Здоров, мужики! Привіт, дами! У “Брутального Футболу” знову гості. І це – Олег Верняєв – український гімнаст, чемпіон Олімпійських ігор в Ріо-де-Жанейро 2016 (паралельні бруси), чемпіон світу, чотириразовий чемпіон Європи, дворазовий чемпіон Європейських ігор.
– Привіт, Олеже. Знаємо, що ти з Донецька і уболіваєш за “Шахтар”. Розкажи зі скількох років почав уболівати і чому?
– Привіт. Так, я з Донецька і уболіваю за “Шахтар”. Ой, я навіть не знаю. У мене десь на касеті було відео, мені там буквально років п’ять. Дідусь вдома дивився матч “Шахтаря” і я разом з ним сидів, дивився, уболівав. Вийшло так, що з 5-6 років ми вже дивились і уболівали за команду.
– Знайомий особисто з кимось з “гірників”?
– Коли був після Олімпіади на тренуванні у “Шахтаря”, то в принципі познайомився зі всіма українцями, але більше за всіх спілкуюсь з Андрієм Пятовим, Тарасом Степаненко та Ярославом Ракицьким.
– Як часто відвідуєш футбольні матчі?
– На жаль, не так часто, як хотілось б. Переважно матчі співпадають з моїми змаганнями або тренуваннями. Пам’ятаю точно, що був на матчі, коли в Києві грали на “Олімпійському” і “Шахтар” виграв 4:3 (але це не останній) і хочу на “Шахтар” – “Манчестер Сіті” поїхати, мені Андрій П’ятов пообіцяв квитки, тож поїду в Харків дивитись та уболівати.
– Твій прогноз на матчі з “Наполі” та “Ман.Сіті” ?
– З “Ман Сіті” нехай буде 0:0. Хотілось б звичайно виграти, але адекватно розумію, що команда дуже сильна. А з “Наполі” на виїзді надіюсь що буде 1:0 на нашу користь. Це було б ідеально.
– Все ж таки краще виходити гірникам в Лігу чемпіонів чи можливо спробувати знову виграти Лігу Європи?
– Так, я згоден. Щось в цьому є. Просто я сам по собі – максималіст і я думаю, що пора вже переходити на новий рівень, оскільки Лігу Європи вони вже вигравали. Пора постаратись пройти максимально близько до фіналу Ліги Чемпіонів і намагатись налаштовуватись на перемогу там. Зрозуміло, що важко сперечатись з такими серйозними командами, як “Реал”, “Барселона”, але щоб бути найкращим – треба виступати з найкращими. Тому я думаю, що потрібно настроюватись на Лігу Чемпіонів.
Нагороди: Орден Данила Галицького (2013 рік) – за досягнення високих спортивних результатів на XXVII Всесвітній літній Універсіаді в Казані, виявлену самовідданість і волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України.
– Перейдемо до збірної України, адже там також дуже багато “гірників”. На твою думку чому ми не вийшли на ЧС-2018 і чи варто б було їхати в Росію, якщо б вийшли?
– Я навіть не знаю. Другу половину збірна провела більш так ажіотажно і потужно. Скоріше за все, потрібно було включатись одразу. Робити такий запас, щоб в кінці вже можна було розслабитись. Це спорт, всяке буває. Будемо сподіватись, що наступного разу вони підійдуть в кращій формі. Щодо Росії, я одразу скажу, що варто б було їхати. Політика політикою, а Чемпіонат світу сьогодні він є – завтра його нема. Ти знаєш, що таке спорт і ти знаєш наскільки він травмонебезпечний, що сьогодні ти в складі збірної, а завтра поза ним через травму і втрачаєш свій, можливо, останній ЧС. Ти ж їдеш не вияснювати політичні питання, а відстоювати честь своєї країни.
– Сам граєш у футбол чи не вистачає часу?
– Більше, звичайно в FIFA катаю на PlayStation (сміється). Але в залі ми також іноді граємо футбол, коли до змагань ще багато часу. Але в принципі ми кожну суботу можемо в божевільному темпі бігати і грати футбол.
– В Європі за який клуб уболіваєш і хто твій кумир?
