Після фіналу Кубка України розпачу фанів «Шахтаря» не було меж. Ще б пак, поступитися в такій драматичній боротьбі, та ще й принциповому супернику, задовольнившись всього лиш двома сріблами за сезон…
Але багато людей тільки тішилися їхньому горю – ну, не люблять в нас чомусь в переважній більшості «Шахтар». А дарма, бо фанатам цієї команди набагато гірше живеться, аніж вболівальникам інших команд. Чому? Про це нам розповів один з найактивніших прихильників цієї команди (він просив себе не називати, оскільки на окупованій території залишилися батьки та друзі) після донецького дербі у Львові.
– Чому фанатів «Шахтаря» сьогодні так мало було на фан-секторі? І взагалі, скільки налічує ваше «львівське» відгалуження.
– Більшість фанатів у Києві. Хтось переїхав у Харків. Усі пороз’їжджались через бойові дії хто-куди. Ну а ми сюди переїхали. Насправді нас у Львові фанатів – лише 10 людей. Хоча інколи під час гри люди просто підходять на сектор – ми радо приймаємо усіх. Таким чином намагаємось залучити до нашого руху.
– Але вас, принаймні, було видно і чути. Ми ж обійшли усю «Арену Львів», намагаючись знайти якщо не ультрас, то бодай звичайних уболівальників «Металурга». Вони взагалі були на стадіоні?
– До мене підходив один хлопець, ми з ним обмінялися стікерами. Він сам з Донецька, а зараз я не знаю, де він живе – не запитав. Фанатів Металдона було небагато навіть у Донецьку. Саме нормальних ультрасів – чоловік приблизно 30. Ми з ними воювали на фанатському поприщі, тому про них багато не знаю. Хіба от цей пацан, що приїхав – розповів.
– А тут з фанами «Карпат» як відносини склалися?
– У мене там є хороший друг. Жодних конфліктів немає. До війни у нас із ними були нейтральні відносини, а зараз же все змінилося в кращу сторону. Але мені незрозуміло, чому вони так негативно ставляться до «Шахтаря», як до команди.
Я не розумію, чому всі у Львові вболівають проти нас. Вони всі підтримують «Динамо», «Дніпро», «Металіст». Перші дві команди – ну, нехай. Але Харків? Це в якійсь мірі образливо, адже саме завдяки «Шахтарю» у Львові побачили європейський футбол. Не в образу «Карпатам», але вони рідко коли можуть показати видовищну гру. У Львові «Шахтар» показав Лігу Чемпіонів. Вони побачили європейський рівень, але продовжують ненавидіти «Шахтар» через Ахметова. Але «Шахтар» і Ахметов – це різні речі. Він є тільки власником, а ми – це окрема компанія. І те, що Ахметов мудак – я не сперечаюсь.
– Пригадую, навіть на грі з «Олімпіком» більше підтримували ваших суперників, але сьогодні відчутна більшість була за «Шахтар»…
– Сьогодні це якийсь виняток. Узагалі нам важко вболівати і більш відчутно підтримувати свою команду. З такою кількістю людей – це просто нереально. Ще добре, що деякі вболівальники під час матчів підходять до нас і кажуть: «Пацани, можна к вам?». Але вони навіть зарядів не знають наших. Та ми спільними зусиллями намагаємось об’єднатися. Багатьом подобається з нами на секторі, тому ми не проти, щоб вони приходили. Ну а щодо основного фанатського складу у Львові, то нас половина зі Львова, а половина – з Донецька.
– А чи часто відбуваються провокації вболівальників інших команд?
– Та буває, що хтось нап’ється і, побачивши нас, починає кричати “ДИНАМО”!!! Але ми не реагуємо – розуміємо, що то кузьма, а нормальні ультрас і так дотримуються перемир’я
– А клуб якось допомагає фанатам?
– Узагалі, складається враження, що в клубі хочуть аби в «Шахтаря» не було фан-руху. Я є активним уболівальником вже п’ять років. Клуб ніяк не сприяв на наш розвиток. Клуб справді дуже жорстоко знищував фанатів, тому нас так мало. Подивіться на «Динамо», на «Дніпро» – там немає такого пресингу зі сторони клуба, фанатів не знищують. А у нас якщо хтось і допомагає, то це максимум футболісти. Хоча і вони за те, що нас підтримують, отримують на горіхи.
Ти ж бачив, що після гри до вболівальників підійшли лише Каніболоцький та Кучер. А легіонерам все одно – вони ж просто за гроші грають. Що, в принципі, логічно.
– Сьогодні ви співали Гімн України, а на «Донбас Арені»?
– Не лише Гімн, а й «Червону руту». Та на останніх перед війною матчах… Ми, під погрози побити нас, все одно заряджали Гімн України, «Червону руту», а нам свистів весь стадіон, тикали нам факи, кидали в нас пивом. Останній раз ми в Дніпро їхали, і вболівальники так само вели generic viagra healthy blog. себе. Ми навіть розміщували на банерах проукраїнські слогани, але це була жесть. Після цього ми не виходили, бо до нас вже почали приходити додому і…
– Про банери. Чому у вас така невелика банерна лінія?
– Насамперед тому, що на матчі було дуже мало людей з двіжу, і банера вішати просто не було кому. Але ми якось намагаємось підтримувати двіж, і показувати хоча б наявність його.Тут ми робимо все самі – фарбу купуємо, матеріал. А людей, як ви бачите, обмаль. Клуб нам навіть у Донецьку не допомагав. Всі кажуть, що клуб допомагає фанатам робити банера, розтяги. А ми все самі це робимо. Клуб допомагав тільки тим, що давав прохід на «Донбас Арену», щоб ми там самі все робили. А в Донецьку у нас кожне окреме угрупування вивішувало свій банер. На жаль, багато хлопців з двіжу не можуть виїхати з окупованої території чи просто приїхати на матч. Для кожного з нас цей рік – велике випробування, і замість фанатського життя нам треба просто виживати, тому що нас позбавили свого міста. Там залишилося багато моїх найкращих друзів.
– А ти сам давно у Львові і чи є лідером тутешнього двіжу?
– Не можу назвати себе лідером – ми самоорганізовуємся. Приїхав сюди минулого літа у серпні. Вдалося зачепитись за навчання та роботу. І живу ось так.
P.S. На прощання хлопці подарували нам кілька стікерів і попрямували в сторону Сихова (щось на зразок Борщагівки у Києві), бо кудись поспішали.
