Останніми днями “Олександрія” – головний ньюзмейкер українського футболу: нещодавно звільнили Володимира Шарана, а на його місце призначили тренера U-19 Юрія Гуру. Не тільки про це сьогодні на “Брутальному Футболу” будемо говорити з футболістом “Олександрії” – Владом Бабоглом. У інтерв’ю захисник поділився своїми очікуваннями щодо новопризначеного наставника, відповів, що буде взагалі з командою у новому сезоні, зізнався, чи хотів би отримати молдавське громадянство і розповів, хто його улюблений футбольний експерт.
– Новий головний тренер “Олександрії” – Юрій Гура. Що ти знаєш про цього фахівця?
– Я ще пам’ятаю, як тільки приходив у першу команду, він був помічником. Зовсім небагато встиг про нього дізнатися. Згодом він перейшов у U-19 і наші шляхи розійшлись. Тому зовсім недовго мені вдалося з ним попрацювати, навіть нічого не можу сказати. Думаю, що в нас ще все попереду.
– Було ще декілька претендентів, але керівництво вирішило довіритися своєму тренеру. Як гадаєш, це правильно?
– Враховуючи те, що цей тренер був давно у структурі клубу, то загалом, чому б ні? Він пограв ще у свій час за “Поліграфтехніку”. Все буде видно. Чесно, поки що не можу нічого сказати. Ми ще навіть не зустрічались, ніяких розмов не було, тому рано щось говорити. Буде видно після відпустки, як ми зберемось, тоді все буде зрозуміло.
– Гура тренував U-19 “Олександрії”, в УПЛ трішки інший рівень. Чи впорається?
– Думаю, чому б ні. Зараз щось говорити й загадувати буде неправильно. Нам треба зібратися, попрацювати, провести збори, перші тури та наступний сезон це покаже. Зараз говорити про щось ще рано.
– На твою думку, чому пішов Шаран із команди?
– Я вважаю, що, насамперед, йому потрібно було перезавантажитися. Такий довгий термін в одній команді. Напевно, потрібен якийсь новий виклик. Але сказати щось конкретне я не можу.
– Чи була якась ситуація, коли ти був ображений на Шарана за щось?
– Не можу таке сказати, тому що загалом завжди була присутня справедливість. У нас грали сильніші, тому якихось ситуацій навіть не можу пригадати. Так, іноді бувають емоції. В роздягальні чи на полі можуть щось крикнути чи висловити. Але це футбол. Як тут без емоцій? Це абсолютно нормально. На Шарана я не ображений, я навпаки йому вдячний, адже цей тренер дав мені шлях у великий футбол.
– У медіа циркулює інформація, що в “Олександрії” очікується велика перебудова: чимало футболістів і людей із персоналу покинуть клуб. Наскільки це відповідає дійсності?
– Якщо чесно, то я ще сам не в курсі. Ці питання ставте, напевно, керівництву клубу. Не знаю, чи будуть якісь зміни, нас ще не збирали, поки ніяких новин не було. За те, що Паньків покине команду, я читав, але у нас є група у вайбері, то поки що Юра ще нічого не писав. Вважаю, що не варто поспішати. Сподіваюсь, що такого не буде, тому що це такий старожил, можна сказати. Враховуючи те, скільки Юра нас виручав, він дуже важливий гравець для команди.
– Чи відомо, коли збирається команда та які подальші плани після зборів?
– Сказали, що все буде повідомлено у телефонному режимі. Наскільки я в курсі, то це 15 червня. Загалом це вся інформація, якою я володію.
– Що ти будеш робити під час відпустки?
– Зараз проводжу час із сім’єю, давно її не бачив, приїхав до батьків у гості. Намагаюся проводити більше часу з молодшим братом, тому що він займається футболом, десь щось стараюся підказати, пояснити, якісь поради дати. Тим, що допомагає мені у футболі, ділюся з братом, намагаюся направити його на правильний шлях. Я зараз в Одесі, брату 11 років, він займається у дитячо-юнацькій школі “Атлетик”.
– Як гадаєш, що очікує “Олександрію” в наступному сезоні?
– Якщо чесно, то я не люблю щось загадувати, будемо йти від матчу до матчу і все буде видно. Головне, добре попрацювати на зборах і тоді вже все буде зрозуміло.
– У сезоні, що минув, ти забив гол у власні ворота в грі проти “Олімпіка”. Що відчуває футболіст в цей момент?
– Емоції, зрозуміло, негативні. В той момент хотілося, як краще, навпаки – вибити м’яч. Але він потрапив у ногу й залетів у ворота. Ми тоді програли 3:2 “Олімпіку”. Я не був у якійсь депресії. Розібрав той епізод, як треба було зіграти, прокрутив у себе в голові, зробив аналіз і все, рухаємось далі. Звісно, що колектив підтримав мене. Не було такого, щоб хтось “напіхав” за якусь помилку. Ми одне за одного.
