У 2007 він міг опинитися в “Ювентусі” чи “Мілані”. У 2010 в “Шахтарі” або, прости Господи, “Рубіні”. Також ним цікавилися “Челсі”, “Ман Сіті” та “Арсенал”…
Чуваку сьогодні вже тридцятка стукнула, з чим його “Брутальний футбол” і вітає, а він, на скромну думку автора, міг би в такому віці досягти набагато більшого. Але чи йому того треба?
Мова про ЕдіНсона Кавані. Оту літеру “Н” в його імені я ніколи не забуду, бо якось неабияк відгріб від редактора за її невживання. Але то вже таке.
Так от, чи потрібні Едінсону слава, золоті бутси чи присутність у символічних збірних? Навряд. Бо вони всі такі – ті, хто належить до віри Євангельської. А Кавані – один з них.
Їм там головне творити добро і приносити людям радість. А все мирське…
“Ісус відповів: Поправді, поправді кажу тобі, коли хто не народиться від води і Духа, не може увійти в Царство Боже. Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух. Не дивуйся тому, що Я сказав тобі: вам необхідно народитись згори. Дух дихає, де хоче, і голос його чуєш, а не знаєш, звідки приходить і куди він іде: так буває з кожним, народженим від Духа”.
Ну от за приблизно таким принципом він і живе. Щоправда, віра не завадила йому розлучитися з дружиною у 2013-му, з якою вони разом набули двох синів. Якщо розумієте принципи життя Едінсона, то й добре, але нас більше він цікавить саме як гравець.
Коли на нього полювали “Юве” з “Міланом”, найспритнішим виявився ще той італійський мафіозі Маурісіо Дзампаріні, який і переманив уругвайця у тоді ще свій “Палермо”. Ну як уругвайця – насправді прадід Кавані був італійцем, так що не дивно, що сьогоднішнього іменинника потягнуло саме на Апенніни.
На Сицилії за три роки він зарекомендував себе як доволі непоганий та перспективний гравець. Але . по справжньому свій потенціал він розкрив у Неаполі. Тріо Гамшик-Лавессі-Кавані, це було щось ледь не на кшталт Бі-Бі-Сі в “Реалі” чи Н-М-С в “Барсі”. А головною скрипкою в ньому був саме Едінсон.
Хто пам’ятає його гру тих часів, той не може не бути не в захваті від неї. Ось Кавані після подачі кутового поблизу воріт “Наполі” вибиває м’яча в поле, за декілька секунд він вже у центрі пасує вперед, а ще за якусь мить, отримавши пас, вражає ворота суперника. А скільки таких матчів було! Так, нехай він не володіє супертехнікою і не завжди реалізовує ледь не стовідсоткові моменти, але швидкість, антропометрія і вміння створювати самому собі оці гольові моменти – цілком і повністю компенсують вищезгадані вади.
За три роки і 138 матчів в “Наполі” він забив 104 голи. У 2013 році було зрозуміло, що Едінсону потрібно переходити в інший клуб. Як вже згадувалося, ним цікавилися “Челсі”, “Ювентус” та “Арсенал”. А він обрав… “ПСЖ”. Усі тоді вважали, що він обрав гроші. Але, зважаючи на віру… Хоча, хто його знає, чим він керувався насправді. Може, просто в Парижі хотів пожити.
Зараз важко сказати, чи був вибір вдалим, чи ні. Насамперед тому, що головною зіркою паризької команди до минулого літа був Златан Ібрагімовіч. Тож уругвайцю довелося часто грати на позиції “під-нападником” чи взагалі розпочинати матч на лаві запасних. Та, навіть незважаючи на такий статус, ворота суперників Едінсон вражав регулярно часто. Та по-справжньому розкрити свій потенціал в “ПСЖ” йому вдалося лише в цьому сезоні – після відходу Златана до “МЮ”. 23 матчі і 24 голи – непоганий такий показник, правда?
Ну а найкращий подарунок сьогодні він може зробити собі сам – якщо відзначиться у воротах “Барселони”. З Днем народження, Едінсон. Випий сьогодні вина, за своє здоров’я. Якщо, звісно, віра дозволяє.
