Наразі цей гравець перебуває без команди, а колись знаходився у Серії А. Сьогодні у нас ексклюзивна розмова з ексфутболістом “Торіно” та луганської “Зорі” Василем Приймою. Захисник розповів про гру разом з Квальяреллою, чи довго ще буде існувати одеський “Чорноморець”, а також зізнався, чи розрахувались з ним львівські “Карпати”.
– Чим ти зараз займаєшся, як проводиш останні дні лютого?
– Та загалом нічого такого: проводжу час вдома разом з сім’єю, займаюсь з дитиною – ось такі домашні прикольчики. Також не забуваю підтримувати форму, займаюсь індивідуально в Новояворівську. Як мені засніжений лютий? Хороший, ми тут цілим домом збирались і прибирали наше подвір’я – там теж фізичне навантаження, з лопатою, прикольно.
На тренуваннях так не потів, як в себе на подвір’ї. Востаннє така зима була ще коли мені було десь шість-сім років. Пам’ятаю, тоді знаходився в селі, то були серйозні хуртовини. Повернувся з Одеси додому ще на початку лютого, то сумки досі лежать в коридорі, нерозібрані. Думав, що відразу кудись на збори чи в іншу команду, а наразі все знаходиться на рівні розмов, у процесі.
– На твою думку, скільки часу ще буде жити “Чорноморець”?
– Не можу сказати вам такого нічого, скільки буде жити… Я не знаю, може все змінитись, керівництво, але я не володію такою інформацією та взагалі не уявляю особисто для себе, що такий клуб може зникнути. Хоча, як показує практика останніх років, то все може бути у нашому футболі, але у будь-якому випадку бажаю їм тільки найкращого. Такі клуби мають жити, з таким містом, стадіоном, інфраструктурою, “Чорноморець” не має зникнути.
– У чому основна проблема одеської команди?
– У чому проблема… я не знаю в чому, можливо не вистачає якоїсь стабільності, або дати людині попрацювати більше часу. Наскільки я знаю, то там дуже часто мінялись тренери, може в цьому причина, брак стабільності, можна сказати.
– Що стало ключовим фактором твого відходу з “Чорноморця”?
– Та нічого, ми обопільно потиснули руки. В мене був контракт до літа, але там виходить так, що і їхнє рішення було немаловажливим. Мене викликали і сказали: “Бюджет скорочуємо, ти мало грав, а в тебе зарплата немаленька”. Ну, це за сьогоднішніми мірками. Я міг більше допомоги “Чорноморцю”. Мені могли і швидше сказати про те, що треба йти з клубу, бо я приїхав у Одесу, проходив збори і тут таку штуку сказали. Я говорив, що так не робиться, мовляв, скажіть у міжсезонні, щоб я собі підшуковував варіант, а так клуби вже всі укомплектовані та на зборах. Але нічого страшного, то таке. У “Чорноморці” хороша банда, тільки, щоб їм не заважали і, я думаю, що вона підвищиться в класі.
– Чого пішов Ковалець з поста головного тренера клубу?
– Я не знаю, здогадки… Ну, можливо, якісь фінансові проблеми. Коли я ще був у команді, то Ковалець залишався і про його відхід навіть не йшлося, він нормальний тренер. Не знаю, хто очолить “Чорноморець”. Є Льоха Антонов, думаю, що було б дуже добре, якби йому дали допрацювати до кінця сезону. Якщо вийде команда у Вищу лігу, то навіщо щось змінювати? Тим більше, що він всю кухню знає в “Чорноморці”, там досить довгий час, з хорошою кар’єрою футболіста. Вважаю, що Антонов може вивести клуб в УПЛ, у нього є авторитет і по ньому видно, що він амбітний.
– “Карпати” тобі все віддали?
