Найкращий лівий захисник УПЛ осінньої частини відіграв перший матч після двомісячної паузи та залетів на “Брутальний Футбол”, щоб дати топове інтерв’ю. Гравець “Минаю” Тарас Саків прокоментував відставку Кобіна, поділився своєю думкою, чому Михайло Кополовець завершив кар’єру футболіста, чи зустрічався президент закарпатців з командою після того, як РНБО його вніс у санкційний список контрабандистів і розповів просто бомбезні історії про Василя Пиняшка.
– Ти повернувся на поле після тривалої паузи. Як оціниш для себе матч проти “Колоса”?
– Чесно кажучи, я чекав, що буде важче в плані фізики. Можу сказати, що відчуваю себе досить непогано. В першому таймі ми програли гру, суперник міг нам забивати, але в другій половині зустрічі вирівняли становище, мали свої моменти. Як на мене, нічия у цій грі є закономірним результатом, вони могли виграти і ми теж, тому нічия загалом є логічною.
– У наступному турі зіграєте проти “Руху”: битва за виживання?
– Думаю, ця гра багато чого вирішить, це матч за шість очок. Після неї буде плюс-мінус зрозуміло, хто і на якій перебуватиме позиції, але у нас ще є гра з тим же “Львовом”, який теж бореться за виживання, тому якраз ці два матчі будуть вирішальними у битві за збереження прописки в УПЛ. Повторюсь, що зараз у нас на черзі “Рух”, налаштовуємось і зробимо все, щоб взяти три очки й максимально погіршити їхнє становище та покращити своє.
– Це правда, що Кобін хотів подати у відставку ще до матчу проти “Маріуполя”, але президент попросив його залишитись?
– Я чесно не знаю цього, тому що я взагалі з командою не був. Я весь цей час займався індивідуально, у мене були свої тренування, тож з ними я майже не пересікався.
– Як думаєш, Цимбал витягне команду з тої ями, в якій опинився “Минай”?
– Будемо бачити і сподіватися. Всі хочуть, щоб це завершилося якомога краще, думаю, що всі будуть прикладати максимум зусиль, щоб ми залишились у Прем’єр-Лізі. Так, десь трішки похитнуло, що Васильович подав у відставку, але десь можливо це і мініперезавантаження для команди, може воно й піде на користь, зараз почнемо інакше грати, побачимо, це тільки час покаже. Тренування у нас такі ж, які були за Кобіна, просто зараз приділяємо більше моментам тактики, обороні, будемо намагатись грати більше у захисний футбол, а попереду, як він каже, то свої моментики ми знайдемо.
– Загалом, за яких обставин “Минай” може врятуватись і не вилетіти?
– Я думаю, що зараз ось ці ключові матчі будуть зі своїми прямими конкурентами, з “Рухом” та “Львовом”. Між цими двома турами у нас “Десна”, з ними теж стоїть завдання зачепитись за очки, тим більше, що у першому колі ми показали з ними досить хороший футбол і могли вигравати ту гру, але наприкінці матчу суддя помилився і зарахували гол з офсайду, однак це таке, це вже інше питання. Ми будемо прикладати максимум зусиль, щоб вирішувати це і залишатись в УПЛ. Звичайно, що будемо намагатись забирати у своїх прямих конкурентів максимально очки, щоб потім було простіше в кінці чемпіонату, а не затягувати це до останнього туру, щоб все вирішувалось в ньому. Потрібно це питання вирішувати якомога швидше.
– Михайло Кополовець завершив кар’єру футболіста. Пішла ціла епоха?
– Вважаю, що так, людина, яка зробила вагомий внесок у розвиток закарпатського футболу та українського теж. Загалом така фактурна людина, яка була постійно на слуху, чесно кажучи, то його буде команді не вистачати, його жартів у роздягальні, приколів, він душа компанії, з ним було дуже весело, хороший мужик, спілкуюсь з ним досі, сюди потрапив у команду через нього, адже зв’язувався з ним. Шкода, що Кополовець так завершив кар’єру, думаю, що ще міг попилити один рік. Не знаю, чому він завершив, можливо вирішив більш сконцентруватися на своїй прямій роботі спортивного директора. Зараз такий період, що клуб на грані вильоту і можливо у нього зараз більше роботи саме, як спортивного директора та він вирішив, що буде дуже важко поєднувати та завершив кар’єру.
