• BF Family
  • Фентезі-ліга
  • Подкасти
Немає результатів
Переглянути всі результати
Субота, Травень 21, 2022
Брутальний футбол
  • Головна
  • Статті
  • Інтерв’ю
  • Репортажі
  • Блоґи
За брутальний футбол!
  • Головна
  • Статті
  • Інтерв’ю
  • Репортажі
  • Блоґи
Немає результатів
Переглянути всі результати
Брутальний футбол
Головна Статті

Клуб анонімних трансфероголіків ім.Євгена Коноплянки

автор: Вадим Дідик
26.06.2015 13:18
в Статті
0 0
0
Клуб анонімних трансфероголіків ім.Євгена Коноплянки
78
Переглядів
ПоширитиТвітнути

Ті, хто читав “БФ” два роки тому, коли ще був старий сайт, мали б пам’ятати рубрику, коли ми давали вигадані публікації у художньому стилі – до Дня народження футболіста, до важливих матчів і таке інше. Пропонуємо вам згадати ті часи, брутали!

Всі події та імена вигадані і будь-який збіг з реальністю – це просто збіг :)

original_566636ce0ae513fc804425fd70b4a2b3

 

Євген стояв біля дверей і не ризикував постукати. Подібне трапилося в його житті вперше. Ще місяць тому він відчував у собі сили, міг розсмішити будь-кого, а впевненість дуже часто переростала у самовпевненість, але сьогодні…Щось змінилося. Подібні зміни трапляються в ті моменти, коли людина відчуває переміни. Когось це мотивує, хтось починає боятися, а Євген Коноплянка втрачає впевненість у своїх силах. Постійні думки, які немов  бджоли біля вулика роїлись в його голові, вже довгий час не давали йому спокійно спати. Що вже казати про повноцінний відпочинок.

528089

Проте, набравшись сміливості, Євген pillhunter. таки постукав у ці облуплені старі двері. Практично відразу вони прочинилися і на порозі з’явилася молода дівчина з білосніжною посмішкою.

– Вітаю вас!, – люб’язно мовила вона, – чим можу допомогти?

– Мій батько телефонував сьогодні вам, – невпевнено почав Коноплянка, дивлячись собі під ноги, – мав сказати, що я прийду.

Дівчина дістала якийсь блокнот і уважно почала його вивчати.

– Як вас записували?

– А ви мене не впізнаєте?, – до Жені поступово поверталася крихта впевненості, – записаний як Женя від Бені.

– О, пардон, – посміхнулася дівчина, – ви є в списку. Проходьте. Все щойно почалося.

Євген переступив поріг і пішов вслід за дівчиною, яка професійно виляла сідниця, зачаровуючи і гіпнотизуючи будь-кого, хто мав би змогу це побачити вживу. Зрештою, спустившись по сходах, вона завела Женю до темного приміщення, де вже сиділо близько 8 людей. На стелі звисала єдина лампочка, яка слабо освічувала приміщення.

– Он ваше місце, – дівчина вказала пальцем на вільний стільчик, – не переживайте. Це ваш перший раз?

– Угу, – буркнув Женя, похмуро споглядаючи за людьми.

Їх справді було вісім. Один з ним вже щось розповідав, але помітивши Коноплянку посміхнувся.

cd61f2c1830464403edc4761ae64a029

– Шановне панство, прошу привітати нашого новачка Євгена!

– Привіііііт, Євгееееен!, – хором привіталися чоловіки.

Коноплянка махнув рукою і присів на своє місце. Чоловік продовжив.

– То на чому я там закінчив? Ах да…Хлопці, ви не повинні боятися. Перше, що ви мусите зробити – це прийняти вашу проблему. Усвідомити її. Це найголовніше. Хтось має що сказати?

Один з присутніх підняв руку.

– Я маю.

– Назвіться, будь-ласка.

