В людини завжди особливе відчуття, коли вона щось робить вперше. Дитина робить перший крок, каже перше слово, вперше б’є по м’ячу. З віком речей, яких ми не робили, стає все менше, тож кожний все більше цінує цей неповторний момент спроби. З таким бентежним відчуттям я вперше йшов на головний стадіон країни – “Олімпійський”. Ще ніколи я не був на стадіоні, який вміщує (вірніше, може вміщувати) 70 000 людей!
Зізнаємось відверто, час я вибрав не найкращий. Це одна з найслабкіших команд “Динамо” в історії. Бездарно програна група в Лізі Європи – “динамівці” в останньому турі зробили неможливе, зігравши в нічию з “Луґано”, якому ніякі завдання не потрібно було вирішувати. У чемпіонаті справи йдуть паскудно, що звично для останніх років. Боротьба йде не з “Шахтарем” за перше місце, а з клубами значно нижчого рівня за збереження другої сходинки.
Єдина надія киян поточного сезону – це кубок. В 1/8-й на характері був пройдений “Шахтар”. Вибивши головного конкурента, “біло-сині” зобов’язані брати трофей, хоча з жеребкуванням знову не пощастило. Дістався чи не найсильніший суперник з тих, що залишились на цій стадії – “Олександрія”.
Команда впевнено зберігає хороші позиції у Прем’єр-лізі, попри кволий старт навесні, і в цьому сезоні гідно показала себе в Лізі Європи. Хоча олександрійці й зайняли прогнозоване останнє місце в групі, але їм вдалося показати характер і не розчарувати вболівальників. Їх били класом, а не самовіддачею, чого не можна сказати про матчі киян.
“Олександрія” в кубкових матчах – дуже незручний суперник для “Динамо”, “біло-сині” не змогли перемогти сьогоднішніх гостей жодного разу в основний час. Єдина перемога прийшлася на останній матч сезону 2017/18 – тоді кияни в додатковий час забили три голи та у підсумку зафіксували на табло 3:2.
У цей вечір у Києві було тихо і спокійно, дощ, який збирався весь день, так і не почався. Було доволі прохолодно, проте не вітряно. Прекрасна погода для перегляду футболу ранньою весною. Перед матчем встигаю купити програмку, продаються вони прямо в касах разом з квитками, й за дуже демократичними цінами – 12 гривень.
Стадіон виправдав мої очікування – арена виглядає дуже велично. Проте враження зіпсувала кількість глядачів, їх зібралось трохи менше, ніж 10 тисяч. Стюарди не контролювали прохід, тож купивши квиток на фан-сектор, я зміг подивитись футбол з центральних трибун.
У першому таймі команди грали в антифутбол. На гру господарів не можна було дивитись без суму. Кожна атака закінчувалась банальною подачею в карний майданчик, з якою легко справлялись захисники “Олександрії”.
В перерві вирішую подивитись на функціонування фуд-корту. Тут ціни вже далеко не такі демократичні, проте можна розрахуватись карткою, й асортимент доволі великий. На другий тайм йду на фан-сектор “Динамо”. Тільки я почав розігріватись і плескати руками, як до мене підійшов хлопець у бежевому картузі й ввічливо сказав: “Вчимо заряди й тоді приходимо”, – вперше я стикнувся з такою реакцією фанатів, але такий підхід можна зрозуміти. Ультрас співали й рухались синхронно, було видно, що вони підготовлені.
Після цього я перемістився на найбільш заповнений центральний сектор, де фанати були вкрай активні. Гра теж пожвавилась. “Динамівці” стали атакувати частіше, напевно, вони згадали, що є футболістами.
Проте фанати все одно були незадоволені, з трибун можно було почути: “Твою мать, ну шо за професіонали,” – на тринадцятому секторі розгорнули величезну футболку клубу.
Недалеко від 13 сектору можна було помітити ультрас “Олександрії”, їх було близько двадцати та, на жаль, зовсім не чути. Сектор “Динамо” потурбувався, щоб впродовж всього матчу на стадіоні лунали тільки київські голоси. На 55 хвилині Кадірі отримав другу жовту та залишив господарів у меншості, гра пожвавилась, і “Олександрія” мала б зіграти першим номером. Цього не сталось – “Динамо” грало за себе і за свого шостого номера, а в їхніх атаках відчувалася більша загроза.
На 79 хвилині Русин забив, проте гол не зарахували через рішення VAR. Останні десять хвилин пройшли в очікуванні овертайму – як мінімум, гості були б задоволені таким ходом подій, й, схоже, сподівались дотягнути до серії пенальті, де досвідчений Юрій Паньків міг зіграти вирішальну роль, як він це вже робив в 1/8-й проти “Зорі”.
Для обох команд овертайми в кубку вже стали звичкою – схоже, “Динамо” має намір пройти до фіналу дорогою хорватів на чемпіонаті світу-2018. Кияни явно не хотіли доводити поєдинок до серії, й на початку другого екстратайму, після якісної комбінації, забили переможний гол, нагадавши вболівальникам, що вони іноді ще вміють грати в футбол. В останні 15 хвилин “Олександрія” вперше за весь матч притиснула господарів до воріт, проте це не допомогло. “Динамо” тяжко, але доволі впевнено крокує до півфіналу, де зустрінеться з командою вже нижчого класу.
Чемпіонати всіх країн поступово закривають на карантин, вже відпочивають Італія, Швейцарія, Іспанія та, схоже, на черзі Англія. Наслідки пандемії можуть докотитись і до нашого футболу, проте може це й піде “Динамо” на користь?
