Шева витискає максимум і навіть трошки більше із нашої національної команди.
Перш, ніж перейти до матеріалу, варто зазначити ось що: я дуже поважаю думку Павла Кушнєрука і згоден з ним у тому, що Україна – не топзбірна. Проте я вважаю, що у нас є топовий (принаймні, на фоні “папєрєдніків”) тренер і критикувати його та згущувати фарби, як це зробив у своїй останній статті Павло, не варто.
Перед прочитанням цієї статті наполегливо рекомендую ознайомитися з матеріалом Павла, щоб зрозуміти, що саме визвало у мене таке заперечення.
Пройдімося по тезах автора (позначено курсивом) та спробуємо спростувати їх.
“Ми не маємо наміру додатково таврувати Шеву і Ко, але, враховуючи сумнівні виступи у нинішньому розіграші Ліги націй (2 перемоги, 2 поразки)”.
Що?! Відколи дві перемоги та дві поразки в елітному дивізіоні європейського футболу стали для нас “сумнівними виступами”? На хвилиночку, ми перемогли Швейцарію – добротну команду, що тоді йшла 12-ю в рейтингу ФІФА, команду, в якої ледь не всі гравці знаходяться на видних ролях в не останніх клубах німецької Бундесліги. Про Іспанію й говорити нічого не варто.
Так, був розгром від тієї ж Іспанії, та поразка від Німеччини – а що поробиш? Ви бачили, якого рівня футболісти у них і які у нас? Тут не допоможе ні Юрґен Клопп, ні Марсело Б’єлса. Ні Андрій Шевченко. Ми можемо перемагати такі команди, якщо покажемо себе на максимумі, суперник же зіграє не в повну силу, та ще до того нам посміхнеться удача. Тоді не склалося.
“У нас все ще немає рівноцінного (читай, “топового” – прим. Є.М.) голкіпера”.
Є там такий хлопчина, Георгій Бущан. Ну так, кращий гравець збірної України у всіх трьох матчах, в яких він грав. Так, можна згадати помилку в матчі з німцями – але скільки було сейвів? Якби не Бущан, то рахунок був би зовсім не 1:2. Якщо вже навіть Олександр Денисов після гри хвалив голкіпера “Динамо”, то це говорить про дуже багато.
Чи говорить та помилка Георгія, що він поганий воротар? А Де Хеа поганий? (Що він вчора в епізоді з голом Циганкова взагалі вичудив!). Алісон поганий? Куртуа поганий? (Кепа поганий? А, так, Кепа поганий). Перші троє – голкіпери світового рівня, але й у них в послужному списку є помилки, що призводили до голів.
Ідемо далі. Далі у нас Андрій Лунін, надія всього нашого футболу, голкіпер “Реалу” і все таке. І в той час, коли всі бурчали “та скільки може той Пятов стояти, пора дати дорогу Луніну” – в Андрія з’явився настільки потужний конкурент, що не факт, що далі у нас буде “епоха Луніна”.
Не будемо скидати з рахунків Андрія Пятова, у якого на одну помилку приходяться десятки сейвів, про які забувають згадувати.
То у нас точно проблеми з воротарями?
“Відсутність Пятова в матчах з Францією та Німеччиною надзвичайно оголила проблему — виявляється, буквально немає кого поставити в “рамку””.
Не було кого ставити e ворота (окрім Бущана) в матчі з Францією через відсутність Пятова – це напівправда. Вірніше, “натретинуправда”, бо проблеми виникли не тільки через коронавірус у голкіпера “Шахтаря”, а й через позитивні тести у Луніна та Юрія Паньківа.
До матчу з Німеччиною твердження “немає кого поставити в ворота” взагалі хибне, бо окрім Бущана у нас вже були Микита Шевченко і Дмитро Різник.
“Ми вважаємо правильним критикувати Шевченка, який не підготував адекватну заміну і вніс до заявки на Францію Олександра Шовковського”.
Неправильним. Що було перед грою з французами? Вилетів Пятов – прибув до збірної Паньків, все ок, політ нормальний. І потім за півтори доби до гри – мінус два воротарі. Що було робити Шевченку? Викликати гравців з України? Навряд чи хтось міг просто взяти і через дві годинки бути в аеропорту, а ще через три – вітатися з працівниками аеропорту Шарля Де Голля.
Швидше за все, новачки прилетіли би до Франції вже в день матчу, десь в обід, втомленими після дороги. “Ну так і що, відпочили кілька годин і гайда грати!”, можете сказати ви. “Не все так просто”, – відповість коронавірус. Цим футболістам треба було б ще пройти ковід-тестування – і не факт, що результати були б готові до початку гри. І не факт, що результати не виявилися б позитивними.
Обурення факту включення Олександра Шовковського? А що, краще було вийти з одним Бущаном в заявці, а якби він отримав травму чи червону картку – поставити в ворота когось із польових? Було зрозуміло, що СаШо вийде на поле лише у випадку тотального форс-мажору. Посидів він на грі формально в ролі запасного, а не тренера – комусь від того стало гірше?
