Сьогодні в рубриці «Зірки 90-х» матеріал про турецького форварда, який став автором найшвидшого гола в історії чемпіонатів світу.
Хакан Шукюр народився 1-го вересня 1971-го року в невеличкому турецькому містечку Адапаразі. З восьмирічного віку розпочав відвідувати футбольну секцію місцевого клубу «Сакар’яспор». У молодіжній команді Хакан тренувався і прокачував свої технічні навики довгих вісім років, перед тим як перейти в основу клубу. І перейшов якраз вчасно – «Сакар’яспор» саме повернувся в вищий дивізіон турецького чемпіонату.
В складі «Сакар’яспору» Шукюр виграв свій перший трофей – Кубок Туреччини у сезоні 1987/88. До слова, цей кубок й досі залишається єдиним вагомим здобутком цього скромного клубу. Невдовзі талановитий форвард із зростом під 190 см та відмінним гольовим чуттям пішов на підвищення – перейшов до міцного середняка турецького чемпіонату «Бурсаспору».
У «Бурсаспорі» кар’єрний ріст «Босфорського бика» (так невдовзі прозвали Хакана вболівальники) розвивався стрімкими темпами і вже невдовзі одночасно із запрошенням до національної збірної країни, він отримав пропозицію від одного з турецьких грандів – «Галатасарая».
Уже в першому своєму сезоні 1992/93 в складі «левів» Хакан завоював любов і підтримку пристрасної місцевої торсиди – 26 голів молодого форварда не могли залишитись непоміченими. До слова, таку пристойну бомбардирську планку Шукюр тримав й надалі – 20 голів у наступному сезоні, і ще 26 в сезоні 1994/95 років.
У 1993-му році на Середземноморських Іграх збірна Туреччини U-23 стала переможцем турніру, а її основний нападник Хакан Шукюр зі шістьма забитими м’ячами отримав «Золоту бутсу» найкращого бомбардира.
Одразу після цього настав момент дебюту Хакана в складі національної збірної Туреччини – його викликали на два останніх матчі відбору на Чемпіонат світу-1994. Дебютант у двох іграх відзначився двічі, а на нього почали поглядати і представники клубів Західної Європи.
В результаті Шукюр підписав контракт з командою Серії А «Торино», але, забігаючи наперед, відзначимо, що мандрівка на Апенніни виявилась для турецького форварда провальною – туринський клуб був абсолютним аутсайдером першості, у результаті чого взагалі вилетів в . Серію Б. Сам «Босфорський бик» впродовж сезону вийшов на поле лише 5 разів і відзначився одним забитим м’ячем.
Відтак, за півтора мільйони фунтів Хакана повернули назад до «Галатасараю». Другий «захід в одну річку» став надуспішним і співпав з розквітом футбольної кар’єри Шукюра. Короткий підсумок п’яти його феноменальних сезонів – 152 забитих м’ячі у всіх турнірах, чотири «золота» національної першості, три кубки і незмінний титул найкращого бомбардира чемпіонату впродовж 1996-98 років.
У 1997-му році Шукюр зайняв почесне третє місце в боротьбі за «Золоту бутсу», трохи не дотягнувши до бразильця Рональдо.
А вже у 2000-му році «Галатасарай» здобув єврокубок – у драматичному фіналі Кубка УЄФА проти лондонського «Арсенала» усе вирішила серія післяматчевих одинадцятиметрових ударів.
Бразильський голкіпер Клаудіо Таффарел, тодішній партнер Хакана по команді, одного разу розповідав: «Якось ми залишились після тренування на пробиття пенальті. Кілька разів підряд Хакан пробивав у праву «дев’ятку» і забивав рикошетом від штанги. Я жартома попросив його пробити десять разів так само, але в ліву «дев’ятку». До того моменту я вважав найточнішим нашим гравцем Георге Хаджі, але з десяти ударів Хакана, дев’ять залетіли у ворота, і лише останній його удар прийняла на себе хрестовина. Тому коли в Копенгагені (на стадіоні, де проходив фінал Кубка УЄФА) Давор Шукер потрапив у штангу і до м’яча підійшов Хакан Шукюр, я був найспокійнішою людиною в світі».
Хакан Шукюр став найкращим бомбардиром того розіграшу Кубка УЄФА, забивши 10 голів.
