В рубриці “Зірки 90-х” матеріал про уруґвайського нападника, якого своїм кумиром називають Луїс Суарес, Дієґо Форлан і Едінсон Кавані. Він затьмарив своєю грою дебют Роналдо і за півсезону зумів врятувати команду від вильоту із Серії А.
Син простого таксиста з Монтевідео, Альваро Рекоба розпочав футбольну кар’єру в місцевому клубі «Данубіо». В основі команди молодий талант з’явився вже у 16-річному віці. Юний нападник демонстрував недитячі показники результативності (32 голи в 31 проведеному матчі в «Данубіо»), тож невдовзі його переманив до себе місцевий ґранд – «Насьйональ».
У першому ж сезоні Рекоба здобув звання найкращого гравця чемпіонату Уруґваю 1996 року, а разом з командою здобув золоті медалі національної першості.
До речі, успіхи Рекоби змусили його батька зрадити своїм фанатським переконанням. Батько Альваро вболівав за «Пеньяроль» – запеклого суперника «Насьйоналя», однак успішна гра сина не залишала татові вибору і він по-ґлорськи переметнувся в стан ворогів.
Класна гра молодого уруґвайця свідчила, що в Латинській Америці він не затримається. Невдовзі після початку другого сезону Рекоби у складі «Насьйоналя» в 1997 році, він підписав контракт з міланським «Інтером». До слова, боротьбу за Альваро вели між собою два італійських гранди – крім «нерадзуррі» ще й «Ювентус».
Однак, Рекоба зупинив свій вибір на «Інтернаціонале», оскільки, за його словами, в «Ювентусі» на той час була потужна атакувальна ланка, тому існував ризик, що Рекоба не матиме достатньої ігрової практики в клубі.
В «Інтері» Рекоба завів тісні дружні стосунки з Хав’єром Дзанетті. Аргентинський захисник, який в майбутньому стане незмінним капітаном і живою легендою клубу, навіть дозволив Альваро деякий час пожити у нього вдома, допоки Рекоба вирішував питання зі своїм житлом.
В команді Альваро обрав собі ігровий номер «20». «На той момент «десятку» вже забрав собі Роналдо, а я був настільки задоволений переходом до «Інтера», що мені було байдуже, під яким номером грати. Пам’ятаю, щойно я з’явився в команді, Массімо Моратті сказав, що він заплатив за мене вдвічі більше, ніж я вартую, і тому він дав мені 20-й номер» – згадує Альваро.
31 серпня 1997 року Рекоба дебютував у синьо-чорній футболці «Інтера» в матчі проти «Брешії». Цей матч був особливим ще й тому, що разом з Альваро першу гру за «Інтер» проводив ще один новачок команди – бразилець Рональдо. Вся увага преси і тіфозі була прикута до лисого Феномена, однак не йому судилось стати героєм зустрічі. Програючи по ходу матчу 0:1, «Інтер» завдяки двом потужним і влучним ударам Альваро Рекоби здобув вольову перемогу, а сам автор дубля отримав визнання і любов фанатів.
Одразу ж йому причепили і дружнє прізвисько – «El Chino» («Китаєць»), через типовий азійський розріз очей.
Щоправда, феєричний дебют не дозволив Альваро закріпити за собою місце в основі «Інтера». У першому сезоні Рекоба виходив на поле в матчах своєї команди лише 8 разів (відзначився трьома забитими м’ячами), зате здобув перший європейський трофей – Кубок УЄФА.
Відсутність постійного місця в основі клубу змусила Рекобу розглянути варіант оренди – бажання залучити до своїх лав перспективного уруґвайського нападника виявила «Венеція». Альваро став гравцем аутсайдера Серії А і продемонстрував себе з найкращого боку – його 11 голів і 9 гольових передач за півсезону допомогли «Венеції» зберегти місце в елітному дивізіоні Італії. Цей період Рекоба грав під керівництвом Вальтера Новелліно, і саме тренера «Венеції» він потім називав найкращим наставником, із яким доводилось співпрацювати.
По завершенні терміну оренди Рекоба повернувся в «Інтер», де провів два досить успішних сезони, ставши гравцем основи «нерадзуррі». У сезоні 1999/2000 Рекоба зіграв 27 матчів, забив у них 10 голів; в наступному сезоні на його рахунку 8 м’ячів у 29 матчах.
Філігранна техніка, таке собі футбольне кунґ-фу від «El Chino», його гольове чуття і точний удар з лівої ноги наводили жаху на багатьох захисників Серії А, з якими Рекоба розправлявся, наприклад, ось так:
У 2001-му році контракт Рекоби з «Інтером» завершувався, і сторони досить довго не могли дійти згоди щодо умов його продовження. Агент «El Chino» вимагав у клубу суттєвого підвищення зарплатні для свого клієнта (до 8 мільйонів доларів в рік), натомість Массімо Моратті не погоджувався на надто високі апетити агента.
Агент Рекоби шантажував керівництво «Інтера», залякував, що нібито Альваро вже підписав особистий контракт з «Барселоною» і покине «Інтер», якщо його умови не будуть виконані. Массімо Моратті, який дуже лояльно ставився до Рекоби і симпатизував йому, таки погодився на підвищення зарплати, то ж Альваро ненадовго став найоплачуванішим футболістом планети.
