Михайло Юхименко смакує красу тріумфу над Іспанією, але знаходить тривожні дзвіночки у тактиці збірної України.
Україна. Перемогла. Іспанію. На цих трьох словах статтю про видатну звитягу можна було б завершити, адже такого ще ніколи не було. Цього не змогла команда з піковим Шевою у 2003-му, не добилися збірники на Мундіалі, і навіть дрім-тім УПЛ з десятьма опорниками у 2015-му не зміг зачепитися хоча б за очко. Сім матчів, шість поразок з рахунком 1:12 та одна нічия 2:2 з відскоком у компенсований час – ось наші успіхи проти Іспанії за 17 років протистояння.
Тепер у статистиці з’явилася і українська перемога. Нехай мінімальна, нехай з великим везінням, нехай проти не найпотужнішого складу Іспанії. Цього разу легендарна фраза Лобановського про результат, який залишається, виглядає максимально доречною. Про що ж говорить нам ця подія?
Україна створила красиву історію
Тріумф в матчі проти Іспанії у відриві від контексту не має такого важливого значення. Так, переграли гранда. Так, вперше в історії – все колись трапляється вперше. У Європі це цікаво лише статистичному порталу Opta, а от про перемогу ослабеної України над “Фурією Рохою” після приниження у Парижі розважальний Bleacher Report згадав за п’ять хвилин після фінального свистка.
Last week: Lose 7-1 to France
— B/R Football (@brfootball) October 13, 2020
Today: pic.twitter.com/vTEo80ocHy
В принципі, не так важливо, хто там і що написав. Важливо, що Україна створила дуже красиву казочку, за шість днів подолавши шлях від історичних 1:7 у Франції до гідних 1:2 з Німеччиною та таких же історичних 1:0 проти Іспанії. І це – після втрати 12 гравців через коронавірус, з вчорашньою школотою у центрі оборони, без підтримки Зінченка, Маліновського та трьох основних голкіперів… На такому тлі перша перемога в історії над “Фурією” стає істинно Великою.
Вистачало і персональних сюжетів. Бущан, наприклад, пропустив у Парижі сім голів та привіз вирішальний гол німців, але після Іспанії йому аплодував особисто Андрій Шевченко – потім тренер заявив, що у Пятова з’явилася конкуренція, хоча всього тиждень тому Жора навіть не чекав появи в основі. Тепер про нього говорить вся Європа.
При погляді на успіхи Циганкова згадується пісня, в якій “Погребняк Паша по воротам е*ашит”. Віктор займався тим же процесом без огляду на рахунок та суперника перед собою, хоча через чергову травму пропустив передсезонні збори практично повністю.
Мамкині інсайдери з ТаТоТаке навіть натякнули, що у Віті на тлі частих пошкоджень дещо поїхав дах – мовляв, він сам вирішує, як йому тренуватись і коли виходити на поле. Іспанські медійники, тим часом, навіть не змогли правильно написати його прізвище. Замість Циганкова в запасі України мадридська Marca очікувала якогось “Цинікова”. Та ще й вручила йому номер Маліновського.
І ось Вітя виходить, кладе шикарну баночку французам та красиво забиває переможний іспанцям. З неробочої правої. На тлі власних травм, кадрових проблем у збірній, знущання в іспанських ЗМІ та тиску “Фурії Рохи”. Скаути та агенти такого не забувають.
Європейський вболівальник звик живитись саме такими сюжетами. Йому не дуже цікаво, який там xG набили футболісти у вчорашньому матчі. На головних сторінках провідних видань рідко знайдеш тактичний аналіз – журналісти навіть не вивчають прізвищ однієї з 16 найсильніших збірних континенту.
Це не погано і не добре – це просто інша культура, але її елементів в Україні дуже не вистачає. У нас занадто нудний чемпіонат, в якому майже нічого дивитися і в якому лише негатив збирає увагу фанатів – а от по-справжньому красиві повороти подій ми просто не помічаємо.