– Ні, мали віддати ще до серпня минулого року. Потім дзвонив, то казали, що грошей немає, та й таке (сміється – прим.). Я знаю, що багатьом не віддали гроші. А що судитись з “Карпатами”? Немає сенсу. Якщо вони нормальні й порядні люди, то, думаю, що віддадуть самі. Навіщо судитись? Тим більше “Карпати”, а я з Новояворівська, то негарно буде. Якщо вони вчинять по-людськи, то честь і хвала їм буде, а судитись я точно не збираюсь. Не пам’ятаю за скільки мені винні зарплату, по-моєму, за один місяць. Там же був карантин, то дали половину зарплатні. Якщо так взяти, то я більше на бензин витратив, ніж отримав (сміється – прим.).
– Як вважаєш, якби львів’яни дограли минулий сезон УПЛ, то збереглись би в турнірі?
– Дуже важко було би, дуже, тим більше, як в нас там такий графік був – за 21 день 8 матчів мали зіграти, то дуже важко. Тим більше поєдинки були з “Маріуполем”, “Ворсклою”, “Дніпром-1”, то жили б в автобусі. Може й якісь маленькі шанси були.
– Ти сам з Львівської області. Якій з трьох львівських команд надасиш перевагу, кому симпатизуєш більше?
– Не знаю, кому перевагу давати. Зрозуміло, що ті “Карпати”, які ми всі знали, на їхніх матчах я виріс, бачив там поєдинки “Динамо”, “Карпат”, то в ті роки була справжня команда-машина, можна так сказати, коли бронзу брали… Якщо дивитись зараз, то я, напевно більше схиляюсь до “Руху”. По-перше, в них там хороша академія для дітей, просто шалена, як справжнє свято для малих. Я думаю, що вони додому не захочуть так їздити, як там залишатися, є всі умови, тільки бери і виховуйся, це не так, як ми раніше, на асфальтах, у них все є, як у європейських грандах. Ну і сам проєкт дійсно хороший, видно, що там є перспективи. За “Львів” знаю, що вони зараз на базі “Карпат”, зняли їхню емблему, повісили свою. Добре, що в нас є багато клубів у Львові, це радує, значить, що у Львові футбол не на останньому місці, як-то кажуть. Поки не на першому, але в процесі, зараз важкі часи, будемо надіятись на краще.
– Хто цього сезону покине УПЛ?
– Не знаю, чесно. Я думаю, що там буде щось схоже, як минулого року в Першій лізі, тільки тепер це буде відбуватись в УПЛ, але знизу. Все буде вирішуватись до останнього туру.
– Де продовжить кар’єру Василь Прийма?
– Де продовжить… Ще сам не знаю. Не виключаю такий варіант, що поїду за кордон, але хочеться ближче до дому, до сім’ї. Сподіваюсь, що ще в цьому сезоні ви мене побачите на полі, сидимо на валізах, як-то кажуть, подивимось, які будуть пропозиції.
– Що відчуває простий хлопець з Новояворівська, який переходить в Серію “А”?
– Нічого (сміється – прим.). Якщо чесно, то трішки піджало мене, бо я сам не сподівався. Взагалі-то я мав летіти в Казахстан, у мене вже були квитки на руках, за два дні до того, мені написали у Фейсбук, в цей месенджер, що там ось така ситуація, клуб Серії “А” тобою зацікавився, а я думаю: “Ну шо ти гоніш, шо за пріколи?”. Відписав їм “з фанарьом”, але кажу, що в мене є агенти, вони говорять, що без проблем, давай номер телефону, ну я дав номер Сергія Серебренникова, так, як він володіє англійською. Наступного дня він мені дзвонить і каже: “Вася, здаєм білети, летим в Турин” і все, ось така історія. Трошки мандраж був, адже це Італія, Серія “А”, але це до першого тренування, а згодом вже все пішло нормально. Мене там прийняли досить добре, в Турині тоді були серйозні можна сказати зірки: Квальярелла, Максі Лопес, Белотті тоді тільки прийшов, малий був. Він був таким “колючим” хлопцем, “збитим бичком”, такий, як Деда (сміється – прим), тільки на один мішок менше важить, ніж Ярослав (сміється – прим.).
– Як в тебе справи з італійською мовою?
