Оновлене дніпровське дербі після перейменування міст-сателітів набуло особливого значення. Дніпропетровськ став тим, ким і був неофіційно – Дніпром, а страшне для іноземного вуха слово “Дніпродзержинськ” замінене на історичне “Кам’янське”. Тож виходить, що сьогодні вода мала точити каміння. Як же воно все було – читаємо у нашому репортажі.
Перше, що треба відзначити – це страшенну спеку. Хтозна, скільки показував термометр, але погодні додатки на телефоні говорили про 32 градуси. На матчі температура підвищилася, однак всередині “Дніпро-Арени”, в основному, був холодок, а в деяких місцях – навіть протягувало. Проте, це коли сидиш і мирно попиваєш водичку за столиком у вдалому місці – а от бігати було б важко. Водопої затягувалися.
Але це вже буде потім, а поки поговоримо про те, що було до матчу. Враження було таке, що місто живе звичайним робочим життям, а кількасот дивакуватих людей із шарфами у липні заважають нормальним людям. Нічого футбольного, ніякого свята. І вже думалося, що репорту просто не буде сенсу писати, за поворотом відкрилася картина, яка дуже здивувала: море вболівальників, які пруть за квитками відразу з двох вулиць (“Дніпро Арена” стоїть на розвилці у центрі міста).
І знову облом – “море” вболівальників вкупі дали отаку картину на стадіоні:
Одразу згадалося, як після розгрому “Волині” говорили про повний стадіон у наступній грі. Заради справедливості відзначимо, що прийшло на цілу 1000 людей більше, ніж минулого разу – близько 8000 чоловік. Більша частина вболівальників сиділа на секторах подешевше і у затінку.
Можна сказати, що багато людей не у місті, а на вулиці стояла страшенна спека – але 8000? Подивіться на сектор “Дніпра”! Нот ґуд.
Щодо “сталеварів” – їх знову приїхало багато. Благо, їхати до Дніпра близько години. Їх сектор розділився на власне фанатів та звичайних уболівальників, що заюзали фічу з безкоштовним автобусом до стадіону (справжні машини трешу та угару).
Не хочеться говорити стандартні слова про гарну атмосферу, але було дійсно круто – причому, не лише на трибунах, а і на полі. Не найкращий матч . з точки зору перегляду на ТБ виглядав неймовірно цікавим із трибун – тим більше коли сидиш майже біля поля.
Але не бути б йому таким, якщо б не фанати обох команд. “Дніпряни” заряджали потужно і без файлів, але дивували “сталевари” – гучно та сильно вони намагалися перекричати “синьо-біло-блакитних”. При цьому кам’янчани використовували якийсь мегабарабан, лють якого не змогло передати відео. Крім того, гості використовували свистки – досить оригінальний хід. От що виходило у результаті:
Також кам’янчани вигукували “нам потрібні українці” і не тільки, але то таке. Піро на матчі було присутнє у вигляді петард, які неабияк лякали людей своєю раптовістю. Сектор “Сталі” взагалі задимів півполя після свого голу. Словом, 8000 вболівальників на трибунах за свою вірність футболу були нагороджені купою подій на матчі.
Сам матч був рівний. Команди забили по випадковому голу і розійшлися. Дніпряни виглядали цікаво, були помітні бажання та азарт, але “ламати” важку оборону та тримати рахунок молоді важко. Вирізнявся Кравченко, який ніколи не опускав голови, через якого давав настанови Дмитро Михайленко.
У “Сталі” запам’ятався 192-сантиметровий Властелін на ім’я Сільвано Комваліус, який не цурався роздавати команди партнерам, забив гол, але, в принципі, нічого особливого не показав.Ще радував ван дер Меєр, який коли кричить, то його голос стає схожим на свисток (але тільки я діставав камеру, як він замовкав). Ну і Мисик, який зламав ногу:
Ще однією цікавинкою став резервний арбітр – Труханов рідко судить не у полі. Крім того, особисто я ще не бачив резервного арбітра, який на матчі одягнений у форму основних.Займався він звичною роботою – організовував заміни, слідкував за технічними зонамита таке-сяке. Тепер у нього на “Дніпро Арені” є окрема ложа із телефоном – усього цього у минулому сезоні я не пам’ятаю.
Прес-конференція була досить стандартною.Єдине, що можна помітити – це важкість Дмитра Михайленка, який намагається говорити якомога краще, старається, обдумує свою відповідь і говорить трішки шаблонно – але це тільки через хвилювання. До відвертості із журналістами питань нема.
Слова Михайленка
Коментар Еріка ван дер Меєра
Ну в кінці додамо трошки милоти, а саме – котиків. Отакий Матроскін сидів напроти “Дніпро Арени”, коли вже всі розійшлися додому. Єдиний завжди вірний.
Ось таке вийшло дербі. Бачите, як багато вражень можна зловити на – будемо відвертими – досить рядовій грі. Саме тому «Брутальний футбол» закликає вас ходити на стадіони, бо “тєлєк” – то таке!
Михайло Юхименко, «Брутальний футбол»