“До основи увірвалася вчорашня ясельна група. Це прикольно, але несвоєчасно”.
Почекайте, а які ще були варіанти? У час, коли травмованих/хворих/самоізольованих стільки, що гуманітарний мозок не в силах порахувати (з французами було 14, далі – трохи менше), хіба були інші варіанти?
А давайте ще поглянемо, що там за “ясельна група”? Ілля Забарний (18 років), Юхим Конопля (21), Микола Шапаренко (22) та Олександр Зубков (24)? Хіба що Забарного можна дійсно вважати таким, але наразі це основний захисник “Динамо”, та й грав він через відсутність альтернативи. Несвоєчасно? Запитаймо у Іллі, чи шкодує він, що зіграв у таких поєдинках?
Якщо не ця “ясельна група”, то хто мав би зіграти у цих поєдинках?
“Чомусь з прохідною Литвою, обіграною у Харкові 2:0, ніхто (будь-хто) зі шмаркачів не з’явився”.
Не з’явився, тому що тоді у збірної не було таких кадрових проблем. А втрата очок з “прохідною Литвою” – це такий же самий удар по шансах вийти з групи, як і втрата пунктів у матчах з “непрохідними Сербією та Португалією”. Просто уявіть, що було, якби у складі збірної України вийшло, скажімо, п’ятеро дебютантів на гру з Литвою і ми не перемогли.
” Як набути досвід, коли тренер сприймає тебе на рівні студентика, який вчора відгуляв випускний, а сьогодні стоїть похнюпленим перед роботодавцем, що на автоматі вимагає п’ять років стажу?”
Метафора трохи не вірна. Гравці збірної – не студенти, які нічого не робили, а тут зараз треба працювати. Гравці збірної щотижня грають у футбол у своїх клубах (ну або не грають ☹ ), а потім, по суті, мають робити те ж саме в збірній. Якщо для них проблема те, що їх не випускали з Литвою, а тут кинули відразу проти Франції – наступного разу можуть не приїжджати.
І тут ще хочеться сказати окремо про “синок, мнє нє до смєха”, хоча Павло й не згадував про цей епізод. Дивно бачити, як хтось критикує Шевченка за це. Ніхто з нас не знає повної ситуації, але якщо тренер щось розповідає, а гравець в цей час замість того, щоб зосередитися і слухати, сміється – це дійсно “нє до смєха”.
“І тиснути на коронавірус недоречно — від нього постраждали абсолютно всі. Подивіться на Камавінґу і заткніть пельки”.
А як можна не говорити про коронавірус, якщо у нас половина основи через нього вилетіла? Постраждали абсолютно всі – можливо, але просто погляньте на рівень гравців, яких можуть довикликати німці, французи й іспанці.
Подивився я на Камавінґу, пельку стулити не можу – досі розкрита у захваті. Так, йому тренерський штаб французів дає грати, не дивлячись на вік. А що, у нас є футболісти, які в 16-17 років грають так, що за ними вишикувалася черга із європейських топклубів? Покажіть мені хоч одного такого українського хлопця, який грає на рівні Камавінґи та не отримує шансу від Шевченка – і я більше ніколи не писатиму про футбол.
Кадрові питання
Тут не цитата, бо до цього моменту Павло повертається кілька разів, звинувачуючи Андрія Шевченка в тому, що “він не забезпечив глибину складу”, “ще трохи, і Харатін став би угорцем”, “ми пропонували гравців, але його добрячу частину Шевченко проігнорував”.
Щодо кадрового різноманіття – при Шевченку дебютували 30 гравців за чотири роки. Це мало?! Харатін угорцем не став, так що все ок.
Перейдемо до списку, про який говорить Павло. Із семи гравців Шевченко викликав до збірної Богдана Михайліченка, Олександра Зубкова і Владислава Супрягу. Як і пану Кушнєруку, мені б хотілося побачити у збірній Олександра Філіпова. Не викликали Євгена Паста і Дениса Фаворова – а вони точно кращі тих, хто є в збірній? І залишився Богдан Лєднєв – теж сподіваюся, що у нього буде все добре і він гратиме за збірну – та проте, зараз це резервіст “Динамо”, куди його викликати?
Підсумовуючи, хочеться сказати наступне: є тренери, при яких команда досягає результату вище рівня гравців, є ті, при яких результат саме той, що має бути, а є ті, при яких результати гірші, ніж підбір виконавців.
Збірна України за своїм кадровим потенціалом поступалася сербам і португальцям, поступається всім суперникам у групі Ліги націй. Та проте – ми вийшли на Євро з першого місця, а в ЛН обіграли швейцарців та іспанців. Андрій Шевченко, без сумнівів, належить до першої категорії. Це не означає, що його не можна критикувати – але давайте, принаймні, ця критика буде справедливою?
Раунд!
