На “Брутальному Футболі” бронзовий призер УПЛ цього сезону, хавбек луганської “Зорі” – Владислав Кочергін. У Влада 1-го червня весілля, але перед цим він як справжній мужик пройшов посвяту на нашому сайті, відповівши на гострі й провокаційні питання нашого журналіста Ігоря Шевчука. У діалозі футболіст розповів, чому не вдалося вибороти срібло у донецького “Шахтаря”, чи були дійсно вказівки від Скрипника сушити гру проти “Динамо” у фіналі Кубка України, хто буде головним тренером “Зорі” в наступному сезоні і невиклик півзахисника у збірну України. Також ми поговорили про роль агента в сучасному футболі та послухали смішну юнацьку історію Влада.
– Вітаємо з бронзовими нагородами – чому не вдалося поборотися знову за срібло?
– Дякую за вітання. Чому не вийшло… Ми старались, поки, як бачите, не виходить, нас не підпускають. Минулого року до “Динамо” трішки не вистачило, в цьому до “Шахтаря”. Все-таки команди хороші та в певний момент важливі матчі вони виграють, а ми лобові зустрічі програли, коли могли зачепитися за друге місце. Чому програли? Важке питання, дуже сильно налаштовувалися на ці матчі, розмовляли командою, але щось не виходило.
– “Шахтар” в цьому сезоні був реально слабкий. У вас були всі шанси фінішувати другими, але ви втрачали очки в матчах, де це взагалі не можна було робити. Чого не вистачило?
– З “Олімпіком”, коли ми програли 2:1, то така гра була, якщо згадати: трішки незрозуміле вилучення нашого воротаря та не зарахували гол, коли ми забили. Гра була дивною, ми її програли… Можливо, засмутились, що видалили гравця, не зарахували гол. А так, кому ми ще програвали? Поступились “Колосу” і “Ворсклі”… Я вважаю, що це були лобові поєдинки для нас і ми їх програли. Можливо, десь перегоріли. З “Ворсклою” теж така гра була. На перший тайм ми не вийшли, перші 30 хвилин точно нас не було на полі: 0:3 за 33 хвилини. Важко було перевернути хід гри. Може, десь досвіду не вистачає в таких матчах проявляти себе і добувати результат.
– Яким матчем в цьому сезоні ти найбільш незадоволений і чому?
– Напевно, ось цим матчем проти “Ворскли” і ми його програли, дуже важлива гра була для нас. Тоді був такий шанс, що ми могли підібратися до “Шахтаря”, але втратили цю можливість, один із ключових матчів був.
– “Зорі” сильно дісталось від експертів і уболівальників за фінал Кубка: мовляв, команда вийшла на матч тільки захищатись. Що можеш відповісти на такі закиди?
– Ми на кожну гру виходимо, щоб перемогти та в єврокубках це було, і в УПЛ, з ким би ми не грали, ми намагаємось гнути свою лінію та показувати свій футбол. “Динамо” в цьому році дуже додало з приходом Луческу, хлопці ніби ті ж самі залишились, але показують іншу гру. У фіналі вони фізично були дуже добре підготовлені та проти них важко було грати. Для багатьох із нас у команді це був перший фінал у професійному футболі, можливо десь не вистачало досвіду, як правильно проводити такі поєдинки. Ми не виходили на гру з метою захищатися чи дотерпіти до серії пенальті, тренер нам такого завдання не говорив. Ми хотіли виграти в основний час, але багато чого не вийшло. “Динамо” ж теж зараз на ходу, проти них було дійсно важко грати.
– Найкращий поєдинок у цьому сезоні особисто для тебе?
– Якогось яскраво вираженого матчу я не можу пригадати, щоб я там дав гру, яка мені запам’яталась. Були непогані зустрічі на початку чемпіонату, коли ми з “Шахтарем” зіграли 2:2, або з “Динамо” 1:1. З такими командами завжди виходиш максимально заряджений та намагаєшся показати всі свої найкращі якості. Виділив ті матчі, адже я там забивав голи.
– Ти лідер сезону серед всіх гравців УПЛ за кількістю ударів – 66, але в той же час у тебе лише 6 влучних пострілів. З чим це пов’язано?
