Озброївшись статистикою, “Брутальний футбол” розповідає чим жили команди після десятирічної перерви у Лізі чемпіонів. Заварюйте чайок і готуйтеся не раз підстрибувати зі стільця — на вас чекає вантажівка неочікуваностей.
Минулої середи “Динамо” здолало “Гент” і зробило вагомий крок назустріч груповому раунду Ліги чемпіонів. Бельгійці не змогли втримати Владислава Супрягу та Карлоса де Пену — як підсумок, “біло-сині” зафіксували на табло обнадійливі 2:1. Враховуючи, що поєдинок пройшов на виїзді, Мірча Луческу має в кишені невелику перевагу. Можливо, навіть більшу, ніж думає вболівальницьке ком’юніті — он наш журналіст Михайло Юхименко, детально аналізуючи події тижневої давнини, без тіні сумніву назвав команду Яремчука/Безуса/Пластуна дном і свято вірить у прохід киян.
Цю думку живить ряд факторів, з яких найактуальніші — плинність кадрів на тренерському містку і продаж лідерів напередодні важливих матчів. А ще історія — повірте, далеко не останній нюанс. Народна мудрість каже правдиву річ: ворога потрібно знати в лице. Й ми, приписуючи себе до категорії олдів, знаємо що й до чого.
Попередні зустрічі з “Гентом” відбулися рівно 10 років назад — у третьому кваліфайраунді ЛЧ 2010/11. ДК непогано розпочало сезон (головні фейли імені Валєрія Газзаєва стануться трошки пізніше — палкий привіт БАТЕ і “Шерифу”) і доволі невимушено “розкатав” підопічних Франка Дюрі. Бельгійський спеціаліст пропустив у всі дюри (автор з села, тож має моральне право використовувати подібний сленг і відпускати дешевенькі жарти). Чекайте, про що ми?..
А, так — “Динамо” розтрощило бельгійців вдома 3:0 (постаралися Андрій Ярмоленко, Андрій Шевченко та Роман Зозуля) і переконливо повторило це в гостях. Трибуни старенького “Жуля Оттена” побачили феєрію українців — свої “автографи” залишили Денис Гармаш, Артем Мілевський і Олег Гусєв. Єдиним, хто результативно відповів Газзаєву, виявився Еліман Кулібалі — гол престижу в його виконанні залетів у ворота Дениса Бойка за п’ять хвилин до фінального свистка.
Не хвилюйтеся, банального ретроогляду не буде. Цікаве інше — таке враження, що з того часу в стані “Генту” нічого не змінилося. Взяти хоча б гру — навіть такі “біло-сині”, які перебувають у фазі будівництва, здатні класти суперника на лопатки. Зрозуміло, що “буйволи” переживають внутрішню кризу, але щось схоже було і в сивому 2010-му — тоді президент Іван Де Вітте схибив з призначенням вищезгаданого Дюрі, який поступився у Суперкубку Бельгії “Андерлехту”, жахливо стартував у чемпіонаті і ледь не завалив сезон.
Тож ми вирішили розібратися — що за бар’єри подолав “Гент” і який він сьогодні у порівнянні з минулою версією? Ясна річ, на іншу шальку терезів поставимо “Динамо” — все заради контрасту.
“Гент” і “Динамо” — брати по духу. В обох клубах був коловорот фізруків і бельгійський Сергій Ребров
Більше того, “буйволів” можна сміло охрестити бельгійським аналогом “Динамо”. Справа в непостійності Івана Де Вітте — 73-річного підприємця і функціонера. Дідуган однозначно заслужив респект у ряді нюансів — очоливши “Гент” в 1999-му, він витягнув колектив із фінансової ями, реструктурував борг у розмірі 23 мільйонів євро і в 2013-му збудував комфортабельну 20-тисячну “Геламко Арену” (шостий за місткістю стадіон країни). До коронапаузи вболівальники радо ходили на матчі (заповнюваність становила 91,1% — другий показник Про-ліги 2019/20). Тобто в адміністративній сфері прикопатися ні до чого — президент створив лояльні умови як для авдиторії (від варіативності абонементів, соціальних програм і сервісу розбігаються очі), так і футболістів.
Але знову ж таки — Де Вітте є побратимом Ігоря Суркіса. Бізнесменом, який вважає “Гент” суто своєю власністю і, відповідно, робить з ним все, що зажадає. Одразу наголосимо: така думка має право на життя (власне кажучи, нею часто оперує певна когорта фанатів “Динамо”, захищаючи запрошення Мірчі Луческу). Будучи людиною, несхильною слухати сторонні думки, пан Іван рідко проявляє тактовність і терпіння: як наслідок, регулярні рокіровки тренерів, спровоковані його вибуховим характером, прогнозовано не приносять позитивні дивіденди.