При цьому, сам Рекоба був дуже радий, що залишився в «Інтері», відзначивши, що тепер його основне завдання – якісно відпрацювати ті гроші, які йому платить клуб.
Однак, після цього мав місце достатньо гучний скандал в італійському футболі, пов’язаний із документами щодо подвійного громадянства деяких гравців. В той час у Серії А діяв жорсткий ліміт на легіонерів, і багато гравців оформляли подвійне громадянство, аби уникнути ліміту. Перевірка документів Альваро Рекоби (а також інших відомих гравців, зокрема Кафу, Роберто Аяли, Матіаса Альмейди, Хосе Антоніо Шамота, Хуана Верона і Діда) виявила численні факти підробок.
Усіх гравців (крім Верона, якому вдалося довести наявність в його родоводі італійських коренів) було оштрафовано та дискваліфіковано на різні терміни. Рекоба отримав 1-річний «бан», який внаслідок апеляційного оскарження вдалось скоротити до чотирьох місяців поза футболом.
Вібувши дискваліфікацію, Рекоба повернувся на футбольне поле в кінці 2001-го року. Той сезон взагалі видався провальним для «нерадзуррі», які втратили чемпіонство в останньому турі – поступившись на виїзді «Лаціо», міланці пропустили перед собою ще й «Рому» і фінішували лише третіми.
В сезоні 2002/03 років «Інтер» тренував Ектор Купер, який довіряв Рекобі місце в основі, однак сам уруґваєць ніяк не міг набрати оптимальної форми через постійні травми. Коли місце на тренерському містку «Інтернаціонале» зайняв Роберто Манчіні, уруґваєць втратив місце в стартовому складі й задовольнявся лише виходами на заміну.
Той період в «Інтері» ознаменувався виграшем багатьох трофеїв, Рекоба з партнерами по команді здобували «скудетто» 2006-го та 2007-го років, а у 2005-му та 2006-му роках ставали переможцями національного Кубка. Однак, кар’єра Альваро в міланському клубі йшла на спад, і це було очевидно – місця в основі «El Chino» так і не відвоював.
Тому перед стартом сезону 2007/08 років Рекоба вирішив покинути Мілан. Уруґвайцем зацікавився «Торіно», головний тренер якого Вальтер Новелліно був добре знайомий з Рекобою ще з часів їх спільної роботи у «Венеції».
Перейшовши в туринський клуб на правах оренди Альваро хотів втілити у життя амбітну мету – забити 20 голів за «Торіно» протягом сезону. Виконати поставлене перед собою завдання Рекобі не вдалось – лише 3 голи у 22 іграх за «Торіно» і повернення до складу «Інтера», де на Альваро вже чекав новий «алленаторе» – Жозе Моурінью.
Хоча, насправді Моурінью на Рекобу зовсім не чекав – 32-річний уруґваєць, який все частіше і частіше потрапляв в лазарет, не вписувався в ігрову концепцію сеу Жозе. Так «чорно-синій» період в кар’єрі Альваро Рекоби підійшов до завершення – зігравши за «Інтер» 176 матчів і відзначившись у них 53-ма забитими м’ячами, «El Сhino» покинув клуб на . правах вільного агента.
У послугах Рекоби була зацікавлена низка клубів Серії А, однак футболіст, мабуть, вирішив відпочити від «кальчо» і продовжив свою кар’єру вже у грецькому «Паніоніосі». Протягом сезону 2008/09 він відіграв 19 матчів за грецький клуб, забив 4 голи, а по завершенні сезону сторони припинили дію контракту за обопільною згодою.
В кінці 2009-го року Альваро повернувся до своїх коренів – підписав контракт із клубом, в якому починав грати на професійному рівні – «Данубіо». За два роки Рекоба знов дав привід поговорити про циклічність ходу історії – ветеран уруґвайського футболу перейшов у «Насьйональ».
У двох перших матчах після повернення Рекоба двічі відзначався після виходів на заміну. У 2012-му році Альваро здобув разом з «Насьйоналем» чемпіонство Уруґваю.
Альваро забиває за «Насьйональ» частенько, а інколи його голи є справжніми шедеврами, як наприклад ось цей фірмовий удар з дальної дистанції, який мало не довів до інфаркту телевізійного коментатора:
Або ось такий розкішний «сухий лист» – прямий удар з кутового:
Та незважаючи на видатні технічні «скілли», вік бере своє. 38-річний Рекоба все частіше думає про завершення футбольної кар’єри.
«Я хочу продовжувати грати, але якщо в кінці сезону я не почуватимусь добре, то подумаю про завершення кар’єри. Я не хочу обтяжувати свою команду. Фізично я в нормі, але вже не можу грати регулярно. Якщо відчую, що стаю тягарем для команди, то цей сезон стане для мене останнім» – сказав в одному з інтерв’ю «El Chino».
Залишається лише сподіватись, що за той час, який Альваро Рекоба проведе на футбольному полі, у нас буде ще не одна можливість насолодитись його винятковою технікою та майстерністю.