– Пов’язано з тим, що я не потрапляю по воротах часто, тому що пробиваю з різних позицій. Якось я заточений на удар, можна так сказати, намагаюсь бити по воротах, коли є така можливість, тому що без ударів немає голів, тож я стараюсь бити. Якщо додати у влучності, то думаю, що буде набагато краще. Буду старатись, тренуватися, а там подивимось.
– П’ять жовтих для гравця атакувальної ланки не забагато?
– Там більшість карток було за розмови із суддями, не через те, що я грубий футболіст і мені тренери й хлопці з команди деколи кажуть, щоб я з арбітрами не розмовляв. Це емоції, бувають такі моменти, коли промовчати важко, особливо, коли ти в грі, то на емоціях так виходить. Інші жовті картки, не знаю, не думаю, що це забагато за цілий чемпіонат. У нас така гра поставлена, щоб ми пресингували, не давали вийти з оборони, в деяких епізодах треба сфолити, щоб ми встигли повернутись і зайняти свої позиції.
– Віктора Скрипника по традиції пов’язають з переходом в інші клуби. Яка у вас була розмова з ним по завершенні сезону?
– Після фіналу Кубка України він зайшов у роздягальню, подякував за гру, сказав, щоб ми не засмучувалися, що ми гідно виглядали. Сказав, коли ми збираємось, коли їдемо на збори, наші подальші плани, про те, що він кудись йде, то розмови не було.
– Як вважаєш у разі відходу Віктора Скрипника, хто здатен його замінити?
– Некоректне питання, тому що в нас зараз головний тренер Віктор Анатолійович, ми всім задоволені, а хто замінити зможе – я не знаю.
– Якби у тебе був шанс призначити головного тренера “Зорі”, хто би це був: Гвардіола, Зідан?
– (Сміється – прим.). Не знаю, мені все підходить з Віктором Анатолійовичем, людина багато працювала в Німеччині, прийшла у нашу команду з європейським поглядом на футбол. Після його приходу “Зоря” додає, всім хлопцям подобається робота з Віктором Анатолійовичем Скрипником. Зідан? Нехай він в “Реалі” зараз трішки підтисне (сміється – прим.).
– Попри очікування журналістів і вболівальників, ти не потрапив у розширений список збірної на Євро. Які емоції відчув, коли дізнався, що не потрапив на збір перед чемпіонатом Європи?
– Не можу сказати, що я якось сильно засмутився, я прекрасно розумію, що тренерський штаб збірної України викликає сильніших на цей час, кого вони бачать, тих, які підходять під їхній стиль гри. Я все розумію, продовжую працювати, намагаюся ще більше додавати, прогресувати, щоб мене викликали й дали шанс себе проявити.
– Олександр Філіппов сказав, що це дивно і прикро, що не викликали Кулача, тебе, Юрченка та інших гравців, які заслуговували на виклик у збірну. Погодишся з ним?
– Я ж кажу, що наша збірна вдало виступає, приводу не довіряти тренерському штабу збірної України я не бачу. Вважаю, що викликали найсильніших наразі футболістів, тих, хто підходить під структуру, молодих хлопців, які себе добре показують в цьому сезоні, це такий можливо погляд на майбутнє. Тому потрібно продовжувати працювати, якщо будеш показувати стабільну й хорошу гру, то думаю, що не поміченим не залишишся.
– Якщо б раптом стався і форс-мажор і тебе довикликали у збірну – будеш напоготові?
– Звісно, що буду, відразу поїду до розташування національної збірної України.
– До речі, зараз у “Зорі” відпустка до 15 червня. Що плануєш робити у цей період?
– Так, нас 15-го числа збирають у Запоріжжі. Планую взагалі відпустку провести в Одесі, вдома, тому що в мене ще весілля, поки що нікуди не лечу, на моря чи ще кудись, буду в Україні.
– У збірній домінують представники “Динамо” і “Шахтаря”. Який клуб тобі ближчий по духу гри?
