Востаннє Дніпро грав у Києві 1 квітня. То була гра проти одеського Чорноморця в 1/4 Кубка України. Головне, що запам’яталося з того матчу – дубль Селезньова і жахлива погода. Бо коли на початку квітня тебе з неба осипає градом, снігом і дощем, а вітер, здавалося б ще трохи – і затягне у смерч, – таке важко забути.
Чому я згадую це? Тому що почуття дежавю сьогодні не полишало мене. Пройшло 19 днів, і Дніпро знову завітав до столиці на гру проти команди, яка не може проводити матчі у себе в місті. Київ і досі повільно і зигзагоподібно вкочується у весну. І навіть попри те, що дорога на стадіон пролягала через вулицю Літню, спостерігати за матчем доводилося при +6°С, що для другої половина квітня якось не дуже характерно. Схожість з вищезгаданим матчем додавав «домашній» сектор Олімпіка, який складався з трьох ультрас (увага!) Чорноморця і банера «Одесити на виїзді». Привіт яким у вигляді хіта «Ах, Одесса» у другому таймі виконала набагато чисельніша група фанатів Дніпра.
Якась по-справжньому домашня атмосфера на стадіоні ім. Баннікова і прилеглій до нього території, де розташований Будинок футболу і різні тренувальні поля та майданчики, відчувалася відразу. Бо йти на трибуни, спілкуючись з Русолом і Федецьким, які були у хорошому гуморі – це якось по-домашньому. Ніби ми на зборах чи на клубній базі. Суть нашої розмови полягала у тому, щоб вони передали мої претензії Бойку, якому варто було б сходити на уроки акторської майстерності. Адже на відео, на якому гравці Дніпра разом з Мироном Богдановичем закликають вболівальників прийти у четвер на надважливу гру проти Брюгге, Денис виглядав трохи скутим. Особливо на тлі Коноплянки. Зацініть самі:
[su_youtube url=”https://www.youtube.com/watch?v=YNBsYoY1r1Q”]
Перед грою пролунав гімн України, підчас якого майже всі гравці Олімпіка влаштували флешмоб а-ля Ракицький: стояли понурі і вкопані ніби на поминках. Після стартового свистка судді, судячи з усього, підопічні Санжара так і не вийшли з образу. Бо усе, що було на полі – це тотальне домінування і при цьому невимушена гра далеко не основного складу Дніпра, черговий дубль Селезньова і його ж витончена репліка «Бля#ь, #об тваю мать». Можна ще відмітити хорошу гру молодих українців Сватка і Блізніченка, яким Маркевич сьогодні дав проявити себе.
Основний же двіж відбувався на секторі дніпрян, де хлопці просто забезпечували хороший саппорт і настрій усім присутнім на стадіоні. Трохи спантеличила лише якась «сєпарська» реакція протилежної трибуни, яка на патріотичні заряди типу «Слава Україні» відповідала, м’яко кажучи, інертно, а грубо кажучи, просто ігнорила ультру. Тим не менш, атмосфера на матчі була хорошою. А близькість поля до трибун додавала колориту: одного разу Безус навіть віддав передачу на фланг, де не було нікого з його партнерів, бо почув крик когось із вболівальників: «Рома, давай!» Ну от Рома і віддав. У цьому епізоді, мабуть, уся суть футболу на Баннікова.
Олімпік добили Коноплянка і Калініч, які вийшли на заміну. А погода у другому таймі порадувала сонцем, яке частенько виглядало з-за хмар.
А уся ця домашня атмосфера на стадіоні Баннікова продовжилася і після матчу. Фішка в тому, що роздягальні знаходяться в невеличкій будівлі поряд з самим футбольним полем. І крокуючи до одного з виходів, ти проходиш повз неї. Спочатку мою увагу привернув Олександр Шуфрич-молодший, який чомусь вийшов із цього будиночка. Ну то я подумав, може, ще якихось цікавих персонажів тут можна зустріти. І вийшов їм назустріч, розпахнувши куртку так, аби було помітно футболку “За Брутальний Футбол!”.
Аж тут вибігають один за одним гравці Дніпра, шикуються в чергу. І Коно такий випалює: “Це ти з Брутального футболу? Я ж на ваш інстаграмчик підписався недавно. Ви реально круті, . хлопці. А давай селфач забабахаємо?”. Самі розумієте, відмовити не міг. Пару фото додається:
Отакий він, весняний футбол по-дніпровськи на стадіоні ім. Баннікова.
P.S. Коно просив передати, що реально чекає на каждого з вас у четвер на Олімпійському! На каждого!
Володимир Скиба, Брутальний футбол
