Михайло Юхименко прислухався до поради прес-служби СК “Дніпро-1” і написав матеріал, в якому висвітлив проблематику цього клубу з різних боків.
Мотивом цього матеріалу стала відмова в акредитації “Брутальному Футболу” з боку СК “Дніпро-1”. Мотивація прес-служби здивувала: нашу чарівну кореспондентку Карину Шпорт звинуватили у вияві “відкритої позиції” по відношенню до цього клубу:
У ваших матеріалах є відкрита авторська позиція і іронія по відношенню до СК Дніпро-1, що демонструє зневагу з боку автора, відповідно, до нашого клубу. Наскільки правильно ми розуміємо роботу журналіста, матеріали мають буди об’єктивними і висвітлювати будь яку проблему з різних боків”, – йдеться у заяві прес-служби СК Дніпро-1.
Що ж, ми вирішили виправити гріхи “Брутального Футболу” при висвітленні діяльності цього дніпровського футбольного клубу і підготували, наскільки змогли, об’єктивний матеріал про його історію та існування. Жодних оцінкових суджень – лише сухі факти.
1. СК Дніпро-1 заявився у Другу лігу з грубим порушенням Регламенту
Типова історія для нових українських клубів, однак її типовість не виправдовує керівництво СК “Дніпро-1”. Згідно офіційної версії, озвученої почесним президентом Юрієм Березою, клуб з’явився у 2015 році, а вже влітку 2017-го він заявився на Другу лігу. Все б нічого, але є одне але: СК “Дніпро-1” не грав у Аматорському чемпіонаті 2016/2017, чим порушив Статтю 9 Регламенту аматорської ліги:
2. До участі в чемпіонаті України серед команд клубів другої ліги сезону-2017/2018 допускаються команди лише за таких умов:
2.1. Команда не менше одного сезону брала участь у змаганнях з футболу під егідою територіальної регіональної федерації футболу.
2.2. Команда брала участь у чемпіонаті України серед аматорських команд протягом повного сезону-2016/17, при цьому посівши за результатами чемпіонату місце не нижче восьмого.
Говорячи простіше, СК “Дніпро-1” повинен був “відкатати” принаймні сезон у аматорах, після чого ПФЛ мала прийняти його до свого складу. Юрій Береза ніколи не приховував цього факту, однак прикривався участю у Кубку Захисника України у 2016 році. Такий турнір дійсно проходив і його дійсно виграв СК “Дніпро-1”, однак юридичний статус змагання викликає серйозні сумніви.
По-перше, ніде не згадується, що це був офіційний чемпіонат – повсюди зустрічаються лише терміни “благодійний турнір”, “турнір за ініціативою ФФУ”, а сама федерація основною метою цього турніру називає “привернення уваги до проблем дітей-переселенців і дітей, які досі перебувають в зоні АТО, та необхідність розбудови спортивної інфраструктури на цій території”. Та й що це за сезон, якщо він проводиться за один день?
Втім, навіть якщо цей “благодійний захід” дійсно є змаганням під егідою ФФУ, то СК “Дніпро-1” все одно не мав права заявитись у ПФЛ. Клуб дійсно був створений у 2015 році, однак він існував як Громадська Організація. ГО не мають права участі у ПФЛ, тож 10 березня 2017 року було створено Товариство з обмеженою відповідальністю “СК Дніпро-1”. Саме ця юридична особа представляє собою нинішній клуб, не маючи жодного відношення до Громадської організації. Ця юридична особа не зіграла жодного матчу від моменту створення і до дебюту в Другій лізі, але її, порушивши всі регламенти, прийняли до складу ПФЛ.
2. Клуб занадто близько пов’язаний з людьми, яких пов’язують з Ігорем Коломойським
СК “Дніпро-1” дебютував у Другій лізі одночасно з ФК “Дніпро”, якого перевели сюди за 20-мільйонні борги. Та й таке, як говориться, але вболівальники не могли не помітити щасливої випадковості: більша частина футболістів ФК “Дніпро” – включно з віце-капітаном, головним тренером, лікарями та адміністраторами – після падіння свого клубу опинилася у складі СК “Дніпро-1”. Більше того: Роман Зозуля у коментарях на Facebook обмовився, що у клубі те ж керівництво і ті ж працівники, що і в старому ФК, а у майбутньому приставки “СК” та “-1” приберуть. Та і Юрій Береза заявив, що не виключає об’єднання у майбутньому.
Ультрас ФК “Дніпро” вважають, що поява СК “Дніпро-1” – це чергова афера Ігоря Коломойського з метою “списати” борги старого клубу разом з ним самим. Звісно, це суб’єктивна думка заангажованих людей, однак керівництво СК-1 настільки невпевнено доводить відсутність фінансування олігархом, що дуже хочеться це перевірити – а там виходить дуже цікава картина.
У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань можна побачити, що клуб належить двом фізичним особам – сину Юрія Берези Максиму (50%) та одному із співзасновників партії УКРОП Генадію Полонському (50%), а керівником значиться Андрій Фурсов – гравець футзального “Приват-Дніпро”. Не будемо говорити про те, що партію УКРОП у ЗМІ пов’язують з Ігорем Коломойським – навіщо цей суб’єктив? Також не будемо говорити і про інформацію від журналіста Анатолія Шинкаренка про те, що доля Полонського розділена з Коломойським. Це все чутки.
Втім, увесь цей інформаційний масив знаходиться у відкритому доступі, тому тут жодних таємниць не було відкрито. Просто журналіст “Брутального футболу” хоче довести вірність принципам об’єктивності та висвітлювання будь-якої проблеми з різних боків. Право зробити висновки стосовно зв’язків керівництва СК “Дніпро-1” з керівництвом ФК “Дніпро”, чесності заяв Юрія Берези та мотивації створення цього клубу ми залишимо нашому читачу.