Найдовше з керманичів “Гента” протримався Гейн Вангазебрук (1184 дні). Між іншим, у нього чимало спільного з Сергієм Ребровим (1140 днів) — бельгієць також прийняв колектив у 2014-му, здобув національне золото 2014/15 та вивів “буйволів” у плейоф ЛЧ 2015/16. Якщо кияни зіткнулися з “Манчестер Сіті”, то фландрійці помірялися силами з “Вольфсбурґом” — на жаль, обидва учасники зупинилися на стадії 1/8-ї. Дивовижна схожість, майже на рівні функцій CTRL+C CTRL+V! Ну і фінальний штрих — і Вангазебрук, і Ребров покинули свої посади у 2017-му, після чого в командах назрів новий колапс.
Єдина суттєва відмінність — “Гент” не схильний довіряти так званим “серцям”. Хоча перший крок зроблений — новоспечений наставник Вім Де Декер захищав кольори клубу в розіграші 2002/03 і впродовж 2003-2006 років.
“Буйволам” не щастило з трофеями. А от у Києві частіше раділи перемогам
Валерій Васильович Лобановський казав: “Гра забувається, а результат назавжди залишається в історії”. Дійсно, хто б що не казав, а ефективність роботи оцінюється реальними показниками — в нашому випадку трофеями. І у “Динамо” їх більше в п’ять разів:
Левова частка була завойована за Сергія Станіславовича (2 чемпіонства, 2 Кубка України і Суперкубок). Решта медалей розподілені між Юрієм Сьоміним (Суперкубок 2011), Олександром Хацкевичем (Суперкубки 2018, 2019), Олексієм Михайличенком (Кубок України 2019/20) і Мірчою Луческу (Суперкубок 2020). Що стосується “Гента”, то клуб виграв Про-лігу (2014/15) і Суперкубок Бельгії (2015) — ці успіхи є стовідсотковою заслугою Гейна Вангазебрука.
Чи дозволяє різниця у кількості титулів говорити, що “буйволи” гірші, ніж ми? Ні. Деградація УПЛ знищила команди, які раніше могли гідно конкурувати з “Динамо” і “Шахтарем” — попри всю пошану до “Десни” і “Олександрії” праймові “Дніпро” та Металіст” були на голову вищими. Донедавна кияни спокійнесенько задовольнялися другою сходинкою — їхні позиції похитнулися лише торік, коли сформувалася хоч якась третя сила. Про “Зорю” так говорили й за Вернидуба, але його “мужики” якраз нарощували м’язову масу для майбутніх ударів по “динамівському” підборідді. Тож не дивно, чому “біло-сині” зібрали більшу колекцію бляшанок — чемпіонат мав (і має) небагато альтернатив, до того ж у перші роки війни “гірники” мандрували Україною.
З Про-лігою дзеркальна ситуація — чемпіонат стрімко прогресував, поступово підтягуючись до стандартів європейської топ-п’ятірки. Бельгія ще не скоро нав’яже суперництво умовній Франції, однак функціонери збагачують першість різноманітними родзинками і в перспективі працюють над створенням БеНеліги (об’єднаної ліги з Нідерландами). Це мінімізувало розрив між представниками середньої ланки і підтягнуло нижню частину турнірної таблиці — в підсумку Бельгія отримала чотирьох різних чемпіонів впродовж останніх шести років (“Гент” — 1, “Генк” — 1, Андерлехт — 1 і “Брюґґе” — 3). Цілком закономірно, що нині Україна плететься на тринадцятому місці клубного рейтингу асоціацій УЄФА, а Про-ліга розташована на п’ять сходинок вище. До речі, в 2010-му все було з точністю до навпаки.
Поспішимо запевнити — ми не применшуємо досягнення “Динамо”, тільки акцентуємо увагу на ключових моментах. Не думайте, що “Гент” — капітальне дніще. “Буйволи” зараз пробивають дно, але за 10 років їм двічі підкорилася “бронза”, стільки ж “срібло” і одного разу “золото”. Зробити це в умовах реально конкурентоздатного чемпіонату досить непросто. Згадаймо хоча б наш шестирічної давнини.
Шок-контент: “Динамо” заробило більше, ніж “Гент”
Вау! Чекайте-чекайте, а чи не Бельгію називають одним із головних європейських конвеєрів? Хіба не там за рандомними 15-річними пизд…ками, які ще не встигли закінчити академію і втратити футбольну цноту, слідкують скаути грандів і навперебій кидаються бабками? Так, наче все вірно. Чому ж тоді “Динамо” обскакало “буйволів” на 23,84 млн. євро? (дані порталу Transfermarkt).
