Поєдинки цих двох клубів між собою часто проходять дійсно запекло. Голи, травми, картки різного кольору. Що не матч – битва. Незважаючи на всі “тунелі кохання”, про які любить розповідати містер Фонсека. Проте цього разу війна на полі була якоюсь мирною, товариською. Що, в принципі, і показав підсумковий результат. Без запалу, драйву, іскри. Хоча навіть в такій грі Буяльський зламав два ребра, тож оксиморон у заголовку навіяний творчістю Лесі Українки – “без надії сподіваюсь”. Як “Зоря” на бронзу. Як “Інгулець” на кубок України. Як “Ліверпуль” на чемпіонство.
5:0. З таким рахунком не тільки “Челсі” у цьому сезоні перемагав на НСК “Олімпійський”. Так, на цьому стадіоні завершився і останній візит луганців. Не на їхню користь, щоправда. Тому це додавало ще трохи мотивації – довести, що той результат був просто прикрою випадковістю. Хоча і цей матч міг закінчитись з дещо схожим підсумком. Але про все по-порядку.
“Динамо” вирішило побалувати своїх вболівальників, влаштувавши на території НСК футбольний фан фест перед грою. На вболівальників очікувала насичена програма: концерт, змагання по грі в «квадрат», футбольні атракціони, дитяча розважальна зона і фудкорт. Щось схоже робить і “Шахтар” перед своїми домашніми матчами. Варто відзначити, що це дуже навіть непогана практика. Людям подобається. Вони приходять заздалегідь, їдять шашлик, дивляться концерт, грають у настільний футбол, беруть участь у різних конкурсах. Для дітей є купа всіляких атракціонів, та й відвідуваність, як ніяк, піднімає. Ось і на цю гру прийшло трохи більше 18 тисяч. Без шашлику прийшло б набагато менше, сто відсотків.
Також, прогулюючись по території, де проходив фестиваль, вболівальники могли зустріти декількох публічних людей. Наприклад, відомого українського греко-римського борця Жана Беленюка. Він народився в Києві, тож час від часу приходить на стадіон підтримати рідний клуб. В інтерв’ю перед грою розповідав, що, в принципі, може вийти на поле і зіграти в захисті. Мені здається, з ним у складі можна було б грати за схемою 1-2-3-4. Позаду Жан впорається і сам з нападом суперника, зате попереду можна випустити усіх своїх форвардів. Від Бєсєдіна до Супряги – ну це так, невеличкий меседж Хацкевичу. Ще на фан фест завітала, як завжди, чарівна Саша Лобода. Після того, як її показали на великому екрані, і люди зрозуміли, що це дійсно вона – одразу ж вишикувалася черга для фотосесії.
При вході в ложу для преси стояв вже немолодий стюард, який пильно розглядав мене, мою акредитацію і журналістське посвідчення. Я йому й кажу: “А что Вы так на меня смотрите, отец родной? На мне узоров нет и цветы не растут”. Кінець кінцем він запитав: “Брутальний футбол? А шо це таке? Ніколи не чув…”. Ой, дідусю, в двох словах не розкажеш.
Що стосується самої ложі преси, то вона мене дещо розчарувала. Столи просто неймовірно бруднючі, відстань від столу до крісла величезна, відкинувшись на все сидіння – один з флангів зникає з поля зору. “А еще боремся за почетное звание стадиона высокой культуры и быта. Это же кошмар, кошмар!”. У загальному, ревізор не рекомендує. Цікаво, перед єврокубковими матчами ці місця хоч витирають? А то ж там журналісти з Європи приїжджають. Єдиний плюс, який я для себе виніс, це можливість (привілей) проходити на стадіон без квитка. Ну що ж, така у нас, журналістів, робота. “Это моя профессиональная обязанность. Profession de foi!”
Багато вболівальників відверто сміялися з киян, коли вони нещодавно підписали Карлоса де Пену. Мовляв, що це ще за черговий легіонер-ноунейм. А ось він, уже в черговий раз, виходить в стартовому складі. І, відверто кажучи, в цей день уругваєць був одним з кращих на полі. Дуже імпонує його нестандартність та вміння створити що-небудь креативне. У нас, в УПЛ, з цим туго. Так само в старті з’явився Назарій Русин, якого Хацкевич не сильно балує ігровим часом. Нападник провів вкрай неоднозначний поєдинок. Начебто і гол забив, але, в той же час, зобов’язаний був забивати ще мінімум два і спокійно закривати цю гру. За що і отримав заслужену критику від наставника “Динамо” після матчу.