– Як він взагалі виглядав на тренуваннях, є ще порох у порохівницях?
– Звичайно, чесно кажучи, то він нічим не поступався молодим пацанам, можливо десь в плані фізики було важко, але в нього така швидкість, що багато хто з молодих хотів би мати таку, з м’ячем спокійно і технічно, реально думаю, що він ще міг сезон пограти нормально, навіть якщо в плані ротації потрапляти, але він ще був у досить хорошій формі.
– Ваш президент потрапив під санкції РНБО, була якась зустріч команди з ним?
– Ні, зустрічі з ним не було.
– Після першого кола ти був у символічній збірній УПЛ осінньої частини. А у другому колі зіграв один матч, ось цей з “Колосом”, бо пропускав через травму. Коли ти отримав ушкодження, яке і взагалі розкажи детальніше за це?
– Ушкодження я отримав на зборах, буквально на третій день в Туреччині. В мене був дискомфорт в правому коліні ще до того, ще в Україні, але якось не надав цьому уваги, тому що воно то і з’являлося, то пропадало, і ось так періодично було. Ми полетіли до Туреччини, це був другий матч і ми тоді грали по тайму, я пам’ятаю, що вийшов на другу половину зустрічі та буквально зіграв п’ять хвилин, там була боротьба за верховий м’яч і я просто всією вагою приземлився на праву ногу, ну нормально, все як має бути, там наступив, приземлився і відчув дуже різку біль в коліні, під ним й відразу попросив заміну. Лікар спочатку говорив, що там взагалі може бути розрив меніску та ще якісь проблеми, ми поїхали там в Туреччині й зробили МРТ, воно показало, що в мене надрив заднього рогу меніска, пошкоджений хрящ, той що в коліні суглобний та трішина в малогомілковій кістці, на самій головці де вона кріпиться в коліні була діагональна тріщина. Сказали, що лангет не потрібно накладати, тому що таке місце, що по суті й не треба, а якщо це зробити, то потім ще коліно треба буде розробляти, бо воно постійно буде в одному положенні.
Я відразу звернувся до знайомого реабілітолога, є такий Юра Полігас зі Львова, то він мені детально розписав роботу, яку мені можна в залі робити, велосипед там крутити, закачувати що і як, щоб нічого більше не пошкодити і навпаки гірше собі не зробити. Я протягом цього всього часу двічі на день займався в залі, десь ще вдома допрацьовував собі, зробив повторний знімок і там показало дуже позитивну динаміку, хороші зміни в кращу сторону. Я знову звернувся до того ж Юри, він мені відразу розписав на футбольному полі роботу, два тижні я індивідуально бігав теж двічі на день, робив різні вправи, щоб випробувати коліно у всяких таких ситуаціях, що наближені до гри та тренувань. Наприкінці він попросив мене зробити там різні тестування, стрибки на одній нозі, на двох, я це все зробив і він сказав, що я готовий та можу пробувати заходити поступово у загальну групу, але періодично потрібно перед тренуванням постійно займатись в залі, типу, як розминатися і після нього теж. Тому зараз у мене ось такий графік, перед тренування йду на півгодинки в зал, потім безпосередньо тренувальний процес і після цього знову в тренажерку, буквально 30-40 хвилин. Вже після того я можу їхати спокійно додому.