Після тріумфу в єврокубках настав час ще гучніше заявити про себе на весь світ – влітку 2000-го року «Босфорський бик» із партнерами вирушив на поля Бенілюксу взяти участь у розіграші чемпіонату Європи. Завдяки дублю Хакана у ворота бельгійців, збірна Туреччини вийшла у чвертьфінал турніру, де поступилась португальцям.
Вже сформований, титулований і по-футбольному зрілий форвард приглянувся керівництву міланського «Інтера», який мав намір підсилити лінію атаки, тож за 8,5 млн фунтів «Босфорський бик» вдруге вирушив підкорювати Італію.
І вдруге його спроба не увінчалась успіхом – 6 голів у 34 матчах сезону 2000/01 – це зовсім не той показник, який міг втішити і самого Шукюра, і його нову команду. В наступному сезоні контракт турка викупила «Парма», але і в складі пармезанців Хакан не зміг заграти на своєму традиційному потужному рівні (16 виходів на поле, 3 голи).
Натомість, у стані національної збірної Шукюр й надалі був незмінним лідером, голеадором і «королем футболу», як його величали у рідній Туреччині. Дуже успішним став виступ турків на Чемпіонаті світу 2002-го року в Японії і Південній Кореї. Блискуча збірна Туреччини здобула третє місце на цьому турнірі, а сам Босфорський бик в матчі за бронзу чемпіонату встановив рекорд турніру, забивши найшвидший гол – для цього йому знадобилось 10,8 секунд.
На такій мажорній ноті, здавалось, кар’єра 31-річного бомбардира мала піти на спад, але тренер англійського «Блекберна» Грем Сунесс, який добре знав Хакана з часів його виступів у «Галатасараї», вирішив підсилити свій клуб, придбавши турецького ветерана.
Однак, як свідчить історія, ніде за межами Туреччини, Шукюр на повну потужність заграти не міг. Не став винятком і Туманний Альбіон – важкий період акліматизації і важка травма, яку здобув Хакан невдовзі після підписання контракту з «Роверз», поставили хрест на його амбіціях навести шороху в англійській Прем’єр-лізі – 2 голи у дев’яти матчах, більш ніж скромний доробок.
І так, як історія має схильність повторюватись (а також йти по колу), Шукюр вже втретє провернув свій традиційний «фінт» – у 2003 році в статусі «вільного агента» Босфорський бик повернувся додому, у свій рідний «Галатасарай». Неначе рідні турецькі футбольні поля і пристрасть рідних вболівальників заряджали Хакана своєю енергією, він знову змусив усіх говорити про себе – протягом п’яти сезонів в складі «Левів» він забив більш ніж 70 м’ячів, ставши дворазовим чемпіоном Туреччини і володарем національного кубка.
Завершив кар’єру Хакан Шукюр у 2008-му році, після того, як головний тренер збірної Туреччини не взяв його на Євро-2008. У 37-річному віці Хакан Шукюр оформив за собою звання найкращого бомбардира в історії «Галатасарая» (понад 280 голів) та збірної Туреччини (51 гол у 112 іграх), а також найкращого снайпера турецької Суперліги.
Ще у 2003-му році УЄФА нагородила Шукюра відзнакою найкращого футболіста п’ятдесятиріччя в Туреччині.
Влітку 2011-го року Хакан Шукюр спробував свої сили у політиці, ставши депутатом парламенту від правлячої партії. Після нетривалої депутатської кар’єри, Хакан повернувся до футбольних справ – став коментатором на державному каналі TRT.
У березні 2015-го року ФІФА прийняла рішення розмістити у своєму музеї експозицію, присвячену Хакану Шукюру. Сам турецький голеадор подарував для експозиції свою ігрову форму, в якій він здобув Кубок УЄФА із «Галатасараєм», а також бутси, в яких він забивав той самий найшвидший гол в історії чемпіонатів світу.
«Я буду представляти в музеї ФІФА не лише себе, а всю Туреччину. Це не тільки мій особистий тріумф, це успіх цілого турецького народу» – відзначив Босфорський бик.
І загалом він цілком правий, адже впродовж 90-х та на початку 2000-х років уся футбольна Туреччина і всі її досягнення асоціювались і уособлювались з іменем лише однієї людини – Хакана Шукюра.
