Євген запам’ятався не лише гарною грою у воротах або своєю запальною тирадою, але й бомбардирським подвигом.
Якщо вам коли-небудь потрібно буде пояснити, хто такий “герой матчу” – зберігайте цей матеріал собі в закладки, бо Євген Боровик у грі “Кривбас” – “Арсенал” – це хрестоматійний приклад.
10 років назад, 31 жовтня 2010-го, все складалося проти “Кривбасу”. Чого тільки вартий момент із замінами – ось як виглядає протокол з тієї гри: “Хомченовський (Гоцірідзе, 26, Кавєрін, 41, Мотуз. 59)”. Теперішнього півзахисника “Зорі” довелося міняти через травму – як і Гоцірідзе, що вийшов замість нього. А Віталій Кавєрін просто грав дуже погано.
“Арсенал” тиснув, проте Боровик діяв надійно. Він упорався з ударом Максима Шацьких, двома виходами віч-на-віч Самодіна… А ще було чимало моментів, коли м’яч йшов просто повз ворота або ж Євген не давав йому дійти до гравців киян.
Та все-таки одного разу “Арсеналу” вдалося забити: після контакту Самодіна з Лисицьким арбітр вказав на позначку, а Сергій Закарлюка реалізував пенальті.
Вже у компенсований до другого тайму час “Кривбас” заробив кутовий. Боровик у стилі Фореста Гампа рвонув від своїх воріт на подачу – і зробив це з ідеальним таймінгом. Голкіперу навіть не довелося зупинятися – Валерій Куценко завантажив м’яч до штрафної якраз тоді, коли туди прибіг Євген, який точним ударом головою відправив м’яч у ворота!
“На останніх хвилинах гри проти “Арсеналу” я пішов на кутовий. Йшов, сподіваючись дістатися м’яча чи хоча б супернику завадити. Щоб у нас була більшість в карному майданчику. А вийшло, що всі гравці, які були там, не розрахували траєкторію польоту м’яча. А я розрахував. Мабуть, голкіпер все-таки має знати, куди приземлиться м’яч. Так вийшло: він потрапив мені в лобєшнік і залетів у ворота”.
Євген Боровик в інтерв’ю UA-Football
“Знаєте, я тоді вперше в кар’єрі пішов до чужих воріт на останніх хвилинах. Багато голкіперів бігають вперед доволі часто, але безрезультатно. У мене ж вийшла стовідстоткова ефективність. Думаю, аби не псувати таку статистику, більше не варто йти вперед”.
пригадував Боровик через п’ять років вже в інтерв’ю офіційному сайту “Чорноморця”
Поєдинок так і закінчився з рахунком 1:1 завдяки сейвам та голу теперішнього тренера воротарів “Чорноморця”, якого відтоді нерідко порівнювали з Палопом. “Та що, в біса, за Палоп?”, – запитають фанати, з яких ще не почав сипатися пісок. Це, дітки, голкіпер “Севільї”, який в 1/8 фіналу Кубку УЄФА-2006/07 на останніх хвилинах гри забив “Шахтарю” і перевів гру в овертайм. Там “Севілья” додала ще один, виграла 3:2, а наприкінці сезону тріумфувала у цьому турнірі вдруге поспіль.
Пройшло десять років, та якщо ви зараз запитаєте на камеру у будь-якого вболівальника “Кривбасу” про емоції в той момент, то не сумнівайтеся, що він почне зі знаменитої фрази Боровика: “Можно ругаться, нет?“.