Травма насправді максимально неприємна, я досі відчуваю дискомфорт під коліном, але кажуть, що це нормально, тому що там сухожилля, зв’язки, вони просто ще не всі готові типу до такої роботи, я два місяці робив одну роботу, а зараз вже інша, на футбольному полі, а поля постійно змінюються, десь тверде, десь м’яке, зв’язки і сухожилля дуже відчувають навантаження, кажуть, що це нормально, треба робити масаж, розкатувати і з часом воно пройде. Я вийшов в принципі у такі терміни, які планували мені лікарі, я й звертався в Київ до Скибінського, коли прилетів з Туреччини, звертався в плані того, чи потрібно щось оперувати, чи ні. То він мені сказав, що не потрібно, теж там сказав, що треба мені робити, реабілітолог мені це все звісно розписав, я завершив роботу в залі та він сказав, що в мене два тижні бігової роботи, якщо вона проходить добре, то тоді можна приєднатися до загальної групи, тому якраз я і вийшов день в день, як мені розписали. Звичайно, що у перші дні така боязнь була, я не знаю, можливо це все в голові сиділо, ходив і сам себе накручував: “А вдруг я зараз вийду і воно знову почне боліти та рецедив, а якщо це буде повторення травми, то це ще більше треба буде відновлюватися”. Або не дай Бог я зараз почну тренуватися і кілька тижнів пройде, хтось випадково потрапить мені в коліно та я знову зламаюся. Воно так сиділо в голові до якогось часу, зараз вже зіграв з “Кішвардою” 30 хвилин і я поступово починаю розуміти, що це в голові більше, а ніж насправді воно може бути, після гри з “Колосом” взагалі все повернулося, як було в першому колі, ні за що не переживаю, не звертаю на це уваги, взагалі спокійно до цього ставлюся.
– Скільки в тебе було травм за всю кар’єру і які саме?
– Як таких серйозних, то в мене слава Богу не було, колись була тріщина на плюсневій кістці, потім було розшарування хрестоподібної зв’язки, типу, що вона не була такої форми, як має бути, трішки пошкоджена була, то пропустив десь місяць, напевно, це теж до речі було на зборах взимку, мені робили уколи і я відновився. З останніх травм, то в мене був одного разу аерес синдром – це коли запалюються зв’язки, сухожилля на призводячих м’язах, паху та нижній частині пресу лобку, воно типу запалюється і там пошкоджене все, така максимальна противна травма, вона взагалі дуже довго проходить. Я відчував дискомфорт навіть після того, як її вилікував.
– Які головні аспекти у реабілітації після травми?
– Я думаю, що це теж в залежності від травми, просто найголовніше, хто тебе веде, твій реабілітолог, як ви будуєте цю всю роботу, підхід, звичайно, що там спішити не можна. Постійно потрібно дотримуватися того, що тобі говорять люди, які в цьому розбираються, які є професіоналами своєї справи. Ось мені розписували зал, я займався так, як мені говорили, нічого більшого я не робив, після залу обов’язково лід, відразу, щоб погасити те місце, бо воно потихеньку запалюється, коли ти навантажуєш. Робиш різні процедури і раз в три дні мені говорили пити протизапальне, постійно потрібно слухати людей, які тебе ведуть та їм довіряти, тоді все буде добре.
– Ти родом із селища Лучинці, що біля Бурштина. Чи не запрошували тебе випадково у “Карпати” (Галич)?
– Ні, зараз не запрошували, так я думаю вони розуміють, що це неактуально. Я гравець команди, яка грає в УПЛ і запрошувати в клуб, що грає в Другій лізі, я думаю вони розуміють, що я молодий, в мене є якісь амбіції та проміняти Прем’єр-Лігу на Другу, то це трішки дивно, як на мене. В мене були пропозиції з “Прикарпаття”, коли я з “Руху” йшов, були дзвінки, Ковалюк мені не раз казав, що він мене чекає в “Прикарпатті”. Колись на зборах в Туреччині жартував: “Ну нічо, нічо, “Прикарпаття” скоро вийде в УПЛ і я тебе дочекаюсь у Франківську” (сміється – прим). Я пам’ятаю, коли мені сказали, що з “Рухом” фініш, то відразу мені розпочали телефонувати з “Прикарпаття” були варіанти, “Вереса”, з “Калуша” дзвонили теж, вони тоді грали в Другій лізі. Я тоді їм сказав, що в мене є варіанти з УПЛ, то вони все зрозуміли, сказали, що молодий пацан, хочеться пограти на високому рівні, а в Першу чи Другу лігу ще встигнеш повернутися якщо щось.
