло, що хочуть теж заробити. Вважаю, що все добре. Обопільно руки потиснули, вирішили цю ситуацію. І клубу нормально, і Шахабу теж.
– Хто здатен його замінити?
– У нас взяли два нападника. Нкенга взяли. Він молодий, хороший та перспективний форвард. Зараз отримав червону, одну гру посидить, подумає та й подивимось, як він заграє. Потім може ввімкнеться, йому потрібен час для адаптації. Хоча на зборах все було нормально, в нас хороший колектив. Хто би не прийшов, то швидко вписується. Тому віримо, що все буде добре. Також в нас є Каргбо, орендований з “Динамо” – подивимось хто буде кращим, тренери будуть обирати.
– Якими характеристиками повинен володіти капітан команди?
– Ну ось ти сьогодні говорив раніше, що я ніби друга людина після тренера. Підказувати, надавати якусь допомогу, як на полі, так і за його межами. Навіть не знаю. Це такі найперші. Показувати своєю грою, ставленням, вести команду. “Піхати”? Іноді треба (сміється – прим.). Деколи можна і похвалити. Я веду себе однаково. Коли не був капітаном, то “піхав” теж. Це не важко. Просто якась трохи більша відповідальність. Я даю максимум на полі та на тренуваннях.
– Як це – працювати під керівництвом ексгравця “Барси” і “Ман Сіті”?
– Поки хотілось трохи більше від нього, але він ж тільки приїхав до нового колективу, приглядається, хотілося би, щоб він більше вмикався. Потрібно йому це сказати. Людина пограла на такому рівні, з сильними тренерами. Звісно, що хотілося би більше спілкування, підказок від нього. Футболіст відіграв на дуже топовому рівні.
– За той короткий проміжок часу, що Яя Туре в “Олімпіку”, що ти запам’ятав найбільше?
– Від нього? Ну я ж кажу, що поки що так… Він придивляється. Не було нічого такого цікавого. Можливо, дійсно мовний бар’єр. Але розмовляє трішки, розуміє й згадує нашу мову. Дійсно, дуже хотілося би від нього більшого, поспілкуватись, щось дізнатись нове.
– Якою мовою спілкуєтесь з Туре?
– Російською він може трішки говорити і розуміє її, пригадує. Туре ж грав за донецький “Металург”, в Україні, тому йому потрібен час. Я не сильно володію англійською мовою, але дуже би хотів з ним поспілкуватись і для себе дізнатись щось нове. Думаю, що Яя Туре ще ввімкнеться і буде активнішим.
– Сергій Кравченко заявив, що “Дніпро-1” – це продовження “Дніпра”. Погоджуєшся з ним?
– Чесно, таке питання… Я знаю, що вболівальники проти цього, бо для них є один “Дніпро”. Напевно… Та ні, не напевно! Я теж так вважаю. Зараз вже інша команда, назва, емблема. У того “Дніпра” була своя історія, вболівальники, все було на рівні. Тому що я був у тій команді та знаю, про що говорю. А зараз це вже інший клуб, не той самий, це точно. Сергій так вважає. Він був у двох “Дніпрах”, все якось так плавно перейшло в ту команду: база, стадіон, тренери тоді ті самі. Тому він так вважає. Але я кажу, що це точно різні колективи. З Кравченком тут не погоджуюсь.
– На твою думку, яке майбутнє очікує твій колишній клуб – “Чорноморець”?
– Це моє улюблене місто – Одеса і команда теж дуже хороша. “Чорноморець” дав мені дорогу в футбол, перший матч в УПЛ я зіграв за нього. Потужнний час там провів, виріс, як гравець, як особистість. Був капітаном команди. Одеса для мене – найкраще місто для життя, в Україні це точно. Я себе там дуже добре і комфортно почуваю, якір для життя кинув там, в Одесі. Хотілося би, щоб команда ожила, вийшла в УПЛ. Там все для цього є: стадіон, місто. Мені здається, що ця команда ще може вийти і себе показати, якщо їм не будуть заважати. І це буде перший клуб, який вийшов з таким маленьким бюджетом. Там є трішки проблеми, зарплати невеликі. Але футболісти хороші, багатьох знаю, тим більше зараз Крава туди перейшов, то однозначно, що їм допоможе в цьому. Знаючи його характер і відношення до футболу, тому його прихід – великий плюс для команди.
– Тобі вже 32, плануєш грати як Ібра до сорока, чи скоро вже повісиш бутси на цвях?
– Ні, мені не вже 32, мені тільки 32 (сміється – прим.). Звичайно, що будемо ще грати, головне, щоб здоров’я дозволяло. Я дуже сильно люблю футбол. І хто мене знає, то бачить, як я відношусь до себе і до цієї гри. Хотілося би побільше пограти. Це не шахи, може бути різне, але думаю, що все буде добре.
– Завершиш в “Олімпіку” чи думав над якимось іншими командами?
