Уже в суботу на “Арені Львів” нас чекає черговий матч між збірними України та братами із Білорусі. Матч принциповий і напрочуд важливий у турнірному плані. А поки пропонуємо Вам згадати, як саме головна команда України виступає в матчах проти білорусів.
28.10.92. Мінськ. Стадіон “Динамо”. 15000 глядачів. + 0 ° C.
Білорусь – Україна 1:1
Білорусь: Шанталосов, Орловський, Лесун, Деменковець (Гоцманов, 46), Зигмантовіч, Тайков, Антоновіч (Белькевич, 46), Алейніков, Герасимець (Кукарі, 75), Метлицький, Величко.
Україна: Помазун , Беженар, Дирявка (Сак, 29), Кузнєцов (Топчієв, 88), Дудник (Жабченко, 76), Полунін, Михайличенко (Максимов, 68), Кандауров, Похлебаєв, Москвін, Призетка (Гусєв, 46).
Голи: Гоцманов (49) – Максимов (78).
Один з перших “доісторичних” матчів синьо-жовта дружина зіграла з білорусами. Вибір суперника очевидний – їхати не так далеко, фінансово незатратно та й загалом – “брати” ж, під одним тоталітарним дахом жили довгий час. Час такий був, що наша збірна не шикувала, а вирішувала банальні проблеми, пов’язані з екіпіруванням та іншими технічними моментами.
Матч проти збірної України зібрав на трибунах мінського стадіону “Динамо” досить пристойну кількість глядачів – близько 15 тисяч уболівальників “гри мільйонів” вирішили вживу побачити дуель двох пострадянських (і ще зовсім “зелених”) збірних. Стартовий свисток російського арбітра Спіріна і білоруси одразу ж почали наступ на ворота Помазуна. Перший тайм зустрічі не подарував забитих м’ячів, проте практично з старту другого тайму “сябри” були попереду – відзначився Гоцманов, зігравши першим на розіграші кутового удару. Та свою перевагу господарі втримати не зуміли – гравець “Дніпра” Максимов відновив статус-кво у матчі, відзначившись за 10 хвилин після своєї появи на полі стадіону “Динамо”. Мирова у Білорусі!
P.S.: Цікавими були і навколофутбольні події напередодні цього товариського поєдинку. Трохи більше ніж за місяць до матчу відбулося засідання тренерської ради федерації, на якому message boards dapoxetine. був обраний новий тренер для збірної – Анатолій Коньков. Проте, через кілька днів, дізнавшись про рішення ФФУ провести “товарняк” проти білорусів, в якому не зможуть взяти участь гравці «Динамо» через підготовку до єврокубкового матчу, Коньков відмовився очолити збірну, і команду в екстреному режимі готували одразу два тренери – Микола Павлов і Леонід Ткаченко.
P.P.S.: До речі, цей матч став чи не єдиним в історії української збірної, коли за “синьо-жовтих” не зіграв жоден гравець, який захищав кольори київського “Динамо” чи донецького “Шахтаря”: на полі в цей вечір грали представники “Металіста”, “Дніпра”, “Рейнджерса”, “Чорноморця”, “Кременя” та “Карпат”. Київські футболісти ж готувались до матчу-відповіді проти бельгійського “Андерлехта”.
25.05.94. Київ. НСК “Олімпійський”. 12000 глядачів. + 19 ° C.
Україна – Білорусь 3:1
Україна: Тяпушкін, Лужний, Беженар, Василитчук (Сак, 46), Попов, Ковалець (Максимов, 74), Букель, Михайленко, Шкапенко (Коновалов, 82), Леоненко, Скаченко.
Білорусь: Сацункевіч, Хрипач (Гуренко, 71), Лесун, Белькевич (Яхимович, 85), Островський, Тайков, Герасимець, Юсіпец (Деменковець, 80), Метлицький, Шуканов (Широкий, 52), Качуро (Вехтев, 57).
Голи: Леоненко (62), Беженар (65, з пенальті), Михайленко (82) – Белькевич (45).
Перший домашній матч у столиці незалежної України. Проте вивіска матчу – товариська гра з головною командою Білорусі – ажіотажу чи бодай уваги з боку столичної торсиди не викликала. Всього лиш 12 тисяч глядачів відвідали матч, в якому Україна доволі впевнено розібралась з географічними сусідами. Щоправда, не без долі хвилювання. Під завісу першої половини гри молодий 21-літній Валентин Белькевич скористався помилкою дебютанта збірної Андрія Василитчука і, обігравши Тяпушкіна, відправив м’яча у сітку воріт збірної України. На другий тайм антигерой минулого епізоду Василитчук уже не вийшов – замість нього на полі з’явився “моряк” Юрій Сак. І в збірній Василитчука ми теж уже не бачили.
