“Брутальний Футбол” йде по гарячих слідах матчу “Динамо” Київ – “Марітіму” та ділиться враженнями українсько-португальського протистояння.
Чомусь і причому давно нашим уболівальникам та пересічним любителям футболу властива чудернацька болячка – як тільки український клуб натрапить на євроарені не на колектив із приставкою “топ”, а на якусь команду, що не особливо викликає в наших умах асоціативний ряд, то ми одразу ж клеймимо суперника “колгоспом” чи ще якимось зневажливим та образливим епітетом. Так вийшло і з “Марітіму” – наче б то команда з Португалії, але, вибачте, “це ж не “Порто”, “Спортінґ” чи “Бенфіка”, а “Браґу” ми взагалі декілька разів ґвалтували!”.
Ми глибоко переконані, шо більшість фанатів приблизно так і думають – ну що той напіврозібраний середняк із Фуншала може показати проти київського “Динамо”? Однак знадобився лише мізерний тиждень, щоб зрозуміти реальний стан справ – виявляється, “колгосп” щось таки може, адже нулі на табло минулого четверга не матеріалізувалися з повітря.
Найцікавіше, що, попри нічийний рахунок, знайшлися і ті, хто присвятив себе пошуку раціонального зерна і відповідно користі – себто, не слід критикувати “динамівців”, адже ті “відпочили в Португалії, взяли паузу і покажуть себе на “Олімпійському”, плюс, на Мадейрі не радудував стан газону”. Ні, друзі, єврокубки – не місце для релаксу, тим паче яка тут може бути вигода?
Якщо замислитися, то напередодні матчу-відповіді “Марітіму” мав більше шансів – погодьтеся, “суха” домашня гра могла надихнути і на щось більше. Варто забити португальцям єдиний гол чи знову звести все до результативної нічиєї – і все. Гаплик. Капець. Крах. Ребров був кращим. Хацкевичу на вихід. От ці динамівські серця…
Фанат теж відчув хвилину, в яку потрібно підтримати команду – на стадіон, на якому відбудеться фінал Ліги чемпіонів, прийшло підтримати рідну команду понад 23 тисячі вболівальників. Основний фан-сектор був хорошому гуморі у цей чудовий, хоч і дощовий, але святковий вечір.
І динамівці не підвели – вже на перших хвилинах Віталій Буяльський мав прекрасну нагоду вивести киян вперед, але українцеві не вистачило майстерності, аби відкрити рахунок. Звісно, що Хацкевич розраховував на швидкий гол, але, мабуть загальна динаміка та нервозність вплинула на Кенджору- вже на восьмій хвилині польський новачок та дебютант єврокубків отримав непотрібного “гірчичника” від ізраїльського рефері Лірана Ліані.
Португальські візаві усіма силами намагалися звести запал наших нанівець, але ДК раз-по-раз радувало “Марітіму” неприємними “дзвіночками” – то Ярмоленко заб’є, щоправда, з офсайду, то самі ж захисники опонента йшли на вимушений фол, не встигаючи за Мбокані чи Мораєсом.
Зрештою, тактична та, відверто кажучи, візуально чисельна перевага підопічних Хацкевича дала плоди – на 33-й хвилині Гармаш скористався незграбністю захисту “понаєхавших” із Фуншалу і завдяки чудернацьому рикошету відправив круглого в сітку,
а через декілька митей зі штрафного, виваженим та гарматним ударом відзначився Морозюк, встановивши переконливі 2:0.
Знаєте, що приємно здивувало? Після перерви “синьо-білі” не закрилися наглухо в обороні, як зазвичай роблять вітчизняні колективи, коли отримують комфортну перевагу, а навпаки – подалися атакувати оборонні редути конкурентів. Хоча і тут є інша сторона медалі – самі ж португальці не надто горіли бажанням йти вперед (за винятком Бебето, що носився, немов навіжений, увесь відведений йому час), схоже, що розраховуючи на гру на контатаках. Тож не дивно, що така манера гостей трансформувалася у ще один забитий м’яч – цього разу за справу взявся параґвайський легіонер Дерліс Ґонсалез: технічний латиноамериканець спочатку на 58-й хвилині не без фолу в третій раз влучно потурбував бідолашного Шарлеса (але гол закономірно відмінила суддівська бригада), а потім невгамовний екс-півзахисник “Базеля” відгукнувся на навісну передачу з флангу, виконану Ярмоленком, і головою таки збільшив відставання. 3:0, панове! Хіба не круто? До речі, могло скластися враження, що гол варто було б записати на Мбокані, але ж ні – режисери підкреслили, що пощастило забити саме Ґонсалесу, хоча сфера дійсно пролетіла такою дивакуватою траєкторією.
Ось тоді і Ярмола та компанія заспокоїлися. Швидше на власну голову – “Марітіму” заволодів бажаним простором і не забарився із атаками. Вкотре ввімкнувся Бебето, Евертон з усієї міці вгатив в поперечину, і ось маємо те що маємо – із кількох метрів, після серії рикошетів, Коваля “прошив” Ердем Шен. Звичайно, ми були, як і раніше, “впєрєді планети всєй”, але хіба мало випадків, коли одна команда втрачає ґрунт під ногами та дає шанс на камбек іншій? Та ще й українська – он трилер в Олександрії показав, що нам є над чим працювати.
Втім віддамо належне – “Динамо” витримало фінішну п’ятнадцатихвилинку без ексцесів: так, Бебето та Евертон могли перевернути хід гри на 180 градусів, але Коваль зумів втримати карний майданчик на замку. Зауважимо, Хацкевич – справжній молодчага, та і йому є куди рухатися; сьогодні кияни вийшли у груповий етап ЛЄ, але вже завтра про команду під назвою “Марітіму” слід забути і трудитися. Без цього компоненту нові звитяги аж ніяк не прийдуть.
“Динамо” як не змогло привітати усіх прихильників на своє дев’яносторіччя, то, слава Богу, зробило це сьогодні – привітало нехай і з іншим, але не менш важливим святом. Привітаємо і ми – ще раз з Днем незалежності, мирного неба і всіх благ.
“Марітіму” ж залишив слід в історії клубу: після завершення матчу Олександру Хацкевичу представники Реєстру рекордів України вручили пам’ятку, яка засвідчила, що минулотижнева поїздка на Мадейру була найбільш дальною в 90-річній історії клубу.
Слова Сергія Сидорчука, який озвучив думки сотень тисяч фанатів “Динамо” – спробувати повторити шлях “Дніпра” 2015 року і пробитись у фінал, продовжує жити. Можна почути безліч думок футбольних спеціалістів, які твердять, . що Ліга Європи – це акурат турнір рівня “Динамо”. Тож потрібно доводити, хто тут татко і починати брати цю висоту.
Павло Кушнєрук, Анастасія Обертосова з Києва, спеціально для БФ