Перед початком цієї зустрічі Денис Бойко отримав приз найкращого гравця “Динамо” у квітні. Зауважимо, що він вигравав це звання у попередньому місяці. Вдумайтесь. Ще раз. Два місяці поспіль найкращим гравцем столичного клубу стає воротар. Воротар. В УПЛ. У цій УПЛ. Здається, десь механізм дав збій.
Судити цю гру довірили Катерині Монзуль. Можливо, з нею на полі футболісти поводяться трохи стриманіше й культурніше. Але це не точно. Ось і після матчу Олександр Хацкевич висловлював їй в обличчя явно щось не надто приємне. Напевно, хотів обговорити фатальний штрафний удар на останніх хвилинах, якого, навіть на думку Сіласа (якщо вірити Андрієвському), не було.
На трибунах з усіх боків було чути звучання дудок. Відношення людей до них вельми відрізняється. Деякі просто звикли і вже вважають їх невід’ємною частиною футбольного свята. А деякі задаються питанням – хто ці люди з дудками, і навіщо вони це роблять?
Кияни весь провели матч досить рівно: спокійно контролювали м’яч і час від часу, створюючи небезпеку біля воріт луганців. Деякі моменти дійсно були убивчими. Ще раз, один Русин міг робити хет-трик, але вирішив пошкодувати “мужиків”. Голкіпер “Зорі” Шевченко спіймав кураж і відбивав все, що летіло в рамку воріт. Спочатку було незрозуміло, навіщо Вернидубу у складі три сильних воротаря (Махарадзе, Луіс Феліпе, плюс Шевченко, який повернувся взимку у рідні пенати). Може Юрій Миколайович просто за ностальгії вирішив зібрати стару гвардію –Будківський, Білий, Хомченовський, Вернидуб-джуніор… Але, з огляду на перформанс Шевченка у цьому поєдинку зрозуміло одне – конкуренція у них на тренуваннях не просто здорова, а божевільна. Скільки ж сейвів він зробив, не злічити.
І як тут не згадати золоте правило: не забиваєш ти – забивають тобі. “Зоря”, рівно до 83 хвилини, не показувала в атаці нічого від слова зовсім – настільки них вплинула подорож автобусом від Запоріжжя до Києва. Нашими то дорогами. Але хвилин за 10 до кінця пролунав тривожний дзвіночок для “біло-синіх”. Це Громов впритул пробивав по воротах – Бойко виручив. Та, схоже, цей дзвінок кияни не почули. А даремно. 92 хвилина. Штрафний удар. До воріт метрів 25. М’яч ставить Ліонель Сілас. Ну а далі ви бачили, що було.
“У “Зорі” один закид у карний майданчик, один штрафний удар і все”, – сказав після матчу Олександр Хацкевич. Наставник киян не такий вже й далекий від істини, але, як то кажуть, рахунок на табло, і він це прекрасно знає та розуміє. Ех, шкода, що “Динамо” тренує зараз не Олег Володимирович Блохін. З ним на чолі цей матч “динамівці” точно б виграли. Адже колись класик казав: “Голы в дополнительное время я в расчет не беру”.
Ще однією інтригою цього вечора залишалось питання, чи прийде Вернидуб на післяматчеву прес-конференцію. Адже після півфіналу проти “Інгульця” Юрій Миколайович такі заходи ігнорував – аж до цього вечора. Тренер таки вийшов до журналістів і пояснив свою відсутність протягом цього часу: “ Після поразки від “Інгульця” у півфіналі Кубка України, чесно кажучи, здоров’я підвело. У мене була мрія зіграти у фіналі з “Шахтарем” 3 моєму рідному місті. Дуже важко і боляче, сильний удар по мені був… А що стосується наступних матчів… Ви розумієте, я – людина емоційна. Побоювався, що на емоціях не зможу стриматися, якщо прозвучать провокаційні питання. У нас є деякі канали, які потім вміють таке розкручувати. Загалом, вирішив взяти паузу, трохи поправити здоров’я”.
1:1. Так мирно закінчилась вже четверта у цьому сезоні війна між “Динамо” та “Зорею”. Підопічні Вернидуба ідуть нога в ногу з “Маріуполем”, з яким будуть грати в останньому турі. А у киян ситуація досить проста, і, водночас, складна. Команда вже вище не підніметься і нижче не опуститься. Тому грають лише для вболівальників і для власного задоволення. Та біда у тому, що фан фест сподобався їхнім прихильникам набагато більше, ніж сам матч.
Ярік П’ятницький, “Брутальний Футбол”