Між тим, перемога нашої збірної над Іспанією була вишита саме з таких маленьких сторій. Не важливо, скільки моментів було у цьому матчі – важливо тільки, що це було красиво. І для нас, і для всього світу. Саме в цьому і полягає місія футболу. Саме цього так не вистачає Україні.
Перевзування – це нормально
Дотепно спостерігати, як перевзувалися у повітрі коментатори та експерти у соцмережах за останні шість днів. Та що там шість днів – протягом матчу проти Німеччини та Іспанії фани змінювали гнів на милість одразу після голу “жовто-синіх”. Навіть я відчув це – до забитих м’ячів мене бісив колосальний брак наших дерев’яних солдатиків, а після ми з колегами виписували у редакційному чатику переваги нової збірної. Яким би не був футбол, а перемоги України та її голи гріють душу.
Заведено насміхатися над тими, хто ще кілька днів тому критикував команду-переможницю, але у нашому конкретному випадку не все так однозначно. Україна кожні три дні з’являлася на публіці в новому обличчі – матч у Франції взагалі не схожий на матч проти Німеччини, а поєдинок проти Німеччини за схожості з іспанським тріумфом явно дасть фору в кількості дрібних помилок українців. Паризька дітвора без навичок виживання в джунглях взагалі не мала нічого близького із зухвалими сільськими парубками з останнього матчу.
Ось так виглядав матч України проти Німеччини (тільки ударів було у десять разів менше):
А так ми прибили Іспанію:
Павло Кушнєрук у своєму новому матеріалі вимагає від вболівальників та журналістів припинити перевзування у повітрі. Втім, на мою скромну думку, він помилився адресою – перевзувалася у повітрі тільки збірна України, а фанати кожного разу приходили на новий показ мод. Конкретно у цьому випадку все нормально.
Тривожні тенденції у футболі збірної України
Андрія Шевченка вихваляють за зміну тактики в останніх двох матчах – і це правильно. Головний тренер визнав попередні помилки й перейшов до більш прагматичної тактики на топматчі. Детальніше про навички Андрія Миколайовича можете почитати у матеріалі Євгена Музики, а ми лише констатуємо його вміння підлаштовуватись.
Втім, варто зазначити, що нічого фантастичного збірна в останніх двох матчах не продемонструвала. “Жовто-сині” сідали понижче, закривались, давали велику кількість єдиноборств, гальмували просування суперника та вилітали в контратаки – словом, грали у стилі найкращих екземплярів вітчизняних колгоспів. Андрій Шевченко відверто визнав, що план на гру проти Іспанії полягав у терпінні до перерви та пошуку єдиного шансу в контратаці.
Україна довела, що грамотно поставлений автобус навіть без коліс здатний зупинити проблемного топа – і ця простенька тактика явна сподобалась Андрію Шевченку. На післяматчевій пресконференції він натякнув, що тягатися з грандами нам не до снаги. З іншого боку, він заявив, що змінитися його змусила ситуація. Де в цьому справжній Шева?
В листопаді буде остаточно зрозуміло, що хотів сказати Шева і як він збирається грати проти команд різного рівня, але вже зараз простежується відмова від складної системи гри заради примітиву.
Це не так і погано – якщо в тебе немає необхідних виконавців, то грати через короткий пас проти грандів абсурдно, однак тактика автобусів не дає збірній України гарантій. В ній, за великим рахунком, все крутиться навколо обставин у таборі суперника (склад, налаштування, проблеми) та елементарного везіння. Вчора нам пощастило, а з німцями фарт не спрацював – от і вся суть нашого футболу. Сьогодні всі вихваляють Шеву за грамотну тактику, але чи будуть його вихваляти за такий же футбол при поразці у Німеччині?
Ідейно ми відкотилися до часів фізруків, не вигадавши нічого нового. У матчі проти омолодженої збірної, яка програє напівтоварняк з посмішками на обличчях, такий підхід ще працює, але на Євро терпіння, бажання та очікування єдиного шансу буде замало.
Михайло Юхименко, “Брутальний футбол”
