Є така професія, якої не навчишся в інститутах – людей задовбувати. То я про коментатора матчу «Дніпро» – «Наполі» і про себе. Але головне, що у фіналі. А решта – то таке.
Спочатку я хотів рвонути на матч, але коли нарешті з’явилася змога дістати квитки, намалювалися інші плани. До години 16 четверга плани закінчилися. По ідеї я мав би йти в кабак і вболівати за «Наполі». Я взагалі давній прихильник тої команди, і хотів подивитися на реакцію людей в пабі, з невеликим 90-відсотковим ризиком дістати по храпі, але то таке.
Але через певні обставини, зі мною постійно якась херня стається не прогнозована, в паб я не пішов. Ну ладно – вдома подивлюся, то таке.
І тут сталося!!! Стартовим свистком суддя змусив мене тішитися, що мене не відхерачили в барі і водночас злитися на себе. Чого? Бо як тільки він свиснув, я всім серцем почав кричати за «Дніпро», не даючи заснути мамі з татом. До їхнього обурення я парирував тим, що попросив всі претензії адресувати Маркевичу, після чого вони, сказавши на добраніч словами «ти помішаний на тому футболі» мене не турбували. Я їм у відповідь сказав: то таке.
Короче, не знаю, чи то я такий глор галімий (але навряд чи глор може вболівати за команду з серії С – аналог нашої другої ліги. Хоча, може тут другу лігу я трохи перехвалюю), чи то патріотичні почуття… Та Бойко його знає. Ну погодьтеся, класна фраза від коментатора перед виходом на другий тайм – «з Богом і Бойком». «Дніпру в цей вечір неабияк допомогли вони обидва. І то не таке.
- А Фрідман (я про коментатора), вже після того як я перестав бути сексотом і став вболівати за «Дніпро», мене неабияк підхарював. Найгірше те, що він ретельно підготувався до матчу, вивчив історію життя ледь не кожного гравця «Наполі» і сестри Ґаб’ядіні, яка грає за збірну Італії. Нє, то все круто, але таку інформацію потрібно подавати під час гри чемпіонату Італії, або гри, наприклад, запорізького «Металурга» з «Іллічівцем», щоб якось зацікавити глядача. А тут пів-України п’є горілку, а пів – валер’янку з червоними від підвищеного артеріального тиску лицями, а дехто і одне і інше. Коню зрозуміло, що саме в цей момент всі вони якраз переймаються історією футбольної кар’єри Брітоса, Гамшика і інших невдах четвергового вечора. Це так, на емоціях. А насправді коментар хороший і добре, що це не був Вацко, а то з емоційним коментарем і криками середньостатистична кількість інфарктів в Україні могла б і збільшитися. Але то таке. Чи не таке?
Ще раз про коментаторів згадаю. В одному з епізодів пан Фрідман гадав, чи побитий рекорд відвідуваності ЛЄ на стадіоні «Олімпійський». А на стадіоні «Олімпійський» незадовго перед тим вже оголосив кількість присутніх. Добре, що партнер по мікрофону йому сказав «62 334 присутні, здається». Оте «здається» мене дещо насторожило, після сказаної точної цифри. Але то таке.
Ну а тепер про саму гру. Коноплянка – красива. Наздогнав м’яча на лінії (в багатьох командах футболісти би забили за ним бігти – аут buy cipralex 10mg. то аут) після чого пробіг флангом і навісив на Селезньова. Селя тоже красапєд – не в положені поза грою!!!! виграв конкретну боротьбу в Брітоса і зробив аншлюз сердець багатьох вболівальників його і «Дніпра». Та взагалі всі гравці разом з Маркевичом геніально зіграли. Але Фрідман Бойка з Богом недаремно порівняв. «Воротар – це пів команди» – прислів’я про Дєню, яке було придумано задовго до його народження. Він навіть удар Чеберячка у ближній кут взяв. Ще б з «Севільєю» так, але то вже таке.
Та що я тут про матч пишу? Там давно вже Паша все вам розповів. І то не таке.
А на післяматчевому коментарі всі чекали від Мирона Богдановича на його славнозвісне «то таке». Але тренер «Дніпра», не без проблем, бо кілька разів йому «то таке» ледь не вирвалося, таки протралив всю Україну, обійшовшись в розмові з Цигаником без «то таке». Ну, але то вже таке.