– Та нормально, але так знаєш, я тобі скажу, я два роки там був, то вже під кінець досить добре розмовляв, але зараз практики немає, а вона дуже важлива, щоб підтримувати розмову. Деколи можемо переписуватись з футболістами з якими грав, більше з “Фрозіноне”, був момент з Максі Лопесом спілкувався, маю його номер, він зараз в Аргентині куражиться собі, грає, він вже не молодий.
– Лише один матч за “Торіно”. Хто в цьому винен: ти чи тренер Вентура?
– Ніхто не винен, я просто прийшов із самого початку й мені сказали відразу, щоб я вчив італійську мову. В Італії не англійська, ніяка, а ти мусиш їхню мову знати, там стільки тактики, що ти маєш все розуміти, на полі підказувати, ще щось. Там не так легко відразу почати грати, мусиш знати мову. Навіть ось Малиновський, чи Коваленко зараз от перейшов, він ж поки жодної гри не зіграв, правильно? Ну ось, думаю, що це не мало важливо через мову. В мене був перекладач, вчитель ходив і я вчив італійську, базову знав. Вони не церемоняться там з тобою, ходять і кожного дня нагадують тобі за мову, навіть більше, ніж за футбол. Я вважаю, що це правильно, так само, якби приїжджали до нас і вчили би українську чи російську, щоб був хтось і розумів хто на якій мові, то було би супер. Там ніхто не церемониться, а в нас на руках носять.
– А ось за “Фрозіноне” мало того, що ти там заграв,то ще й гол забив. Пам’ятаєш цей забитий м’яч і чи сильно напився після нього?
– Це я забив “Читаделлі”, в чемпіонаті, у Серії “Б”. В мене якраз тоді мама до мене приїхала, ну і ми поїхали на гру, а вона була на бусі та каже, щоб я забив гол. Я сказав, що добре, а сам подумав: який гол? Але так і вийшло: кутовий був, зрізка, куди мав бігти, туди й прийшов, м’яч мені на ногу, ну я і з лівою зарядив у ворота. Напився? Чого? (сміється – прим.). Та яке, там такого немає.
– Виділи трійку найсильніших футболістів з якими ти грав у Серії “А”?
– Я думаю, що це однозначно Белотті, Каміль Глік, це центральний захисник із “Торіно” і ще додам Квальяреллу, в нього нічого такого не було, якогось таланту, але це людина-гол просто. За “Сампдорію” навалив там нормально.
– Чому ти виявився непотрібним “Зорі”?
– Не знаю, не до мене питання. Ну до кого… До тренера, можливо, вони ж вирішували це все. Я сам не пішов із “Зорі”, в мене ще був контракт до літа, так вийшло, що взимку я розірвав контракт і поїхав до Білорусі. Мені особисто ніхто нічого не говорив, я тільки по інтернету бачив, що там писали, щоб я знизив до себе вимоги, щось таке. Мене просто відправили у дубль, ось і все, Юрій Миколайович сказав тоді: “На недельку иди в дубль, переосмислишь там, туди-сюди”. Ну і з нього я вже й не повернувся нікуди, не знаю, що я мав переосмислити.
– Вернидуб найгірший тренер у твоїй кар’єрі?
– Чому найгірший? Він коли прийшов у білоруський “Шахтар”, то ми нормально потиснули руки. Вернидуб сказав своє об’єктивне рішення, він хотів у захист білорусів, а вперед нападників якихось бразильців чи іноземців, а там стоїть ліміт, тому й все, ми потиснули руки і розійшлись. Ніяких претензій немає, прийшов тренер, він так бачить.
– Що ти можеш сказати доброго і поганого про Рафаїлова?
– Я навіть не знаю, що сказати, нормальна він людина. Просто він своєрідний, не такий, як всі, має свою думку, індивідуальний, своя точка зору. Поганого не знаю, що сказати: були моменти, коли зарплати чи ще щось, але що поганого, він ж не дає зі своєї кишені, можливо були тоді якісь проблеми в президента чи як. Він, бувало, що міг зайти до роздягальні і сказати, що не бачив ще такої гри. Такий, знаєш, як всі директори: може зайти, коли виграли, то все: обіймашки, поцілуйчики, а коли програли, то “колгоспники”, “розстріляти” (сміється – прим.).