3. Керівництво СК “Дніпро-1” фігурує у ряді гучних політико-економічних скандалів
СК “Дніпро-1” позиціонує себе як військовий клуб, який прославляє подвиги героїв АТО. Це, безсумнівно, правильна річ, однак дуже неприємно, коли таку важливу емблему забруднюють скандалами на політичному та економічному підґрунті – а їх у керівництва СК “Дніпро-1” досить багато.
Найбільш відомий скандал прогримів у 2016 році, коли ПОГ “Добробут” подало заяву на ім’я Генпрокурора України, звинувативши Юрія Березу (почесного президента), його сина Максима (власника 50% акцій клубу) та полк “Дніпро-1” у рейдерському захопленні сільськогосподарських угідь у 2014-2015 років. Про цей та ряд подібних скандалів повідомляли відразу у кількох виданнях (зокрема – на “Інтерфакс-Україна”), однак далі справа не пішла. Цілком можливо, що це були чергові інтриги можновладців, однак допускати фігурування імені військового підрозділу у такому скандалі керівництво “військового клубу” просто не мало права.
Юрій Миколайович став зіркою ЗМІ після того, як фанати “Дніпра” під час дербі атакували фанатів СК “Дніпро-1”. Тоді він з пристойною гематомою під оком вимагав повернення поліції на стадіони та називав ультрас Дніпра “купою покидьків”. Звинувачувати у цих словах його не можна – це нормальна реакція постраждалої сторони, але як же дивно виглядає боротьба Юрія Берези з рукоприкладством на фоні його бійки у Верховній Раді! Так, президент СК “Дніпро-1” вдарив оппоблоківця, який назвивав Олега Сєнцова терористом, однак чим методи дискусій депутата Берези з ідеологічними ворогами відрізняються від методів ультрас Дніпра? Питання риторичне.
4. Представники СК Дніпро-1 вдаються до провокацій через ЗМІ
СК “Дніпро-1” вимагає від медіа об’єктивної та різносторонньої подачі інформації. Це, безумовно, правильно, але повинно працювати в обидва боки – не тільки ти вимагаєш від преси, а і преса від тебе (причому навіть ще більше). Для кращої об’єктивності та різносторонності можна пригадати кілька моментів, за які західні ЗМІ вже б розгромили клуб, а його спонсори масово стали б розривати контракти через репутаційні втрати.
Представники СК “Дніпро-1” часто грішили відвертими заявами з образами на оточуючих: Юрій Береза називав фанатів Дніпра “купою виродків”, а Суркіса та Ахметова – гробарями українського футболу, на яких працював судівський корпус. Капітан СК “Дніпро-1” Сергій Кравченко на Заході за слова про зарплатню фанатів Дніпра у старому клубі міг би отримати позов до суду за наклеп (хоча мій його і виграти), а його “батли” в коментарях інстаґраму “БФ” давно відомі всім, хто приймає участь у суперечках фанатів СК та ФК. На Заході за них могли б оштрафувати, адже у противному випадку таблоїди розгромили б кожен смайлик “Крави”.
“Брутальний футбол” – чи не єдине видання в Україні, яке ловить кайф з таких живих та нетривіальних коментарів, як у Юрія Берези чи Сергія Кравченка. В цьому і є справжня брутальність та краса старого доброго чоловічого футболу, однак виявляється, що грати за правилами СК “Дніпро-1” може лише СК “Дніпро-1”. Журналісти зі своєю легкою іронією повинні обходити “Дніпро Арену” за три квартали.
Висновок
Отже, яким клубом є “Дніпро-1”, якщо підготувати про нього максимально об’єктивний матеріал?
- Факт 1: На Другу лігу команда заявилася з грубим порушенням Регламенту
- Факт 2: СК “Дніпро-1” як клуб ПФЛ був створений на базі футболістів, тренерів та працівників ФК Дніпро, який падав у боргову яму.
- Факт 3: Керівництво СК “Дніпро-1”, за даними кількох ЗМІ та місцевих журналістів, пов’язано з Ігорем Коломойським, однак невпевнено це заперечує.
- Факт 4. Керівництво СК “Дніпро-1” фігурувало у кількох гучних політико-економічних скандалах.
- Факт 5. Футболісти та керівництво СК “Дніпро-1” часто роблять провокативні заяви, однак болісно реагують на можливу іронію у свою адресу.
Висновки щодо суті та задач, які реалізовує СК “Дніпро-1”, читач може зробити сам. Жоден із вказаних у статті фактів не є взятим з голови, а переважна їх більшість ніколи не приховувалася керівництвом клубу. Більше того: якби ми були радикально об’єктивними і говорили те, що всі розуміють, але не можуть довести юридично, то матеріал, ймовірно, мав би сумні наслідки для видання. Втім, це не означає, що люди не бачать істинний масштаб проблем у нашому футболі.
Автори та журналісти “Брутального футболу” при виробництві гумористичного контенту можуть утнути всяке, однак вони залишаються вірними принципам журналістики, про які так піклується СК “Дніпро-1”. У всіх нас є клубні уподобання, але ніколи вони не стануть перешкодою для об’єктивного висвітлення проблем – і всі наші матеріали (які іноді виходять на більш великих медіаплатформах) це підтверджують. Нам цікаво показати людям футбольні залаштунки, однак деяким клубам вже на старті свого існування хочеться закритися від чужих очей та звинувачувати журналістів. Що ж, це їх вибір, який багато говорить про реалії нашого футболу: мемчики та нано-крапля іронії в ньому більш лячні, ніж перестрибування через ліги та керовані банкрутства.
Михайло Юхименко, “Брутальний футбол”