– Чи можеш пригадати ще автоголи у своїй кар’єрі?
– Та ні, це загалом був мій дебютний гол.
– Як думаєш, хто піде з команди влітку? Лучкевич нам в інтерв’ю сказав, що він точно не буде продовжувати контракт з клубом.
– Щодо цієї теми, то я не знаю. Єдине, що в курсі, то у хлопців мала відбутися зустріч із президентом. Далі буде видно, це справа кожного, я в це не лізу. Чесно, я не знаю, в кого є кращі пропозиції, у кого немає, хто хоче себе спробувати в іншій команді. Сказати, що я щось прогнозую в цьому плані, я не можу. На мою думку, в найближчий місяць буде все зрозуміло.
– Шкодуєш, що підписав контракт до літа 2022-го року і не можеш покинути команду зараз, чи все добре і тебе все влаштовує?
– Ні в якому разі не можу сказати, що шкодую. В цьому клубі є все для того, щоб розвивати свої якості та рухатися далі. З позитивними емоціями хочу вже розпочати новий сезон, а далі буде видно.
– Швидше за все, у наступному сезоні в УПЛ гратиме твоя рідна команда – одеський “Чорноморець”. Не думав повернутися в Одесу?
– Якщо чесно, то ні. Мене все влаштовує, тому навіть не задумувався про це. У мене є дійсний контракт із “Олександрією”, все добре.
– Якщо заб’єш гол “Чорноморцю”, будеш святкувати?
– Я вже якось забивав і святкував. Тому думаю, що так. Забивав ще у чемпіонаті, два роки тому, одесити вилетіли в тому сезоні з УПЛ.
– Розкажи, як ти опинився у структурі цього клубу і чому не вдалося заграти в основній команді?
– В один день ми з батьками спускалися до моря. Мені тоді було років 5-6. Я побачив, як хлопці тренувалися на базі, та сказав батькам, що хочу туди, щоб мене відвели. Минуло кілька днів і вони мене віддали в секцію футболу “Чорноморця”. Ну, і впродовж 10-12 років я весь час знаходився в структурі клубу. Я пам’ятаю, що спочатку тренувався з хлопцями, які були на два роки старші за мене – з 1996-м роком, а вже на третій займався з однолітками. Я дійшов тільки до дубля і настав той час, коли мені було важко в команді, хотів спробувати щось нове, інший виклик, змінити обстановку і вийти із зони комфорту, тому так все і склалося.
– Чому саме в “Олександрії” опинився?
– Запропонували приїхати на перегляд, я погодився. Тоді в мене було два варіанти: поїхати на перегляд в “Карпати”, або в “Олександрію”. Я порадився з тренером, який у мене був у ДЮФЛ, приїхав в “Олександрію”. Все підійшло, подивились, тож підписав контракт із молодіжним складом.
– Зараз ходять розмови, що наступного сезону “Чорноморець” буде фарм-клубом “Динамо”, за тією ж схемою, як “Шахтар” – “Маріуполь”. Як вважаєш, це правильно?
– Ну, якщо брати такі клуби, як “Динамо” і “Шахтар”, як вони виховують своїх молодих футболістів, які отримають досвід в УПЛ, то зрозуміло, що для них плюс. Командам, що забороняють грати орендованим гравцям, не можу сказати, що це правильно.
– Якщо так виходить, то можна відразу “Динамо” та “Шахтарю” писати плюс шість очок у турнірній таблиці?
– Виходить, що так.
– Хто би міг бути фарм-клубом “Олександрії”?
– (Сміється – прим.). Якщо чесно, то я навіть не знаю, хто міг би бути. Чи взагалі потрібно це, тому що зараз, по суті, вже не буде молодіжного складу.
– Футбольний журналіст Андрій Сеньків говорить, що “Олександрія” “зливала” матчі. Що можеш йому відповісти?
– Я можу сказати, що це точно маячня. Можливо, у нас десь не виходило, але конкретно, щоб хлопці зливали матч, то такого ніколи не було і не буде. Ми виходимо на кожну гру, стараємось, б’ємося. Щось може не виходити, але, якщо чесно, гучна заява – брехня.
– Як ти взагалі ставишся до журналістів, які поливають брудом тебе чи твою команду?
– Це справа кожного. Якщо вони вибрали такий шлях, то нехай продовжують цим займатися. Я просто не хочу в цьому всьому копатися, йти на якісь провокації. Я спокійно ставлюся до критики, потрібно просто абстрагуватися від цих речей.
– Які ЗМІ полюбляєш читати?
– Я на “Трибуні” доволі часто читаю новини, “UA-Футьбол” – теж, на “Брутальний Футбол” підписаний.