У другому таймі все стало на свої місця. Наша збірна з перших хвилин матчу, а не лише другої половини гри домінувала на футбольному полі, проте забити змогла лише після 62-ї хвилини, коли дебютний гол у Києві забив місцевий улюбленець “Леон”. За три хвилини перший пенальті в історії збірної України забив Сергій Беженар, а фінальну крапку у матчі поставив Дмитро Михайленко.
24.03.2001. 19:00. Київ. НСК “Олімпійський”. 75000 глядачів.
Україна – Білорусь 0:0
Україна: Шовковський, Лужний, Несмачний, Головко, Ващук, Дмитрулін (Тимощук, 79), Шевченко, Попов (Воробей, 69), Яшкін, Кардаш, Ребров.
Білорусь: Туміловіч, Шумейко, Ясковіч, Островський, Штанюк, Гуренко, Хацкевич, Белькевич, Мілевський, Василюк, Ромащенко (Лаврик, 75).
[su_youtube url=”https://www.youtube.com/watch?v=IsZtUuYkZ8o” width=”540″]відео[/su_youtube]
Всі пам’ятаєте слоган “Наша мета – 2002”? 🙂 Якщо так, то свіжі у пам’яті матчі з білорусами. Вони, звісно, не такі пам’ятні, як наші поразки полякам імені Олісадебе, але все ж.
За прямий вихід на Чемпіонат Світу 2002 ми боролись зі збірними Польщі, Білорусі, Норвегії, Вельсу, Вірменії. Можна говорити, що група більш ніж прохідна, але усе не складалось з перших матчів. 24 березня 2001 року на НСК “Олімпійському” відбувся перший офіційний матч між Україною та Білоруссю, але матч голів не приніс, як не сподівались на це 75 тисяч уболівальників на столичній арені. Білоруси, яких очолював одіозний Едуард Малофеєв, поставили автобус, БЄЛАЗ, трактор – називайте, як хочете.
01.09.2001. 19:00. Мінськ. Стадіон “Динамо”. 40000 глядачів. + 13 ° С.
Білорусь – Україна 0:2
Білорусь: Хомутовський, Яхимович, Островський (Ясковіч, 52), Лухвіч, Штанюк, Гуренко, Хацкевич (Тарловський, 46), Белькевич (Ромащенко, 60), Шумейко, Качуро, Володенков.
Україна: Вірт, Лужний, Несмачний, Головко, Ващук, Тимощук, Шевченко, Парфьонов, Зубов, Воробей (Мелащенко, 73), Ребров.
Голи: Шевченко (45, 57).
До чергової очної зустрічі команди підходили з усією відповідальністю – білоруси з 12-ма очками були другими в групі, а “синьо-жовті” лише треті, відстаючи від “сябрів” на 2 залікових пункти. Про матч говорити нічого не треба – Україна впевнено і закономірно обіграла у Мінську білорусів 0:2. Дублем вистрілив Шевченко.
Та без скандалу не обійшлось – головний тренер господарів Малофеєв завуально, але все ж чітко натякнув, що гравці київського “Динамо” Хацкевич та Белькевич банально “злили” матч гостям з України. Скандал!
19.05.2002. 17:00. Москва, Росія. Стадіон “Динамо”. 5000 глядачів. + 12 ° C.
Україна – Білорусь 0:2
Україна: Шовковський, Дмитрулін (Задорожний, 80), Несмачний, Головко, Ващук (Скрипник, 61), Федоров, Воробей (Зотов, 77), Ребров (Кормільцев, 56), Калиниченко, Гусін (Попов, 70), Мусолітін (Шищенко, 61).
Білорусь: Туміловіч, Кульчій (Ковба, 51), Островський, Шунейко, Штанюк, Гуренко (Ясковіч, 90 + 2), Хацкевич (Кутузов, 80), Белькевич, Ромащенко (Омельчук, 83), Глєб (Володенков, 88), Хапковскій.
Голи: Белькевич (48), Глєб (63).
