Це мав бути величезний, крутий, яскравий репортаж з Полтави, куди приїхав сам лондонський Арсенал.
Це мав бути матч року для “духовної столиці” та один з головних матчів в історії Ворскли.
Це мав бути майже повністю заповнений стадіон Ворскла імені Бутовського
Це мало бути свято для усіх полтавців та багатьох українців, які поз’їжджались з усіх куточків нашої країни…
УЄФА: “Жалкуємо про незручності для вболівальників і Ворскли”
Останній рядок в роз’ясненні УЄФА, чому матч відбудеться зовсім в іншому місті та на іншому стадіоні. Це все, що ми заслужили. Десь там, у високих кабінетах, жалкують про наші маленькі незручності. Нам відразу стало набагато легше. Усе було продумано заздалегідь. Квитки на матч лежать і чекають свого зіркового часу вже декілька місяців. Уся логістика прописана від А до Я. Люди виклали чимало грошей, вирішили всі проблеми з роботою-навчанням, їдуть з Києва-Харківа до Полтави. Та все відбулось неймовірно швидко. Як за помахом чарівної палички. Вжух – і НСК Олімпійський готується до несподіваного футболу. В інтернеті почався справжній бум. Хтось уже приїхав до Полтави, хтось намагався дізнатись, як отримати назад гроші за квитки, хтось писав подібні коментарі: “У МЕНЕ ПОЇЗД ЧЕРЕЗ ГОДИНУ, СКАЖІТЬ ВЖЕ, КУДИ МЕНІ ЇХАТИ”. Сайт Ворскли бив усі рекорди по переглядам та коментарям. Варто відмітити керівництво полтавців. Для них це був навіть не сніг на голову, а щось набагато важче. Вони до останнього боролись за справедливість, навіть одночасно готували дві гри – одну в Полтаві, іншу в Києві. Та чуда не сталось. Люди масово почали міняти квитки, відміняти бронювання, запитуватись, хто ж буде компенсувати всі витрати…
Чому Арсенал не міг прилетіти відразу до Полтави, як Спортінг та Карабах?
Чому матч перенесли на НСК Олімпійський, якщо резервний стадіон Ворскли – Арена Львів?
Чому ФФУ зробило нічого від слова зовсім, щоб зупинити цей абсурд?
Коли наступного разу у мешканців Полтави буде можливість подивитись на топ-клуб у рідному місті?
Так багато запитань, і так мало відповідей.
Це один з тих матчів, про який не хочеться абсолютно нічого писати. Не залишилось жодних емоцій – ні позитивних, ні негативних. Уже в день матчу, в касах НСК, зранку неможливо було придбати квитки на матч: якісь проблеми зі стрічкою, на якій вони друкуються. Тому усю чергу відправили купляти білети по інтернету. Ці самі білети коштували 170-450 гривень. Дешево це, чи дорого – вирішуйте самі. Кияни особливо не привітали можливість подивитись на лондонський Арсенал. Мабуть, вже побачили заявку Канонірів та не знайшли там ні Озіла, ні Ляказетта, ні Обамеянга, ні багато інших зірок, які залишились в Лондоні готуватись до дербі з Тоттенхемом. “Мабуть, там думають, що Полтава – це десь на краю світу”, – Кобахідзе. Або ж ходять чутки, що Мустафі, Бельєрін, Джака та інші лондонські зірочки навідріз відмовились їхати на матч, коли дізнались, що він відбудеться не в Полтаві. Але це не точно. Так чи інакше, в складі Арсенала можна було вивчити багато нових прізвищ.
Глядачів на трибунах було приблизно стільки ж, скільки на рядовому матчі Динамо. Були полтавці, кияни, англійці, казахи, білоруси, вже знамениті полтавські африканці. І це тільки ті, кого ми побачили. Щодо підтримки, то вона розділилась натроє – ті, хто вболівав за Ворсклу, ті хто підтримував Арсенал, та ті, хто просто прийшов відморозити ноги в обмін на крутий матч.
Шкода, що крутого матчу так і не вийшло. Не бачу сенсу багато розписувати про перипетії цієї зустрічі. Думаю, що всі наші читачі вже бачили або повний матч, або, хоча б, огляд. На жаль, зелено-білі не змогли щось протиставити суміші другого і молодіжного складу Арсенала. Англійці завжди були на декілька кроків попереду в кожному моменті. Вони були точніші в передачах, більш швидші, більш креативніші, більш мотивовані (що дивно). Тому після першого тайму, в принципі, можна було давати фінальний свисток. Хоча пенальті таки на совісті арбітра. Так і хочеться провести паралель з матчем Шахтаря та Ман Сіті. Суперник би і так виграв, нащо вигадувати те, чого не було. “Ремзі в перерві сказав, що пенальті можна було й не ставити”, – Чеснаков. Ну звісно, він же сам влетів у Пердуту. Сумнівні пенальті в ворота українських команд… Ніколи такого не було, і ось знову.
Другий тайм команди проходили пішки. Арсенал вже думав, за якою схемою грати проти Шпор у неділю, а Ворскла думала, як би його не пропустити ще три м’яча. Дякувати Богдану Шусту, який зробив декілька непоганих сейвів у другій половині гри. Чесно кажучи, Ворскла не була прямо абсолютно безнайдійною. Полтавці мали декілька хороших нагод, щоб засмутити легендарного голкіпера Петра Чеха. Та цього виявилось для них замало, щоб справити позитивне враження від своєї гри. У другому таймі з’явилось ще три випусники канонірського дитсадка, а от знайомого нам Генріха Мхітаряна вболівальники так і не дочекались. Він весь матч провів на лавці запасних. Мабуть, вже замовляв для всіх бла-бла-кар до Лондона.
Василь Вікторович Сачко навіть Кейна випустив (ну добре, Кане), щоб хоч якось приголомшити Емері і ко. Не спрацювало. Фінальний свисток – на табло горять цифри 0 і 3. Чи показувало б полтавське табло такий самий результат? Цього ми вже не дізнаємось ніколи.
Ну і, ймовірно, питання “футбол вне политики” можна закривати раз і назавжди.
Ярік П’ятницький, “Брутальний футбол”