– Вітя Леон, – крякнув той, – хочу сказати, що ви проводите це все у приміщенні, яке нагадує склеп. Немає душі тут. У свій час я ходив на подібні заходи, у Європі бував, так там все інакше. Чай роблять безкоштовний, канапки там різні дають…

– Я маю на увазі по темі, пане Леон, – лагідно поправив його куратор.

– По темі – все просто. Я сам можу таке провести. Нічого особливого. Клуб анонімних трансфероголіків? Ну і назва, ребята. Я б краще зробив. Вітя, а ти чого мовчиш?

Леон звертався до худенького лисого чоловічка, який сидів поряд і щось читав у твіттері.

– Ну, я б хотів порадити об’єктивніше дивитися на речі, в першу чергу вам, Вікторе, – почав той, – знаєте, буває так, що ми бачимо проблему, коли на неї подивимось загалом, а не під одним кутом. Я веду до того, що місце і умови – не головне. Ми зібралися тут заради одного – зрозуміти, що таке трансфероголізм, чому він існує і таке інше. Ми тут щоб допомогти людям.

– Та то каждий може комусь допомогти, хлопці!

– Назвіться, будь-ласка, – мовив куратор до того, хто перебив попереднього оратора.

– Міша, я Міша. Називайте мене просто Міша, і я на Міша буду спокійно реагувати, – швидко пролепетав чоловік, – ви думаєте, що трансфероголізм – це виліковна хвороба? Я так не думаю! Знаєте, щоб вилікуватися від цього ходив у церкву каждий день. Каждий. Каждий день. Перед тим, як подумати про перехід в інший клуб Я КАЖДИЙ ДЕНЬ ХОДИВ У ЦЕРКВУ. І знаєте шо? Ніфіга не помагає. Я вже не знаю шо робити.

– Так ти ж в Німеччині вже, чого ти, – перебив його русявий чоловік з бородою, але помітивши суровий погляд куратора, виправився, – я Андрій із Києва. І я трансфероголік.

– Вітаємо тебе, Андрій із Києва, – дружньо привіталися всі.

– І я хочу сказати. Хотів би…сказати…що я змирився з цим. В цьому мені допомогли весілля моїх друзів. Я часто ходив на них, і дурники вилітали з голови. Одне весілля – мінус один дурник. Преса просто не могла мене знайти. Я де тільки не святкував їх. Бувало до чужих людей ходив, переодягався в костюм і святкував з ними, щоб журналюги просто не знайшли. І поступово все налагодилося. Ви погоджуєтесь, що чим менше про нас пишуть, тим нам краще?

– Безусловно. Безусловно, – пролунав голос Олега Венглінського.

venglinsky14

– Я не погоджуюсь, – твердо мовив Коноплянка.

Всі поглянули на нього.

– Так, ви все правильно почули. Я от люблю чутки. Це круто, це стильно. Я в тренді. Моє прізвище згадується в пресі частіше за вас усіх разом взятих. Чи це не круто?

– Це все твоє его, хлопче, – махнув рукою Вітя Леон, – про мене у свої часи…

– Вітя, всі ми вже це знаємо, – перебив його Тимоха із Пітєра, – давайте послухаємо Женю.

Коноплянка продовжив.

– Так от. Трансфероголізм – це як наркотик. Я живлюся ним. Але останнім часом став помічати дивні речі…

– Які? Можеш розповісти про них? Я б зробила топ 10 дивних речей, які бувають від трансфероголізма.

– Лобода, ми тебе сюди не для того взяли, щоб ти видєлувалась, – сказав грізно Циганик, – що це за дивні речі, Женя?

– Мені тяжко про це казати, – пригнічено відповів Женя, – мене зрадили. Я думав, що вони мене люблять, але зараз…все змінилося. Вони ненавидять мене.

– Хто – вони, Женя?, – уточнив Циганик.

– Хто-хто, в Карагандє, – реготнув Вітя Леон.

Женя тяжко зітхнув.

– Підписники «БФ». Вони сміються з мене.