– Мені подобалося, як “Динамо” грало в цьому сезоні, суворо й без помилок. У “Шахтарі” мені подобаються бразильці, як вони працюють з м’ячем, їхня думка на футбольному полі, бачення гри. “Динамо” і “Шахтар” – гранди нашого футболу, до яких треба прагнути. Я не можу сказати, що “Зоря” є грандом українського футболу, як нас називають “третя сила”, можливо, це наразі про нас, тому що ми другий рік залишаємо за собою третє місце. Оцінювати, гранд ми чи ні, це не я повинен, а експерти, я так сказати не можу, якщо чесно. Нижче третього місця наступного сезону не хотіли б зайняти, якщо ми вже поставили собі таку планку, то нижче не маємо опускатися, тільки вверх і тільки вперед.
– Ти грав за “Дніпро”. У нещодавньому інтерв’ю “Брутальному Футболу” Валерій Лучкевич сказав, що для нього СК “Дніпро-1” – це продовження “Дніпра”. Підтримуєш цю позицію?
– Чесно, зараз стільки багато розмов про “Дніпро”, СК “Дніпро-1”. Там залишилось все, як і раніше, але змінилася назва, якщо взяти глобально. Я так розумію, що вболівальники незадоволені, звичайно, що такий клуб, як “Дніпро”, зупинив існування. Мені здається, що в такому місті, як Дніпро, з таким стадіоном, повинна бути гідна команда, тому я вважаю, що цю команду треба підтримувати.
– Чому після “Дніпра” ти опинився саме в “Зорі”?
– Мені зателефонував на той час головний тренер луганської “Зорі” Юрій Миколайович Вернидуб і запропонував приєднатися до команди. Нас там було п’ятеро людей, ми перейшли з “Дніпра”. Зі мною ще пішли Чеберко, Лунін, Сваток і Луньов. Якщо згадати той час, тоді “Зоря” зайняла третє місце та потрапила у груповий етап Ліги Європи. Мені, як молодому футболісту, коли запропонували перейти у команду, яка гратиме на груповому етапі, після першого ж сезону в УПЛ, то від такого не відмовляються, тому я вирішив перейти у “Зорю”.
– У тебе контракт із “Зорею” до літа 2022-го року. Станом на сьогодні ти налаштований дограти у команді свій термін контракту чи є контакти з іншими клубами?
– Контакти це все питання до мого агенту. Поки що я в “Зорі”, мені подобається грати за цю команду, тому я тут.
– Взимку ходили чутки, що за тобою стежив бельгійський та італійський клуб, це правда?
– Не знаю, також бачив це в інтернеті. Мені особисто ніхто не телефонував.
– Що взагалі відчуває футболіст, який заходить в інтернет і читає про себе різну інформацію, новини, чутки й так далі?
– Ну не знаю, якоюсь мірою приємно, що про тебе пишуть, якісь хороші речі. З іншої сторони трішки не розумієш звідки ця інформація взялась, правда це чи ні, таке двояке відчуття. На “Брутальному Футболі”? Часто смішні речі робите (сміється – прим.). Я не ображаюсь на такий гумор, майже завжди все по ділу, можна подивитися, посміятися, на таке не ображаються я думаю.
– За даними сайту Трансфермаркет ти один із найдорожчих гравців “Зорі”: тебе оцінюють у 2 мільйони євро. Наскільки ця сума адекватна, як вважаєш?
– Чесно, я не знаю взагалі, як оцінюють футболістів, за рахунок чого це відбувається, тому я не можу сказати чи це адекватна ціна, чи ні – не знаю.
– У наступному сезоні “Зоря” знову гратиме у Лізі Європи. Що тобі дала участь у цьому турнірі?
– По-перше, ми будемо ж грати у кваліфікації Ліги Європи зараз, не відразу у груповому етапі. Звісно, що це безцінний досвід, думаю, що більшість футболістів мріють зіграти й в Лізі Європи, і в Лізі Чемпіонів. Ти їздиш, граєш проти інших команд з різних країн, порівнюєш себе з футболістами, як ми зіграли проти “Лестера”, прекрасний стадіон, шкода, що без вболівальників грали, не вистачало їх, саме вони додають емоції футболу. Ти отримуєш досвід від цих матчів, тобі цікаво, хочеш проявити себе на такому рівні, перевірити на що ти здатен, зіграти проти хороших футболістів і команд, якісних стадіонах у Європі, поля шикарні та стадіони теж, коли виходиш, то хочеться грати футбол.
