Вже трохи більше 11 років пройшло із зустрічі національної збірної України з командою Саудівської Аравії в рамках Чемпіонату світу–2006. Тоді підопічним Олега Блохіна вдалось одержати розгромну перемогу з рахунком 4:0. Чим же дихає аравійський футбол зараз? “БФ” представляє своїм читачам другого спаринг-партнера команди Андрія Шевченка.
На відміну від більшості чемпіонатів азійського континенту, про футбол в Саудівській Аравії пересічний вболівальник чув завдяки нинішньому клубу Сергія Реброва – “Аль-Ахлі”. Насправді історія чемпіонату в цій країні починається з кінця 70-х років, коли регіональні змагання були реорганізовані в першу загальнонаціональну професійну лігу, в якій брали участь 8 клубів. Далі тенденція чемпіонату йшла тільки до зростання клубів, а з 1981-го року був створений другий дивізіон. На сьогоднішній день у вищому дивізіоні країни беруть участь 14 професійних клубів. Беззаперечним флагманом аравійського чемпіонату є “Аль-Хіляль”, в пасиві якого 13 титулів чемпіона країни і 4 кубки Ліги чемпіонів АФК. Для порівняння друга найтитулованіша команда “Аль-Іттіхад” має лише 8 кубків національної першості. Внутрішній чемп можна назвати доволі конкурентноспроможним, адже наразі в турнірній таблиці розрив між першою і другою сходинкою складає три пункти (правда, в “Аль-Хіляль” є ще один поєдинок в запасі), а між другим і третім місцем – 4 бали.
Якщо звертатись до успіхів національної збірної, то “соколи” є доволі успішною командою. Протягом свого існування перша команда країни завоювала три Кубки Азії, двічі завойовувала Кубок арабських націй та тричі тріумфувала на турнірі арабських націй Персидської затоки.
Що стосується тренерського штабу аравійців, то постійним його важко назвати. За дистанцію відбору до ЧС-2018 “соколи” змінили трьох керманичів, які мали свої тренерське бачення та плани. І як тільки збірна починала набувати якогось малюнку гри, спеціалісти були звільнені або йшли за власним бажанням. Останні три зустрічі команда провела в грудні під керівництвом Крунослава Юрчича на Кубку націй Перської затоки, посівши третє місце в групі, дозволивши випередити себе збірним Оману та ОАЕ (які в результаті зіграли у фіналі турніру). Перед цим недовгою була тренерська доля на чолі саудитів іспанця Едґардо Бауси, який провів з командою всього два товариські матчі у листопаді 2017 року проти болгар (0:1) та португальців (0:3). Незадовго до цього, у вересні минулого року, у відставку пішов Берт ван Марвейк, який вивів збірну на ЧС. Причиною стало звільнення Федерацією членів його тренерського штабу одразу по завершенні відбору. Нідерландський фахівець сказав, що не потерпить контролю та вказівок стосовно роботи і заявив, що Федерація дозволяє занадто багато втручатись у справи збірної. Таким чином, за чотири місяці національна збірна Саудівської Аравії примудрилась змінити чотирьох наставників-європейців.
Національна команда Саудівської Аравії на 99% складається з гравців внутрішнього чемпіонату країні, але навіть в такій збірній знайшлось місце для одного легіонера – 20-річного Мухтара Алі, який захищає кольори голландського “Вітессе”. Також важливим моментом є те, що склад аравійської команди є доволі віковим – 27,8 років.
Як ви вже здогадались, про якусь чітку стратегію гри збірної Саудівської Аравії говорити важко. Взагалі сам факт прямого виходу команди на мундіаль виглядає випадковістю. Але слід віддати належне цій команді – боролась вона достойно.
В третьому етапі відбору “соколи” потрапили до тієї ж групи В, що і японці, які об’єктивно були фаворитами секстету. Протягом всієї ігрової дистанції сауди показали себе доволі повільними в прийнятті рішень. Група атаки моментами дуже захоплювалась грою в чужому штрафному майданчику і марнувала при цьому стовідсоткові гольові моменти (як у домашньому матчі проти Австралії, який закінчився внічию 2:2). Але при цьому напад в команди знаходиться на доволі високому рівні: у десяти матчах було забито 17 голів, п’ять з них опинились в сітці після стандартних положень (4 пенальті і 1 штрафний удар).
Оборона соколів бажає кращого, бо на тій же дистанції команда пропустила 10 м’ячів в свої ворота. Більшість було забито через непорозуміння гравців або через величезні прогалини в захисті. Новопризначеному тренеру збірної Хуану Антоніо Піцці слід приділити увагу цьому компоненту гри перед відльотом на Чемпіонат світу. Можливо, спаринг з українцями допоможе іспанцеві в цій місії.
Технічний арсенал саудівської збірної доволі широкий. Команда воліє тримати м’яч внизу, але і не забуває про верхові передачі, які нерідко стають останніми в атаці. В силову боротьбу “соколи” вступають дуже рідко. Гравці атаки сміливо йдуть в обіграш двох – трьох опонентів, який в 60 % є вдалим.
Скоріш за все спаринг з українцями команда Піцці використає для налагодження ігрових зв’язків між ланками команди, бо вони в саудів кульгають. Ротація складу навряд чи буде, бо вибирати, відверто кажучи, немає з кого: якісних гравців на теренах країни не так вже й багато. В будь-якому випадку національна збірна Саудівської Аравії повинна достойно повернутись на мундіаль, без якого вона була 12 років. Тим паче, що повернення буде дуже символічним: 14 червня о 18:00 саудам доручено відкрити Чемпіонат світу матчем проти господарів – росіян. .
