Цю фразу пам’ятає кожен футбольний вболівальник зі стажем. Вони невід’ємно пов’язані з тими часами, коли “Динамо” громило “Барселону” чи доходило до півфіналу Ліги чемпіонів. Пов’язані з багатьма зимовими і літніми Олімпіадами.
А ще пов’язані із матюками перед телевізорами, коли глядачі, переглядаючи не дуже якісний повтор, пропускали гол або небезпечну атаку своєї команди. Чи коли повтор офсайду показували з камери, що стояла за воротами. Чи коли матч починався з другої чи третьої хвилини через рекламу, а завершувався за дві-три хвилини до фінального свистка “бо наставав час новин”.
Через все це багато хто в Україні сипав прокляття на Миколу Рябова, якого позаочі, завдяки Савелію, Дерепі та іншим коментаторам, що постійно нагадували хто режисер трансляції, знала вся Україна. Та чи був він у цьому винен? Час трансляцій регулювалося керівництвом каналу, а на УТ-1 в ті часи у пріоритеті були новини. Ну а щодо якості трансляцій…
“Я займався фехтуванням. Зброя – рапіра. А тепер уявіть, що замість рапіри вам потрібно фехтувати сірниками”.
Це зараз “тисяча-мільйон” камер і важко прогавити якийсь важливий момент. Сидиш собі і тільки вибираєш правильний кадр та даєш якісний повтор. pharmacyrxworld. Повтор без букви “R”, яку вболівальники зі стажем пам’ятатимуть так же довго, як і Миколу Рябова.
Так, він припускався багатьох помилок, але в своєму амплуа був таки одним з найкращих в Україні. В ті часи робота режисера полягала не лише в сидінні за пультом. Ось що розповідає про роботу Рябова його друг і метр українського коментаторства Сергій Савелій:
“Для Колі не існувало поняття “абияк”. Приїхали ми в Маріуполь, а там на заваді нормального показу матчу стояли дві світлові башти. Володимир Семенович Бойко, президент маріупольського клубу і, якщо говорити відверто, господар Маріуполя у прямому та переносному значенні, прислухався до слів Рябова. Одразу викликав із заводу зварників – стовпи були зрізані.
Аналогічно і в Сімферополі – не було “верхньої точки”. А що за показ футболу без гарної панорами? Домовляємося з Куніциним. Він по своїх каналах викликає чи то мнс-ників, чи пожежників, вони підіймають вишку і доставляють наших операторів прямо на дах – туди, де сидить Куніцин і кримські чиновники. У Львові “верхні точки” були не зовсім чіткі. Тому нам вдалося домовитись про встановлення камер між місцями, де сиділо керівництво “Карпат”. З Димінським знаходили спільну мову”.
На щастя, такі трансляції вже в минулому і робота режисера тепер не настільки важка, як була колись. Можливо, Рябов, як людина старої радянської “закалки” і загубися б серед теперішніх коментаторів. Він зумів вчасно піти.
Сьогодні рівно рік, як не стало легендарного телережисера, який тішив своїми брутальними повторами і ракурсами. Повторами і ракурсами, про які згадується навіть з певною ностальгією. Адже тоді потрібно було здогадуватися, що відбувалося на полі в той момент, коли показують повтор чи рекламу. От такі часи були. От в таких умовах працював режисер трансляції Микола Рябов.
