Скільки розмов було перед цим матчем, скільки сподівань, скільки віри. Гол Бабакара на останній хвилині в Києві здавався безглуздим, нікому не потрібним, і тим не менше – вирішальним моментом у двохматчевому протистоянні між “Динамо” та “Фіорентиною”. Це надломило киян.
Розпочався матч так, як цього ніхто не очікував. В атаку мали йти кияни, але замість них це зробили флорентійці. І як вони це зробили! Перші 30 хвилин матчу – це знущання, яке межує з божевіллям. Навіть коментатор ледве стримував в голосі нотки остраху, що вже казати про тих, хто спостерігав це перед телевізором чи на стадіоні. А у Флоренції за “Динамо” вболівало 300 фанатів (на чолі з Леонідом, мабуть, якщо ви розумієте про що я). Шовковський помилявся і рятував, “Фіорентина” забивала незарахований гол, практично кожні 5 хвилин поалавали кутові і загострювали гру не тільки на чужій половині полі – вони це безпардонно робили в штрафному майданчику СаШо. А потім, після більшої половини першого тайму, коли гра, здавалося, вирівнялась, Ленс впав. І це було не просте падіння, яке ще варто десятки разів переглянути на повторі, але менше з тим – рефері дістає другу жовту, яка автоматично перетворюється у червону. І чи не відразу “Фіорентина”, в обличчі Гомеса, забиває свій м’яч. 1:0 після першого тайму. Але для киян це нічого не змінює – їм і до цього потрібно було забивати, щоб пройти далі.
Суттєвих змін у другому таймі не було. Флорентійці продовжували вибачати киян, завдаючи неточних ударів з вбивчих позицій. І практично до кінця матчу ситуація ніяк не вирівнювалась, а заміни Реброва не допомагали. Складно сказати, чи сталося б все інакше, якби не вилучення Ленса, адже і до того моменту гра “синьо-білих” нагадувала щось знівечене. А от заміна Монтелли допомогла його команді – Варгас поставив остаточну . крапку в матчі, забивши з гострого кута другий гол.
І як казав коментатор цього матчу: “Це мій найтяжчий матч для коментування і перегляду”, то і я можу впевнено написати – для мене також. “Динамо” Сергія Реброва вибуває з Ліги Європи.
