Житіє як доміно:
В тебе завжди дупель-пусто.
Ходиш голий, як сокол.
“Динамо” програло в футбол.
Саме епіграфом з легендарної хітяри “Братів Гадюкіних” хотілось би почати аналітику по матчу “Динамо” в Лізі чемпіонів проти “Ференцвароша”. Щоправда, в оригіналі співалося про “Карпати”, та і кияни не програли, однак прийняти смертельну дозу ковбаси все одно хочеться. Не можна було втрачати очки в Будапешті, а тим паче не можна було цього робити після 2:0 у першому таймі. Дорого обійдеться нам ця нічия.
Підопічні Мірчі Луческу зіграли за принципом “і вашим, і нашим”. У першому таймі вони подарували казочку Україні – вітчизняні ґлоріхантери та експерти ще до матчу записали собі в актив шість очок, за якими, можливо, і вихід в 1/8 ЛЧ можливий. Ну а що? Мората явно вичерпав ліміт чистих голів на рік, а “Барселону” ми ще в 1998-му ставили на коліна. Та що там “Барса”!
До перерви відчуття класової переваги над “Фраді” відчувалося навіть у найбільш холодних головах, однак після виявилось, що ми знову стали антигероями у чужій казочці.
Ну, хіба киянам звикати? Дивно, як третій гол не залетів. Чому ж так сталося? Будєм разбірацца.
“Динамо” не пощастило
Це виглядає смішно на тлі статистики другого тайму – “Ференцварош” за ударами вів з рахунком 8:0, та й до перерви угорці не поступилися киянам (7:7). Втім, 10 з 15 ударів господарів пройшли з-за меж штрафного, а за моментами у “Фраді” нічого згадати, окрім голів та удару Зубкова в компенсований час. При всій своїй “перевазі” сумарний xG “Фраді” зупинився на позначці 1,11, в той час як наші награли на 1,65 очікуваних голів. І це – згідно даних Infogoal. Інші ресурси дають ще менші цифри.
На один гол угорці чесно награли. Нгуен і Зубков нагадали київським захисникам, що ті вже у Лізі чемпіонів, а значить не можна давати Олександру дійти до відскоку після заблокованого пасу. Тим паче не можна давати п’ятачок Токмаку на правому краю штрафного – на такому рівні для голу достатньо мінімального простору.
Другий же гол став серією випадковостей. У Мака не вдався відчайдушний удар з 25-ти метрів, але вийшов точний пас на Лайдуні; Аїсса кволо пробив кудись паралельно воротам, однак Болі опинився на траєкторії польоту м’яча. 2:2.
Так, у будь-якому голі можна знайти винного. Так, кожен гол з чогось випливає, але конкретно тут рандом правив балом. “Ференцварош” до цього моменту навіть на міліметр не наблизився до взяття воріт, а вся його перевага за ударами була лишень статистичним шумом.
Якби “Динамо” втримало нічию, угорські ЗМІ писали б про рівень Ліги чемпіонів, неприпустимі для такого рівня помилки, досвід киян і відсутність моментів. Тепер же це все забудеться, але факт залишається фактом – “Ференцварош” грандіозно відскочив.
“Динамівці” самі допомогли “Ференцварошу”
До “Ференцвароша” багато питань у матчі. Сильно простежувалось бажання нав’язувати єдиноборства по всій площині поля, в кожному епізоді, за будь-яких умов. Втім, інтенсивного пресингу на захисників “Динамо” не було, та і загалом важко зрозуміти, що хотіли угорці, окрім цієї боротьби та спроб вінгерів грати між лініями. Кияни підлаштувалися й домінували у першому таймі, та і в другому зміст гри особливо не змінювався. Втім, варто було зробити першу ж спробу підтиснути захист – і все розвалилося.
“Динамо” класно розкатувало м’яч та атакувало до перерви, однак після заснуло. Сергій Ребров планомірно нарощував фізичну міць на полі, випускаючи “шкафів”, “Фраді” підвищували кількість єдиноборств, а Мірча Луческу пасивно спостерігав, як його футболісти згасають. Команда все так же тримала м’яч, однак сама не помічала, як угорці затягують їх у свою стихію.
“Динамо” бракувало емоцій (як і з “Ювентусом”), “Динамо” втрачало концентрацію (дозволили Зубкову пішки виграти підбирання перед голом), “Динамо” почало сідати на жовті картки. А замін все не було. Перша сталася аж на 82-й хвилині – на поле вийшов Гармаш. Чудова гра, немає слів.