“Біло-сині” рідше продавали, бо не бачили крайньої необхідності. Ви ж знаєте, що “Сток Сіті” чи “Евертон” — це сміття під нігтями Суркіса, принаймні, було таке враження, коли той відмовлявся відпустити Ярмоленка в АПЛ. Навіщо відправляти футболістів куди-інде? Це ж не престижно. До весни 2014-го УПЛ була іграшкою олігархів, бездонним чемпіонатом, куди вкидувалися мільйони і мало хто задумувався над стратегією розвитку ринкових відносин (за винятком “Шахтаря”). Тож який сенс виставляти на трансфер просто так? Ба більше, можна продемонструвати свою гординю і відправити Артема Мілевського в дубль — ось бачите, ми самодостатні, нам не треба жалюгідні копійки, запропоновані середняками і андердогами типу “Ліворно”.
“Динамо” постійно лажало, проте обійшло “Гент” за рахунок ключових переходів Брауна Ідеє, Джермейна Ленса, Александара Драґовича і Андрія Ярмоленка — Суркіс схопив покупців за яєчка і змусив заплатити необхідну суму.
Бельгійці ж продавали все, що бачили, але довго обмежувалися дріб’язковими подачками — якщо ви поглянете на цифри, наведені нижче, то побачите, що годний кеш прийшов у кампанії 2016/17. Пояснюємо: по-перше, роком раніше “Гент” став другим у Про-лізі і на хвилі успіху висунув власні умови, по-друге, розпочав експорт у топові чемпіонати, де грошей кури не клюють, по-третє, сама Бельгія, розпіарена золотим поколінням збірної, ступила на новий комерційний ступінь.
Це дозволило “Генту” кувати залізо, поки воно гаряче — не так давно 20-річний Джонатан Девід долучився до “Лілля” за рекордні для “буйволів” 32 млн. євро. Сумніваємося, що в нинішньому “Динамо” зможуть провернути подібний хід — в очах Ігоря Михайловича Віктор Циганков може і коштує 25-30 мільйонів євро, але навряд чи пересічний європейський клуб погодиться викласти на стіл такі фінанси.
В плані придбань приготуйтеся до неприємностей — ні, “Динамо” й тут випередило “Гент” (на 76,03 млн. євро), однак не це головне. Перед очима вкотре миготить фактор війни — до інтервенції Московії ДК не особливо замислювалося, куди виділяє кошти, а от в її процесі суттєво врізало бюджети. Винятком став розіграш 2018/19, але це ніяк не вплинуло на результати — клуб, керований Хацкевичем, злився у кваліфікації ЛЧ “Аяксу” і програв на внутрішній арені майже все, що можна програти.
У “Генті” все скромно, але рівномірно — вистачає для того, щоб триматися на плаву в Про-лізі, шукати цікавих персонажів у менш престижних лігах, ростити їх і в подальшому впарювати товстосумам. Що тут говорити, якщо найдорожчий футболіст в історії “буйволів” обійшовся клубу в 6 млн. євро! Не встигнете мигнути оком, як цей хлопак через якийсь рік буде запалювати в АПЛ чи Німеччині. Схема безперебійна, немов швейцарський годинник.
Постскриптум
Чи змінилося “Динамо”? Звичайно. Втім, ми не можемо однозначно сказати, в який бік. Команда роками сиділа за спиною “Шахтаря” і не зовсім адаптувалася до реалій останніх п’яти-шести сезонів — це читається як в результатах, так і фінансових можливостях. А от “Гент” рухався вперед — нехай не на чолі, але точно в перших рядах бельгійського чемпіонату.
Покопавшись в історії, ви з’ясуєте, що команда лише раз дійсно провалювалася в ігровому аспекті, — сезон 2012/13 був завершений на дванадцятому місці, — в решті ж випадків “буйволи” стабільно претендували на єврокубки. Колектив пішов у ногу з часом, подбав про інфраструктуру і присмоктався до трендів, навчившись грати на трансферній біржі.
Колись Бельгія заздрісно поглядала на Україну і прагнула котируватися у Європі, сьогодні ж ми зі сльозами на очах кусаємо лікті. Самі знаємо, як боляче, коли починаєш цінувати згаяні можливості. “Динамо” повинне проходити “Гент” і зняти з душі хоча б м-а-а-а-лесенький камінь тягаря.