– Ти грав проти лондонського “Арсеналу” у Лізі Європи за “Ворсклу”, а потім ляпс і ти опиняєшся в першоліговому “Русі”, як так сталось, я не вірю, що просто так футболіст може перейти з команди рівня Ліги Європи до Першолігового клубу.
– Це я був ініціатором, щоб піти з Полтави. Я не знаю, напевно прийшло таке відчуття, що якраз, вже п’ять років я був на той час у клубі, пора щось змінювати, рухатись вперед. У мене був варіант з УПЛ, щоб перейти в один з клубів, але мені багато зіпсувала травма, тому цей варіант зірвався, це була пропозиція з топ-6. Я вирішив сам для себе, що хочу піти з полтавського клубу, не буду нічого змінювати, ми домовились там з “Ворсклою”, розійшлись в дуже хороших відносинах, це клуб, який багато мені чого дав, в юнацькому футболі, і в дорослому теж, ніколи нічого поганого про цю команду не скажу. Ну і зателефонував мені Лапіцький з “Руху”, що вони були зацікавлені в мені, щоб я до них перейшов, тоді тренером був Бакалов, то він теж мене хотів бачити в “Русі”. Я так подумав, команда йде на першому місці, хороші умови, проєкт Козловського, все розпіарено, гарно розказано, плюс багато знайомих моїх там грає. Я вирішив, що це непоганий варіант і перейшов у “Рух”.
– Чого пішов з “Руха”?
– А з “Руха” я не пішов, з “Руха” мене прибрали. У мене був перегляд контракту і ми мали домовлятися за нові умови, я пам’ятаю, що ми тоді зіграли в Полтаві, 5:2 програли, провалили повністю цю гру та нам дали кілька вихідних, бо була пауза на збірні. Я поїхав додому, а потім вже приїхав, мені зателефонували директори наші, Лапіцький і Дедишин. Спочатку думав, що вони хочуть домовитись за контракт, за умови поговорити, але вийшло все так, що вони сказали, що більше не бачать мене в клубі, мовляв, у нас зараз інший план гри, ти не вписуєшся в нашу схему, тренер тебе не бачить в цій тактиці, ти можеш залишитися. Адже в мене був чинний контракт і вони говорили, що я дійсно можу бути в команді, але просто який сенс залишатися, якщо я не граю. Сам розумію прекрасно, що мені тоді було 22 роки і типу просто десь сидіти в команді, або грати за дубль це теж не варіант. Я вирішив розірвати контракт за обопільною згодою і все, зарплату до того числа, коли контракт був розірваний, то вони мені виплатили все.
– В “Русі” були проблеми з фінансами? Зарплату вчасно давали?
– Ні, проблем не було, нам все давали вчасно, як домовлялись, так і платили. Як був карантин, ось тоді той місяць чи півтори, то ми ж не грали футбол, а сиділи вдома, то ми вже коли повертались до Львова і тоді нам дали гроші. Тому що не могли всі з’їжджатися зі всієї України, щоб забрати зарплату. Зрозуміло, що нам там директори писали, що є зарплата і хто у Львові, той може прийти і забрати, може комусь там забирали і скидали гроші на картку. Мені там друг забрав, Рома Мисак і вже віддав мені, коли я приїхав до Львова, а так загалом, то все вчасно було.
– Чому так сильно розпіарили Кухаревича? Він цього вартує?
– Ой, чесно, то не знаю. Так, він молодий хлопець, багато працює над собою, він знає, чого хоче, але я думаю, що це вже трішки перебір був з цим піаром, з цим всім, це було занадто вже, всьому має бути якась своя межа. Я не сперечаюсь, він хороший футболіст, працює над собою, в нього велике бажання чогось досягнути, десь вибитись у Європу, у багатьох молодих гравців немає такого бажання, як у нього, якби там не було, але зараз він добився свого, підписав контракт з командою, яка йде першою у французькій Лізі 2 та мають усі шанси, щоб вийти у вишку. Я тільки за, щоб у нього там все склалося як найкраще, у всьому має бути своя межа в плані піару.