Перший і надіємось єдиний матч, коли українці були слабшими за своїх білоруських опонентів. Матч відбувався в рамках товариського турніру “Кубок LG”, що проходив у столиці Росії. Підопічні Леоніда Буряка виглядали слабо, особливо відчутною була прогалина в атаці – не зміг допомогти Україні Андрій Шевченко. Зате “сябри” були в ударі – голи “зубрів” збірної Білорусії Белькевича та Глєба просто поховали “синьо-жовтих”.
06.09.2008. 20:00. Львів. Стадіон “Україна”. 24000 глядачів. + 30 ° C.
Україна – Білорусь 1:0
Україна: П’ятов, Тимощук, Ярмаш, Русол, Калініченко (Алієв, 46), Воронін (Селезньов, 58), Шевчук, Мілевський (Шевченко, 74), Кравченко Сергій, Михалик, Назаренко.
Білорусь: Жевнов, Кульчій, Філіпенко, Омельянчук, Коритько (Чухлєй, 67), Булига (Глєб В., 72), Страханович, Глєб О., Кутузов, Путіло (Павлов, 80), Верховцев.
Голи: Шевченко (90 + 4, з пенальті).
Один з пам’ятних матчів в історії збірної України. Пам’ятний не грою наших улюбленців, а тим, що Львів дійсно довів те, що місто є фартовим. Абсолютно скучна гра, нервозність П’ятова після кількох дальних ударів білорусів – це все, що могло запам’ятатись уболівальникам, які горлянку дерли, вигукуючи “Шева! Шева!”.
Саме вихід Андрія на 74-ій хвилині замість інертного Мілевського і змінив малюнок гри. Дещо нелогічним підсумком матчу стали події на 94-ій хвилині – гіфки до Вашої уваги
09.09.09. 20:00. Мінськ. Стадіон “Динамо”. 21727 глядачів. + 16 ° C.
Білорусь – Україна 0:0
Білорусь: Жевнов, Кульчій, Шитов, Калачов, Юревич, Омельянчук, Корніленко (Ковель, 76), Глєб, Кутузов (Гліб В., 86), Сосновський, Пласконний (Ленцевич, 57).
Україна: П’ятов, Мандзюк, Кучер, Тимощук, Чигринський, Шевченко (Воронін, 89), Гай, Гусєв, (Назаренко, 61), Ярмоленко, Мілевський, Кобін.
[su_youtube url=”https://www.youtube.com/watch?v=AkirfIzC2og” width=”540″]відео[/su_youtube]
Важкий відбір до Чемпіонату Світу 2010 року. З одного боку бачимо нічию на виїзді з хорватами, де ми грали через не можу. З іншого ж – нічия з білорусами, де по суті мали б програвати. Дякуємо Богу і П’ятову, який в той день був в ударі. Своє ми надолужили в домашньому матчі з Англією, але на ЧС не потрапили (привіт Греції, ФФУ з їх захмарними цінами і пустими трибунами “Донбас-Арени”)
09.10.2014. 21:45. Борисов. Стадіон “Борисов-Арена”. 10512 глядачів. + 13 ° C.
Білорусь – Україна 0:2
Білорусь: Жевнов, Драгун, Мартинович (Савицький, 87), Поляков, Стасевич (Кисляк, 46), Гордійчук (Корніленко, 79), Кривець, Баланович, Верховцов, Філіпенко, Калачов.
Україна: П’ятов, Хачеріді, Кучер, Степаненко, Ярмоленко, Зозуля (Тимощук, 90 + 1), Коноплянка, Шевчук, Ротань (Сидорчук, 64), Федецький, Едмар (Будківський, 79).
Голи: Мартинович (82, автогол), Сидорчук (90 + 3).
Цей матч пам’ятають усі. Знову невиразний матч підопічних Фоменка, але гол Будківського/автогол Мартиновича та вдала контр-атака із завершальним ударом Сидорчука подарували нам 3 очки. Краще насолодитись відеозвітом Тараса Чучмана з Білорусі:
[su_youtube url=”https://www.youtube.com/watch?v=STgr1E4zyRk” width=”540″]відео[/su_youtube]
Як бачимо, з білорусами ми виступаємо “насправді якісно” – лише одна поразка (і та в другорядному турнірі). Проте недооцінювати підопічних Хацкевича не варто (смерті подібно!). Отож, чекаємо феєричної підтримки вже в суботу на “Арені Львів”. Viva, Україно!