– Віктор Леоненко два роки тому дав тобі прізвисько “Боб” або “Бабло”. Як тобі? Та чи вгадала легенда, як тебе називають в команді?
– Ну Боб – мене так називають ще з самого дитинства. Щодо Бабла, то вперше таке почув (сміється – прим.).
– Яке твоє ставлення до експертів у футболі?
– Абсолютно нормальне. Деколи цікаво послухати, що кажуть, тому загалом позитивно. Улюблений експерт – Віктор Леоненко. Подобається, що він те, що думає, те й говорить. Не можу сказати, що часто дивлюся аналітичні програми, залежить від настрою.
– Бачив у тебе в Інстаграмі фото, де четверо хлопців, серед яких є ти, і всі з автоматами. Що це було?
– Це був страйкбол. Така гра, яка є схожою на пейнтбол, але там інші кулі, автомати стріляють доволі добре, що потім залишаються сліди на тілі. Гра, що наближена до реальності. Рідко таким займаюся. Взимку грали у відпустці. Зараз, можливо, влітку зберемось. Десь два рази на рік, якщо зіграємо, то добре. Деколи бувають думки, що можу отримати травму під час такого заняття, але я намагаюся все робити акуратно і з головою.
– Як ще любиш проводити вільний час?
– Коли саме відпустка, то люблю проводити час із сім’єю. Можемо на риболовлю виїхати, конкретних улюблених занять не можу назвати. Люблю проводити час з близькими людьми.
– Також ти любиш риболовлю. Як часто їздиш?
– Десь два рази в рік, хоча інколи буває, що з хлопцями з команди можемо піти на риболовлю. Тому, можливо, більше, ніж двічі на рік. Коли є вільний час, то можна і поїхати. У нас багато рибалок у команді: Діма Шастал, Олег Білик, Євген Банада, Артем Сітало, достатньо хлопців.
– Який твій найбільший улов?
– Це, напевно, короп 2.5 кг. Упіймав у Одесі на ставку.
– Ти прихильник якої риболовлі: посидіти в хорошій компанії з ухою і горілкою, наловити риби та поїхати додому, чи просто ловиш і відпускаєш, як Вітя Вацко?
– До речі, буває по-різному. Якщо багато впіймали, то загалом відпускаємо. Якщо мало, то можемо і додому забрати. Це від настрою ще залежить. В Олександрії переважно відпускаю, тому що не хочу додому тягнути, готувати, ще треба мучитися. Якщо тут, в Одесі, хтось забере і буде нею займатися, то можу і додому рибу принести. По горілці я не виступаю, уху ще можу поїсти.
– Ти народився у Молдові, але громадянство в тебе українське. Як так взагалі сталося?
– Так, я народився на півдні Молдови. У віці п’яти років ми з батьками переїхали в Україну, тож я ріс вже тут. У дитинстві мене питали, яке громадянство я хочу прийняти, то відповів – українське, з того часу ні про що не шкодую. Я народився у селі, а в Одесі були хоча б якісь перспективи. Поки батьки працювали в Туреччині, я жив з бабусею та дідусем. Згодом батьки приїхали, мене забрали і ми переїхали в Одесу. В Туреччині працювали у готельному бізнесу, на ресепшені. Зараз батько приватний підприємець, а мама – домогосподарка.
– Не думав змінити громадянство на молдавське і виступати за їхню збірну?
– Ні, ніколи про таке не думав, жодного разу такої думки в мене не було.
– Як думаєш, у тебе є шанси пробитися в національну збірну України?
– Все залежить лише від мене. Треба працювати, рухатися вперед, а там буде видно. Все в моїх руках.
– Чи пошкодує Шевченко, що не викликав нікого з “Олександрії”?
– Не можу сказати, тому що все-таки конкуренція дуже велика. Загалом, я думаю, що тренерам збірної України видніше, кого викликати.
– Хто не увійде в остаточну заявку на Євро, на твою думку?
– Навіть не знаю, якщо чесно. Все залежить від того, як хлопці зараз проведуть товариські матчі та збори. Після цього буде вже зрозуміло. Я думаю, що зараз ще ніхто цього не знає.
– Традиція БФ: розкажи брутальний анекдот або історію.
– Ми говорили про риболовлю і я пригадав історію, як ми поїхали з батьком. Він закинув вудки, залишив їх і кудись відійшов. Я дивлюся, що раз дзвенить, вдруге, втретє і просто тягне вудку в ставок. Батько це побачив і біжить на місток, стрибає у воду в речах, взутті, бере цю вудочку й тягне, кричить. У кишені телефон був, гроші. Тоді все-таки дістали рибу, але ми з молодшим братом добряче посміялися (сміється – прим.). Це був амур, не пам’ятаю скільки кілограмів, однак доволі великий. Головне, що дістали рибу, а те, що втопили телефон і потім виловлювали гроші, то це нічого (сміється – прим.).