Залом пронеслося шепотіння. Навіть Вацко відірвався від смартфона, а Лобода ледь не втратила свідомість.

– Ти впевнений у цьому?, – запитав куратор.

– Так, пане Павелко, – кивнув Женя, – впевнений. Я щодня захожу на пабліки, на сайт, в інстаграм…і там я бачу страшні речі. Вони відправляють мене в «Говерлу»! В «Говерлу», Павелко!

– Жах, – тихо мовив Андрій із Києва, – це просто жах. Вибач, Женя, мене за все. Якби я був активнішим, то тобі менше дісталося б…

– Все добре, – сльози лилися у того з очей, – я все розумію. Така доля моя.

– Я думаю, що все налагодиться, –  лагідно сказала Лобода, – а “Говерла” – це не такий і поганий варіант.

– Безуслово. Безусловно.

Всі встали і підійшли до Жені, дружньо обіймаючись. Сеанс терапії у Клубі анонімних трансфероголіків закінчився на сьогодні.

Попередні випуски:

  • Міжсезонка: Ярмола і “Говерла”, Блохін на Троєщині і Беня у розташуванні “Шахтаря”
  • Історія про те, як Блохін на матч “Дніпро” – “Севілья” хотів потрапити
ПоширитиТвітнути

Вадим Дідик

Заступник головного редактора.

Схожі Пости

Ярослава Ракицького “примазують” до збірної України. Він зайвий, причому не через російський бекґраунд
Статті

Ярослава Ракицького “примазують” до збірної України. Він зайвий, причому не через російський бекґраунд

Квітень 6, 2022
Посередній у Києві, прославлений за океаном. Як поживає Мілош Нінкович
Статті

Посередній у Києві, прославлений за океаном. Як поживає Мілош Нінкович

Лютий 21, 2022
Справжні дияволи. Мейсон Ґрінвуд та інші зірки МЮ, які вляпалися у скандали з перчинкою
Статті

Справжні дияволи. Мейсон Ґрінвуд та інші зірки МЮ, які вляпалися у скандали з перчинкою

Лютий 11, 2022
Не “Маріуполь”. Як українці “Шахтаря” грали в забугорних орендах і що з того вийшло
Статті

Не “Маріуполь”. Як українці “Шахтаря” грали в забугорних орендах і що з того вийшло

Лютий 7, 2022
Наступне
Російський футбол хочуть віддати сину Жириновського

Російський футбол хочуть віддати сину Жириновського

No Content Available

Останні коментарі

powered by CACKLE
Брутальний футбол

Брутальний футбол - про футбол відверто і з гумором

Ми в мережах

Теґи

"Аякс" Амстердам "Ворскла" Полтава "Десна" Чернігів "Динамо" Київ "Зеніт" Санкт-Петербург "Леґія" Варшава "Манчестер Юнайтед" "Шахтар" Донецьк Іван Петряк Ігор Коломойський Ігор Харатін Андрій Борячук Андрій Тотовицький Артем Мілевський Бернард Богдан Бутко В'ячеслав Чурко В Україні Валерій Бондаренко Владислав Кулач Владлен Юрченко Давід Нерес Едуард Соболь За бугром Ліга Європи Ліга чемпіонів Мілош Нінкович Олександр Алієв Олександр Воловик Олександр Зубков Олександр Караваєв Олексій Бєлік Пилип Будківський Руслан Маліновський Сергій Болбат Тайсон Ярослав Ракицький

© 2012 – Брутальний футбол

  • Головна
  • Статті
  • Інтерв’ю
  • Репортажі
  • Блоґи
Немає результатів
Переглянути всі результати
  • Головна
  • Статті
  • Інтерв’ю
  • Репортажі
  • Блоґи
  • Фентезі-ліга

© 2020 Брутальний футбол

Ввійдіть в свій аккаунт

Забули пароль?

Заповніть поля для реєстрації

Всі поля обов'язкові Ввійти

Відновити пароль

Введіть ваш e-mail для відновлення паролю

Ввійти