– Це також загадувати не можу, бо не знаю, що буде через десять років (сміється – прим.). Не зрозуміло, що буде завтра з тими всякими вірусами. В мене немає планів чи завдань, щоб зіграти найбільшу кількість матчів чи побити якийсь рекорд. Просто, поки відчуваєш себе добре, любиш цю справу, є мотивація, то я вважаю, що потрібно залишатись і грати. Спілкувались зі Славою Шевчуком на зборах. Бутси вішати, коли вже колін немає чи ще щось, то цього теж не потрібно допускати.
– Де ти отримував більше: у Казахстані чи Туреччині?
– У Казахстані. Гроші там вкладаються у футбол в тому плані, що багато йде на легіонерів. А можна їх не взяти і зробити поля, бо вони там в дуже поганій якості. Не дуже приємно там грати. Рівень футболу там не дуже хороший, а зарплати хороші. В мене були амбіції та хотілось грати на більш кращому рівні. В мене була можливість піти через пів року після того, як підписав контракт, то нею й скористався. В Україні я отримував більше грошей. Я ж грав ще у ті часи, коли футбол був на дуже хорошому рівні. Класні часи, як пригадую зараз, скільки команд було, що могли битись за високі місця: “Шахтар”, “Динамо”, “Металіст”, “Дніпро”, “Таврія”, “Чорноморець”, “Зоря”, “Карпати”, “Металург”. Ну всі дуже хороші команди. Можна довго називати. Рівень футболу і зарплат був інший.
– Ти грав за керівництва Кварцяного у “Волині” та Маркевича у “Дніпрі”. Два абсолютно різних тренера. Кому віддасиш перевагу в плані професіоналізму?
– Та, чесно кажучи, то когось виділяти не хотілося би. Безумовно, що різне бачення і різний підхід тренерів. Маркевич більше спокійний такий. В плані тренувальному, ігровому. У нього є свій характер. Не сказав би, що він такий спокійний. Є такі моменти, що Мирон Богданович може крикнути і “напіхати”. Ну а Віталій Володимирович, звісно, що своєрідний. Але той період, коли я був у “Волині”, то в нас була дуже хороша команда, чимало орендованих гравців з “Дніпра”, а також класні футболісти, такі як Шабанов, Шуніч, Богданов, Славік Шарпар, Бікфалві, Матей, Бабатунде. Реально, дуже сильна команда була. І ми добре грали, у хороший футбол. Кварцяний сміявся і казав, що ми його змінили. Пригадую той період у Луцьку хорошим і позитивним. Кварцяний просто емоційний, але він професіонал. Любить футбол до його кінцівок, знає всіх молодих, юнаків по імені. Помітно, що людина переживає і думає про цю гру дуже багато.
– Цитата “Політило, почему не играешь? Сегодня уезжаешь нахуй отсюда. Ты больше не капитан”. Як поговорили після того трештоку з Кварцяним?
– Це ми грали проти “Шахтаря”. Ну я ж кажу, що він емоційний. Особливо, коли йде матч, то зовсім по-іншому себе веде. Я був капітаном, то кому сказати? Кварцяний хотів підбадьорити, завести якось. Ну вийшло не дуже красиво. Все нормально. Мене не вигнали, я не поїхав, капітанську не забрали. Продовжували грати далі. Ніяких образ немає. Після матчу трішки емоційно було, вказівка здається поламалась, не об когось, а об стіл. Програли тоді “Шахтарю”, ну бувало, що грали з ними внічию. Забирали очки в них. Це все робочі моменти.
– Є відео, де ти граєш з дочкою настільний теніс. Вона доволі непогано рубає. Хто виграв у вашій партії?
– Вона, виходить, мені там забила. Дочка займається великим тенісом, а це ми на третій день туди прийшли, побачили, що стіл є та й зіграли. Я не скажу, що професіонал, але вмію грати. Було цікаво, що вона це все розуміє і в неї виходить, не було заруб, мені сподобалось, що в неї все виходить. Віддамо їй перемогу.
– Хто найкраще грає настільний теніс в “Олімпіку”?
– Навіть не знаю, пацани приходили і грали. Але не було такого, що грали якийсь турнір, на переможця. Я приходив ще зранку із дочкою, коли ще всі були зайняті. Тому я не бачив особливо хто і як грає.
– Які ще види спорту полюбляєш?
– Тенісом почав цікавитись, коли дочка почала ним займатись. Цікаво подивитись на видатні матчі. Футбол також. А загалом немає особливо часу на це все. Намагаюсь приділяти час більше сім’ї. Двоє дітей, тренування, в мене, в дочки. Просто часу немає, щоб спостерігати за іншими видами спорту. Пограти можу всього потрохи: теніс, більярд, великий теніс і так далі.
– Традиція БФ: розкажи брутальний анекдот або історію.
– По анекдотах я не сильний, а історії є. З Григорчуком цікаві теорії були. Було таке, що в когось там пас не дійшов, невдало зіграв чи не точно. Ну й він каже, що ходив там з сином в цирк і бачив, як ведмеді на велосипеді їздять. У дельфінарії там дельфіни краще м’ячем керують, ніж ти. Ну і каже, що ведмедя легше щось навчити. Ось такі моменти були. На старших футболістів говорив “однокласники” (сміється – прим.). А Кварцяний часто полюбляв говорити на футболіста “чорнобровий”.