Таким чином, “Ференцварош” сам не награв на нічию, однак логіка матчу створила передумови для втрати очок киянами. Прикро, адже загалом це був типовий поєдинок УПЛ проти середнячка на кшталт “Десни”. Щоправда, у “Десни”, як і у “Зорі”, кияни також не виграли.
“Хохли на виїзді” дали вогню
І мова тут, звісно ж, не про “Динамо”. Ігор Харатін та Олександр Зубков видали два кардинально різні перформанси, забезпечивши результат в обидві сторони.
В першу чергу, слід відзначити Харатіна. Його не так давно витягнули з-під носу угорської збірної, і тепер Ігор намагається довести, що він буде корисний Україні завжди. За національну команду поки що видати топ-матч не вдається, але для “Динамо” він зробив все, що міг.
Харатін дозволив Караваєву прокинути собі між ніг під час першого небезпечного моменту киян, організував пенальті та відпустив Буяльського в другій гольовій атаці “Динамо”. Крім того, в його активі нуль відбирань, нуль блокувань, нуль виграних верхових єдиноборств, а також всього одне перехоплення. Це критично мало для команди, яка ставить на боротьбу й живе з контратак, але достатньо для 0:2 проти “Динамо”. Ось він, герой України, якого ми заслужили!
Саме таких вихованців “Динамо” не вистачає в матчах Ліги чемпіонів! Звісно ж, мова про склад суперника.
Зубков же вирішив поставитись до своїх задач професійно. Він був дуже помітним, постійно виникав на різних флангах і активно працював між лініями. Саме Сашко організував гол класною закидушкою на Нгуена. Також він двічі відібрав м’яч, тричі його перехопив, зробив по одному виносу, підбиранню та блокуванню – а він, між іншим, вінгер! Під кінець матчу Зубков ще й ледь не вирвав перемогу для “Ференцвароша” шикарним ударом під поперечку. Крутий!
Перевзуватись зарано
Досить дотепно читати коментарі після невдачі “Динамо” у Будапешті. Всього тиждень тому під моїм розгромом матчу з “Ювентусом” фани писали про молоду команду, недавній прихід Луческу, про бажання та осмислений футбол. Показник у 0,22 xG на Wyscout намагалися парирувати цифрами з інших статистичних порталів, серйозно вважаючи, що 0,5 xG – це набагато краще.
Жодні доводи про слабкощі тактики “Динамо” публіка не сприймала через ореол Мірчі-спасителя від ненависних “сердець”. Не можна було критикувати тренера, який прилетів на голубому вертольоті та приніс нову іграшку – Лігу чемпіонів. І ось, після “Ференцвароша”, почалося.
Крик ґлоріхантерів був очевидний, але і серед футбольних журналістів розвелося немало паніки. Дивно, адже одного матчу проти “Ференцвароша” критично мало для оцінки становища “Динамо” – поки очевидним є лише факт проблем із замінами, однак не можна сказати, що у Луческу аж занадто широкий вибір. Лєднєв, Цітаїшвілі та інші отримали достатньо шансів проявити себе перед ЛЧ, але вони досі не потрапляють в основу навіть в УПЛ – і Мірчу зрозуміти можна, хоча це предмет іншої статті.
Поки що дуже незрозуміло, де знаходитьcя стеля “Динамо”. Команда влітку демонструвала клас, перемагаючи команди свого класу, однак переграти “Ференцварош” не змогла – невже це і є нинішній рівень киян? Але “Динамо” не знало перемог і над “Десною” та “Зорею”. Це значить, що проєкт Мірчі Луческу або сирий та нестабільний, або ж луганці та чернігівці також відповідають рівню команд групового етапу ЛЧ.
Перший варіант виглядає більш правдиво. “Динамо” у всіх матчах при Мірчі Луческу допускало раптові вимкнення з гри, слабко працювало під пресингом і почасти збивалося на банальщину в атакувальних діях. Команді часто не вистачало балансу між “автобусом” і позиційним наступом. На два хороших матчі киян неодмінно припадав один слабенький, але це й не дивно – графік важкий, склад обмежений, футболісти реально молоді, а Луческу прийняв команду тільки в липні.
Погані матчі обов’язково виникатимуть і за них слід критикувати, але й забувати про всі нюанси в нинішньому становищі не можна.