– Як вважаєш, він зможе заграти в “Труа”?
– Чесно кажучи, то мені здається, що бельгійська ліга йому би підійшла більше. Там простіше заграти, якби там не було більше українців грає в Бельгії та вже там розуміють хто ми українці, що ми з себе уявляємо. Ну реально, хто там не грає, але всі по суті є основними гравцями своїх команд, на провідних ролях і я думаю, що до нього там би відносилися теж типу якось так більше надавали би йому перевагу, тому що вони знають і того ж Яремчука, Маліновського, які хороші футболісти, розуміли би, що з Кухаревича теж можна зробити якісного гравця, мені здається, що йому було би там легше адаптуватися. В плані мови теж, якби там не було, там переважно англійська, а у Франції мені здається, що постійно французька, думаю, що її буде важче вивчити, ніж англійську мову. Чемпіонат Бельгії слабший за французький та мені здається, що йому було би легше заграти в Бельгії у свої перші роки кар’єри в Європи, ніж у Франції.
– Твоя рідна позиція – лівий захисник, але ти можеш зіграти і лівого півзахисника і навіть в опорній зоні. Виходить, що ти універсал чи як?
– Можна і так сказати, я грав і лівого захисника, і правого, і так само на флангах півзахисту, і опорника теж, в “Минаї” грав центрального захисника. По суті, можна і так сказати, звичайно, що десь на якихось позиціях не зручно грати, але якщо доводиться, то краще так грати, ніж дивитися футбол з лавочки.
– В тебе контракт з “Минаєм” до кінця червня цього року, що буде далі?
– Ми ведемо перемовини щодо продовження контракту. Це поки все, що можу сказати. Можливо залишуся, а можливо у новому сезоні буду грати в іншому клубі. В мене були пропозиції взимку перейти в іншу команду, але все зіпсувала травма. Це була “Десна”, Рябоконь вже навіть з Кобіним говорив про це, але який сенс підписувати клубу футболіста та два місяці ще лікувати його, а тут по суті залишається місяць до кінця чемпіонату. Усі знають, що “Десна” бореться за бронзові медалі, за єврокубки, то це би не логічно було би, плюс у них же був варіант з іншим захисником й вони його підписали, маю на увазі Сухоцького.
– Ти говорив, що якби не футбол, то пішов би у науку, в яку саме, щоб це було?
– Не знаю, я любив географію в школі, вона мені імпонувала, звичайно, що це все були жарти, що я говорив. Якщо так подумати, то я би хотів подорожувати по країнах, щось вивчати, в такому плані, подобалося це все. Столиця Мадагаскару? Антананаріву (сміється – прим), реально ти запитав і я це ще зі школи пам’ятаю, не знаю чого, але воно постійно ось це в голові було (сміється – прим).
– Можливо, став би продюсером, так як Мілевський про тебе Алієву розповів?
– (Сміється – прим.). Не думаю, це не моє, якщо чесно, то я не люблю публічність, ось ці всі інтерв’ю, мені це взагалі якесь далеке, я люблю спокійний і тихий спосіб життя, мене ніхто не чіпає і супер.
– “Та я хуй його знаю, хто такий Тарік Саків”, це цитата Алієва, що йому відповісиш?
– Та я йому нічого не буду відповідати, дай Бог з часом, то він буде знати хто такий.
– Як тобі цей пранк над Алієвим?
– Я, чесно кажучи, то нормально до цього всього ставлюся, я навіть Тьомі нічого такого не говорив, чого я і так далі, навіть не запитав за цю ситуацію нічого, мені в принципі все одно. У футболі чесно багато різних жартів, пранків, якщо постійно до них скептично ставитися, то це буде теж якось неправильно, і себе накручуєш якось, а так ставишся нейтрально і все одно.
– Традиція БФ: розкажи брутальний анекдот або історію.
– Розкажу тобі дві історії про Пиняшка.
