В пошуках кращого футбольного життя

19 Січ, 2020| автор:

Футболісти, яким вже час змінити клуб. Частина II

Іско і Хамес Родрігес, “Реал Мадрид”

Іско проводить в стані королівського клубу вже 7-й сезон, але важко пригадати, чи були взагалі такі відрізки, коли б він вважався гравцем основного складу. Іско повністю асоціюється з лавкою запасних – він вийде у старті, лише якщо хтось з основних футболістів не зможе. Голденбой-2012 не виправдовує виданих йому авансів. 27-річний півзахисник не особливо схильний до травм, він бере участь у багатьох матчах команди. Але середня кількість проведених хвилин на полі вказує на те, що він не є першим вибором тренерів “Реала” – ні Зідана, ні його попередників. Цей сезон і зовсім виходить вкрай сумним – 11 матчів за півроку, в яких іспанець зумів відзначитися аж однією гольовою передачею.

Що стосується Хамеса, то його історія дуже схожа на ситуацію з Іско. Гучний перехід, невиправдані очікування, лава запасних. Тільки на відміну від іспанця, Родрігес ще встиг з’їздити в оренду в Мюнхен. Але “Баварія” викупляти колумбійця не стала, тож він повернувся назад, на знайому мадридську лавку. Влітку були переговори з “Атлетіко” з приводу його повноцінного трансферу, проте вони так і не увінчалися успіхом – ходять чутки, що президент “Реала” Флорентіно Перес затаїв образу на своїх сусідів через принизливу ​​поразку 7:3, нехай навіть і в товариському турнірі. Тому Хамес і залишився на “Сантьяго Бернабеу”, і, здається, фатально помилився з цим. Потрібно було продавлювати свій трансфер усіма силами. Цей сезон у нього такий же успішний, як і в Іско – 7 матчів, 1 гол, 1 передача.

Одним словом, потрібно цим двом дружно взятися за руки, піти в кабінет до Фло Переса і сказати, що пора, мабуть, їхати з сонячного Мадрида. В умовних “Арсеналі”, “Тоттенгемі”, “Наполі” і ще низці клубів вони зможуть регулярно виходити в основі та демонструвати футбольному світові, що ще на щось здатні.

Тома Лемар, “Атлетіко”

70 мільйонів євро коштував “Атлетіко” трансфер Лемара з французького князівства Монако півтора роки тому. І варто зізнатися, що розчарування від цього переходу вкрай велике. Так, “Атлетіко” Сімеоне грає в досить специфічний футбол, і “заточеним” на атаку гравцям не завжди виходить проявляти себе так само яскраво, як в попередніх клубах. На “Ванда Метрополітано” все суворо зав’язано на ігровій дисципліні і, виходячи крайнім півзахисником за схеми 4-4-2, Лемар дуже часто виглядає чужорідним тілом в побудовах аргентинського тренера. Прихильники мадридців і зовсім скаржаться на те, що, коли француз виходить у складі команди, то вони ніби грають вдесятьох. Нинішній сезон взагалі виходить жахливим – 0 голів і стільки ж передач.

Напрошується сумний висновок – Лемар не підходить цьому клубу, а сам клуб не підходить Лемару. Однак ми ж пам’ятаємо, як Тома виблискував в тому феноменальному “Монако”, який доходив до півфіналу Ліги Чемпіонів і зміг відібрати французьку корону у “ПСЖ”. Тому трансфер в інший клуб, з більш атакувальним стилем – те, що лікар прописав.

Емре Джан і Даніеле Ругані, “Ювентус”

Емре Джан видається феєричним мудрецем – відмовитися від нового контракту з “Ліверпулем”, який через деякий час стане і де-юре, і де-факто найсильнішою командою світу. І перейти в “Ювентус”, головному тренеру якого він зараз абсолютно не потрібен.

Мауріціо Саррі без зайвого жалю відмовляється від непотрібних йому гравців. Маріо Манджукіч вже переїхав в Катар, черга за Джаном. Хоча турецькому німцеві ще рано підкорювати східні країни – всього 26 років, чоловік у самому розквіті сил. Та й, чесно кажучи, Емре дуже якісний центральний півзахисник. Чому не догодив Саррі – незрозуміло. У італійця завжди були свої заморочки. Втім з пошуком нового клубу проблем бути не повинно – охочих отримати Джана вистачає, он “Мілан” вже активно дізнається суму можливого трансферу. Цікаво, наскільки сильно сам футболіст шкодує про той злощасний від’їзд з “Енфілда”.

Молодому і перспективному Даніеле Ругані непомітно виповнилося 25 років. А місія пробитися в основу “Юве” досі є нездійсненною для нього. Італійський захисник ніяк не міг виграти конкуренцію у непохитних К’єлліні і Бонуччі, а влітку прийшли Де Ліґт з Деміралем, котрі і зовсім зробили його 5-м за рахунком вибором серед центральних захисників.

Навіть важкі травми К’єлліні (який скоро повернеться на поле) і Демірала (який порвав “хрести” в недавньому матчі з “Ромою”) не відкрили прохід для Ругані в стартовий склад – всього 1 матч у цьому сезоні. Останні новини навколо гравця – “Лестер” і “Арсенал” активно цікавляться футболістом, “Ювентус” готовий продати його за 25-30 мільйонів євро.

Ну, “Арсеналу” центральний захисник точно не завадить, там з цим взагалі біда. Інше питання: може Ругані просто-напросто не тягне топ-рівень, і потрібний для нього клуб – це “Емполі”, в якому свого часу і засвітився захисник?

Сусо і Хакан Чалханоглу, “Мілан”

Хесус Хоакін Фернандес Саєс де ла Торре, або простіше кажучи Сусо, є беззаперечно основним гравцем стартового складу в минулих сезонах “Мілана”. Та й статистичні показники у нього в цілому непогані: 7+10 за системою гол+пас в минулому році, 6+9 – в позаминулому. Проблема в тому, що хавбек дуже нестабільний. Іспанець може видати 1-2 яскраві гри, а потім зникнути з радарів матчів на 5. Проте він все одно постійно виходить в стартовому складі та в середньому проводить на полі мало не всі 90 хвилин. Справа в тому, що хто ж тоді, якщо не він – якісніших крайніх півзахисників у “Мілана” просто немає. Зараз же, з приходом Златана Ібрагімовіча, головний тренер “россонері” Стефано Пьолі перейшов на схему 4-4-2, в якій він не бачить місця для іспанського півзахисника. Здається, час Сусо в столиці мод добігає кінця, він є певним уособленням цього “Мілана” останніх років, який багато чого хоче, але рідко у нього що виходить.

Хакан Чалханоглу – це взагалі велике розчарування. Яким перспективним він був в “Баєрі”, однак в Італії не виглядає топ-футболістом. Постійні зміни позицій і жахливе виконання стандартів, якими півзахисник так славився в Бундеслізі – ось чим Хакан в основному запам’ятався в стані “Мілана”. Можливо, проблема в самому клубі. “Россонері” останнє десятиліття серйозно штормить, так що стати успішним на цьому кораблі дуже непросто. Навіть у Бонуччі з Ігуаїном це не вийшло. Хакану Чалханоглу всього 25 років, вся кар’єра, можна сказати, ще попереду. Кар’єра, яку трансфером на вихід потрібно повертати в правильну сторону.

Ярік П’ятницький, “Брутальний Футбол”