– Вболіваю за “Реал”, “Баварію” і “Ювентус”. “Юве” тому що в дитинстві першу футболку подарували мені цього клубу, а “Реал” і “Баварія” – симпатизує їхня гра, . хороші склади, хороший підбір гравців, тому цікаво за ними дивитись. Так, щоб кумир не скажу, але дуже подобається політика життя Роналду. Так, як він себе веде і грає. Ну і звичайно Буффон. В плані легендарності дуже подобається. За Шевченка я взагалі не говорю. Це наш Золотий м’яч, тому тут навіть не обговорюється. Він крутий, він найкращий і він свій.
– Які емоції після новини, що Буффон завершив виступи за збірну Італії?
– Звичайно, шкода, що такі гравці завершують свої міжнародні кар’єри. Всі ми люди, вік бере своє. Хочеться, щоб це був черговий такий хід, що сьогодні він сказав, що я завершую, але завтра передумав і повідомив, що йде ще на рік. Хочеться, щоб безкінечно це все тривало, але це не можливо. Шкода, що він не зміг зробити дубль, вигравши і Лігу чемпіонів, і Чемпіонат світу, але він все одно крутий.
Нагороди: Орден “За заслуги” III ступеня (4 жовтня 2016 року) – за досягнення високих спортивних результатів на ХХХІ літніх Олімпійських іграх в Бразилії, проявлені самовідданість і волю до перемоги.
– Як ставишся до того, що “Динамо” не поїхало на матч в Маріуполь через війну на сході?
– Тут дві сторони медалі. З однієї сторони я вважаю, що правильно, що недали переграти матч. Чому всі команди можуть їхати, а хтось не може? А з другої сторони, мені шкода, що команда повинна страждати в чемпіонаті, через те, що начальство не дало добро їхати на матч. Тому що я знаю і чув, що команда готова була їхати без проблем. Я розмовляв зі знайомою з Маріуполя і вона каже: “Зрозуміло, що така ситуація, але ми також люди, ми також хочемо цих спортивних подій, спортивних свят, ми хотіли побачити матч”.
Дуже шкода, що футболісти не поїхали, і шкода, що не було матчу, але вже, як вирішили. В будь-якому випадку потрібно карати не команду, не гравців, а напевно, тих, хто відмовляється їхати туди. Чому у когось повинні бути проблеми через когось?
– Як давно був в Донецьку чи Маріуполі і наскільки там безпечно?
– В Донецьку я був останній раз в 2012 році. Так склалось, що в мене останні роки не було часу кудись їздити, бо весь час тренувався і готувався до змагань. А от в Маріуполі я не був ніколи, тому, що в мене там нікого немає і немає до кого їздити. Але в нас є хлопець з Маріуполя, Ігор, він також збірник, медаліст багатьох великих змагань. Він живе в Маріуполі і він раз в півроку по можливості, по бажанню їздить туди. Ніяких проблем і ніколи від нього не чув негативніх відгуків.
– Як давно читаєш “Брутальний футбол” ? І на завершення, Донецьк – це… ?
– Напевно, півтора роки точно. Я спершу не був підписаний, але просто часто в стрічці бачив ваші всякі гумористичні пости. Пізніше зрозумів, що у вас багато всього цікавого і веселого і почав читати. Ще до того, як колишню сторінку забанили.
Донецьк – це в серці. Зараз я навіть картинку скину. Донецьк – це Батьківщина.
– Україна – це наше все. Як би важко не було, це наш дім, це наша країна. Батьківщину не вибирають . Тому будемо піднімати її. В принципі чим я і займаюсь з своєї сторони. Не збираюсь нікуди виїжджати. І навіть, чесно кажучи, не можу собі уявити, що я можу наважитись на переїзд з України. Тому, Україна – це все для мене.
– Дуже дякуємо тобі за інтерв’ю і бажаємо успіхів у спортивній кар’єрі, мирного неба над головою, побільше перемог від улюблених команд та поменше травм.
– Дякую велике і тобі. Цікаво було взяти участь у цьому проекті мені також. Всім нам мирного неба, щоб швидше це в нашій країні завершилось і можна було нарешті вернутись на “Донбас-Арену” і подивитись футбол там.
МАКСИМІВ ВАСИЛЬ, спеціально для “Брутального Футболу”