– Нещодавно в інтерв’ю генеральний директор “Зорі”, Станіслав Оганов, сказав, що в клубі немає проблем і у всіх гравців чинні контракти до 1 липня. Одразу після цього клуб покинув Абу-Ханна. Наскільки складно перебувати в такому нестабільному середовищі?
– Хочеться, щоб кістяк команди залишався, але можна зрозуміти й футболістів, які переходять. Кожен гравець хоче проявити себе у Європі, потрапити у хорошу команду і там перевірити свої сили.
– З ким би особисто ти хотів зіграти у Лізі Європи?
– Ну я зараз дивлюся там “Ювентус” бореться, може вийти у Лігу Європи, було б цікаво проти них, “Ліверпуль” теж. Хочеться вже постаратися вийти з групи, щоб команди були більш менш рівні, а вже після групи хотілося б зіграти проти якихось сильних команд.
– Твій агент – Євген Гусєв. Як давно ви з ним працюєте та чому саме він?
– Я з ним працюю вже десь два з половиною роки, якщо мені не зраджує пам’ять, можливо три десь. У мене дитячий тренер з яким я досі спілкуюся порадив мені його, я з ним поговорив і вирішив підписати з ним контракт. Не пошкодував про це, мені все підходить.
– Наскільки важлива роль агента в сучасному футболі?
– Агенти такі люди, які допомагають футболістам, в плані підписати контракт з іншою командою, спілкування від твого обличчя з іншими клубами, вони допомагають гравцям, не всі звісно, але більшість агентів це помічники футболістів. Деякі агенти працюють на себе, а не на гравця, вважаю, що це неправильно.
– Як часто ви з ним спілкуєтесь?
– Ми зідзвонюємось або переписуємось кожного тижня, після матчів зазвичай це відбувається, або у повідомленнях, або по телефону, звичайні розмови.
– В тебе день народження в один день із твоєю дівчиною. Хто кому дарує кращий подарунок?
– Хороше питання (сміється – прим.). Я думаю, що дівчина мені напевно робить кращі подарунки. Вона мій найголовніший подарунок на кожне день народження. Я зазвичай намагаюся зробити якийсь сюрприз або раніше домовляємось, якщо щось сподобалося, то я можу купити.
– Твоя дівчина викладає доволі відверті фотографії в Інстаграм, як ти до цього ставишся?
– Нормально ставлюся до цього, нічого страшного в цьому не бачу. Скільки людей стільки ж думок. Бувають іноді деякі фото забороняю, то дівчина до мене дослуховується.
– Чи було таке, що до твоєї дівчини “заливали” при тобі? І взагалі ти ревнивий?
– Ні, такого не було. Думаю, що так – я ревнивий. Навіть не знаю в якому плані, можливо хтось коментар залишить, то я запитаю, не більше, але дівчина не дає ніяких приводів.
– Чим займається твоя дівчина?
– Усіма справами, які не є пов’язані з футболом (сміється – прим.). Домашній затишок, собою та в принципі так.
– Рік тому ти зробив пропозицію своїй дівчині, коли весілля?
– Весілля першого червня, воно буде в Одесі, в ресторані, думаю, що добре відсвяткуємо.
– Виграти Лігу Європи із “Зорею” чи подарувати дівчині машину?
– (Сміється – прим.). Виграти Лігу Європи (сміється – прим.).
– Традиція БФ: розкажи брутальний анекдот або історію.
– Є така історія, коли я ще був у Одесі, грав за ДЮСШ-11, коли ми грали на Україну, то їздили з хлопцями, які були на два роки старші за нас. Ми їздили ікарусом, де позаду на гальорці кватирки відкриваються. Коли ми приїхали у Миколаїв на гру, то біля стадіону було весілля. Один футболіст, який був старший на два роки, в них гра через півтори години, а там весілля було, якась фотосесія чи що і розливали прямо біля автобуса, там шампанське, хто-що пив. Чудак виліз із кватирки, попросив і йому налили, то бахнув перед матчем (сміється – прим.). Потім навіть забив, йому було десь 16-17 років. Я тоді був в шоці, звісно, не зрозумів, що відбулося.