– Ти підписник “Брутального Футболу”, як тобі наше нове шоу на ютубі, бачив?
– Так, є таке. Шоу ще не бачив, але бачив у тебе там в історії, треба буде переглянути обов’язково, там до Селезньова ви ніби дзвонили. Дивитись в наушниках? Я зрозумів, щоб дитини поруч не було, то ви теж там розбійники, матюкаєтесь (сміється – прим.).
– Що ти останнє дивився на ютубі?
– Щось про Медведчука було, тоді коли канали в нього позабирали, політика, мені вибило на ютубі. Я не розбираюсь в ній, просто цікаво, що робиться в світі, так дивишся і знаєш. На кого підписаний? Ну на “Бомбардира”, “Красаву”, футбольні всі, зараз на вас теж підпишусь. Музичку нову слухаю і потім собі на телефон скачую. Кримінальні всякі штуки люблю подивитись, “Бригаду” вже бачив (сміється – прим). Я маю на увазі там всякі канали: хто там, шо там, куди там, за ким там (сміється – прим).
– Як тобі взагалі наш гумор: топ чи дно?
– Я ржу деколи так, що жінка каже: “шо ти ржеш”. Я їй відповідаю: “на, подивись” і вона теж угарає (сміється – прим). Ви на правильному шляху, тому красавци!
– Вболівальники починають повертатись на стадіон. Хіба була відчутна різниця грати офіційно без них чи просто без них? Адже в Україні не дуже ходять люди на футбол.
– Ну дивись, коли були кращі часи, це я беру свій дебют у 2008-му чи 2007-му за донецький “Металург”, проти “Львова”, до речі, то ось тоді було відчутно, бо люди ходили. Коли розпочалась війна, я думаю, що люди трішки менше почали ходити. Хіба що ходять на єврокубки або збірну, коли сильні команди.
– Як зацікавити вболівальника, щоб він прийшов на стадіон?
– Зараз, бачиш, пандемія, як зацікавити? Треба може якусь машину розіграти, то прийде багато людей. Поставити її по центру поля, роздати квитки і кому випаде щасливий, тому машинка й залишиться. Я жартую, звісно (сміється – прим.). Важкі часи зараз, не до футболу, подивись, що робиться в країні.
– Давай твій крузак розіграємо?
– Крузак розіграємо? Дякую, не треба (сміється – прим.).
– Раніше ти не погодився перейти в “Кубань”. Зараз би поїхав грати до Росії?
– Ні, не поїхав би, однозначно, через те, що далі йде війна, через те, що деяких хлопців немає в живих, які вчились у моїй школі. Хоча в мене мого тата рідний брат в Росії живе, друзі там теж є, але їхати туди грати футбол, то якось не до душі. Тут хлопці помирають, а ти їдеш туди, щоб заробляти гроші, то це якось не по мені.
– Що буде творитись, коли відбудеться матч між збірними України та Росії і чи взагалі він буде?
– Думаю, що такий матч відбудеться, але не скоро, однак буде дуже гаряче. Я собі уявляю, якщо там допустять ультрас, то взагалі, напевно, треба десь в якійсь іншій країні грати. Росія би до Львова не приїхала, я думаю, вони ж бояться, бо тут бандери, їдять дітей (сміється – прим.).
– Скільки грошей тобі потрібно для щасливої старості?
– Не знаю, я до грошей ставлюсь якось так, специфічно. Тобто, вважаю, що це не найголовніше в житті, для мене головне, щоб були здорові рідні й батьки. Ось тоді буде щаслива старість, коли всі будуть здорові.
– Традиція “БФ”: розкажи брутальний анекдот або історію.
– Історія є про Рафаїлова, до речі. На зборах я і Жека Опанасенко були травмовані. Повечеряли в готелі та виходимо собі, а Рафаїлов питає мене, типу якого я року. Ну я йому відповів, що 1991-го, а він говорить: “Ну да, тогда розвал союза был, такое время, а может тебя плохо кормили в детстве”. Типу він мав на увазі, що нас погано годували і через то така схильність до травм була.
