16 вересня 2010 року, який же чудний був день! Пройшла ціла декада, а пригадується, наче вчора. Павло Кушнєрук тільки-но випустив матеріал про епохальну фразу Мілевського, що була сказана після зустрічі з “БАТЕ”, але не можна забувати, що в той самий вечір у Львові грала “Боруссія”.
“Боруссія” 2010-го – невідомий загалу фрукт
П’ята команда УПЛ зустрічалася із п’ятою командою чемпіонату Німеччини. Нічого надзвичайного і без супергучних вивісок. Так, “ПСЖ”, “Севілья” і “Боруссія” на тлі “Карпат” виділялись, проте здебільшого завдяки наявності бренду, традицій та історії. Невдовзі вони стануть гегемонами європейського футболу, але восени 2010-го це були хороші колективи, до яких в групу Ліги Європи залетів ноунейм, що сенсаційно вивіз “Ґалатасарай” у плей-оф. Хтозна, що від нього очікувати насправді? Навіть самі “Карпати” не знали і боялися себе більше, ніж суперників.
До львівського матчу “шершні” провели лише три гри в Бундеслізі, обігравши перед тим “Штуттґарт” та “Вольфсбурґ” – теж добротні колективи. Такою ж міцною командою тоді видавалась і дортмундська. Прізвища Гуммельса, Шмельцера, Шахіна, Ґьотце, Каґави і Левандовського ні про що не говорили ні львівському вболівальнику, ні коментаторам на телеканалі ICTV. Звісно, що не говорили, адже коментував матчі тоді Віктор Леоненко, в якого Калініч був Калінчічем.
Спасибі, що живі
У вересні 2010-го “Боруссія” тішилась, що не просто існує, а грає в єврокубках. Для клубу це тоді було настільки ж важливо, як сьогодні для луганської “Зорі”, оскільки будь-яке надходження до бюджету було рятівним. В нульових Дортмунд пережив гостру кризу, знаходився на межі банкрутства і вильоту в другий дивізіон. І лише зустрівши Юрґена Клоппа у 2008-му, в клубу справи пішли непогано. У свій другий сезон Юрєц вивів команду в єврокубки і перед ним стояло просте завдання – вигравати матчі, щоб заробляти побільше в казну. Хоч 10 років тому це були далеко не ті гроші, що зараз, та, повірте, що вони були Дортмунду необхідні, як повітря. Клуб, який у 2003-му позичав у “Баварії” 2 мільйони євро, щоб закрити зарплатну відомість, був на сьомому небі від участі в груповому етапі ЛЄ.
Сутичка на проспекті Свободи
Ще перед матчем в повітрі пахло смаженим. І не тому, що фанати “Карпат” йшли традиційним маршем до стадіону, спалюючи піро, а через те, що трапилось протягом маршу.
Ультра “Боруссії”, серед яких угруповання “The Unity”, зайняли паб за пам’ятником Тарасові Шевченку. Там німці спокійно випивали, смачно шльопали львівських офіціанток по сраках, примовляючи “nice ass!” і мугикали “Borussia Dortmund BVB!”. У цей час “колєйка” львівських ультрас, кількістю в понад 500 “щей”, вийшла з вулиці Гнатюка і направилась в сторону пабу (так, центр міста на час фан-маршу був перекритий і відданий на поталу “зелено-білим”). Все сталось швидко: фанати “Карпат” розігнались і почали закидувати групу німецьких фанатів фаєрами. Ті прийняли оборону. Бій тривав кілька хвилин. Багато шуму, пилюки, вибухів, міліції. Всі залишились при своєму: представники “Боруссії” відстояли паб і поїхали на матч в оточенні беркутів, а фанати “Карпат” збурлили склянку води і дали красиву картинку для фотографій.
Мыж іншим, за рік до матчу львівська “кузьма” оголосила “Карпатам” бойкот за те, що вони витурили “Львів” у першу лігу. Бойкот, звісно, завершився одразу, як підопічні Кононова почали розривати УПЛ, а згодом, вперше з 1999 року, привезли у місто Лева єврокубки. Чаша стадіону була переповнена людьми, причому це стосувалося навіть сектору гостей. Все було готово до великого шоу.
Де “Карпати”, де?
Про матч можна висловитись словами відомого нам Василя Максиміва: “Що казати, то треба бачити!”. “Карпати” поплили на початку матчу, пропустивши два від Шахіна і Ґьотце, але показали яйця, а згодом і виклали їх на голову “Боруссії”: Голодюк, Кополовець і Кожанов – рєбята, які сьогодні лякають історіями молодих гравців “Минаю” на лаві запасних, відправили Дортмунд у глибокий нокдаун.
Треба сказати, що “Карпати” того періоду зі схемою 4-3-3 були дуже веселою командою: вони багато пропускали, але забивали так само, а іноді іще більше. В сезоні 2009/2010 вони з 0:3 відігрались проти запорізького “Металурга”, влаштовували феєрії у матчах з “Арсеналом” та “Іллічівцем”. Тому гра з “Боруссією” вписувалась у концепт диких “Карпат”. З тією різницею, що “Боруссія” виявилась не командою рівня УПЛ. Гол Барріоса повернув Дортмунд у справу, а майбутній золотий хлопчик збірної Німеччини, Маріо Ґьотце, вколотив переможного четвертого м’яча у ворота збірної Гуцуляндії.
“Боруссія” і “Карпати” станом на 16 вересня 2010 року відображали одне одного, будучи пристрасними шабайголовськими командами. Так, тепер-то ми вже знаємо, що це стиль Юрґена Клоппа, а тоді львівський вболівальник покидав стадіон у спустошеному відчутті того, що близьку перемогу над командою дивакуватого тренера, було втрачено в останні 5 хвилин матчу.
З групи ні “Карпати”, ні “Боруссія” тоді не вийшли. “Зелено-білі” посіли знову п`яте місце в чемпіонаті, після чого розсипалися і завершили там, де є сьогодні.
“Боруссія” у тому сезоні виграла Бундеслігу, у наступному зробила “золотий дубль”, а у 2013-му добралась до фіналу Ліги чемпіонів. “Боруссія”, яка була 16 вересня 2010 року на стадіоні “Україна”, стала легендарною командою минулого десятиріччя і закохала в себе вболівальників по цілому світу. BVB 09 львівського зразка – це вовк в овечій шкурі. За кілька років ця команда шматуватиме всіх у Європі, а Роберт Левандовський, що відіграв понад 20 хвилин на стадіоні “Україна”, вже самотужки забиватиме “Реалу” чотири.
В історіографії “Карпат” же цей матч залишається своєрідним “постером для дрочки” в стилі “як ми грали з “Боруссією”. Мабуть, сумно, коли все, що залишається, це пригадувати славну історію, що складається із яскравих поразок. В будь-якому разі це, напевно, все-таки приємніше, ніж дивитися на гру з “Поділлям”.
Львів пам`ятає
Як би це не прозвучало, та Юрґен Клопп перемагав у Львові. Очевидно, самі львів`яни цим пишаються, адже на місці давньої битви донині можна побачити його трафарет у жовто-чорних барвах.
Здається, деякі матчі з роками настоюються, як вино, і стають тільки кращими. Невдовзі будемо, як той дідуган з мема: “Сідай позручніше внучку, зараз я тобі офіґенну історію розповім”…
Северин Стецюк, головний редактор “Брутального Футболу”
