Давненько на “Брутальному Футболі” не було гравців “Олександрії”. Наш інтерв’юер Ігор Шевчук вирішив виправити цю несправедливість та запросив на розмову 25-річного футболіста “жовто-чорних” – Дмитра Шастала. Були, як завжди, провокативні питання: чи можна вважати фізруком Шевченка, чому не викликали Паньківа та як би називався фільм за участі Шастала і його друга Бухала.
– Після нічиєї з Францією, нічия з фінами – ганьба?
– Знаєш, кажуть, не можна після того, як збірна видала один гарний матч, підносити її до небес.
Так само не можна, якщо десь оступилися. Знову ж таки, нічия – це не такий жахливий результат. Тому ні, звичайно, що це не ганьба. Я так вважаю: завжди потрібно підтримувати команду в будь-якій ситуації. Думаю, що було велике хвилювання за результат, адже недаремно Зінченко після матчу проти французів сказав, що без перемоги над фінами нічия з Францією нічого не вартує. Коли команда не бореться за якісь позиції, то легше підходить до гри, коли ж велика відповідальність, є результат у команди, коли вона показує гру від матчу до матчу, то і відповідальність у неї зростає. Забивши гол, пішов якийсь сумбур, обрізався один момент, другий – мені здається, що виникло якесь хвилювання за результат.
– Хто лев матчу проти Фінляндії на твою думку?
– Ой, з цим левом матчу, чесно кажучи. Я вже тиждень про нього вже чую (сміється – прим.). Ну, Маліновський дійсно сподобався. Яке моє ставлення до нагороди “Лев матчу”? Я розумію, що без цього ніяк, це спонсорський контракт. Хотілося б, щоб до цього відносились легше, а то заходиш у соцмережі, там лев матчу, там лев матчу, потім заходиш до конкретних людей – там теж те саме. Загалом, це непогана ідея, такий собі аналог “Budweiser” – гравець матчу, теж пиво. Я нормально до цього ставлюся, але все-таки трішки забагато, навіть приторно.
– Хто справжній лев у “Олександрії”?
– Володимир Шаран (сміється – прим.). З гравців?.. Якщо казати про найкращого, найкориснішого футболіста, то Кирило Ковалець, я так вважаю.
– На твою думку, Шевченко топтренер чи звичайний фізрук?
– Фізруком я би його точно не називав. Знаєш, як я сказав на початку, я не хочу нікого ні підносити до небес, ні заривати під землю. Непоганий тренер, я бачив, як він спілкується, дуже інтелігентно, це мене насправді вражає. Розмовляв з Юрієм Паньківим, то він сказав, що дуже приємно працювати під його орудою.
– Ти знайомий з ним особисто?
– Після того, як Андрій Миколайович виграв “Золотий м’яч”, він приїжджав до Києва, до свого тренера Олександра Олександровича Шпакова, а він якраз вів наш рік. Тобто, Шевченко із “Золотим м’ячем” приїхав до нас на базу на Нивки, ми там фотографувались. Не розмовляв з ним, просто поплескав мене по плечу, скажімо так.
– Як оціниш шанси нашої збірної на потрапляння на Мундіаль?
– Та важко щось казати, тільки два матчі зіграли. Звичайно, що у разі виграшу над Фінляндією були б більші. На відсотків 70 я впевнений, що Франція буде брати свої очки, з тими ж фінами, тому нам потрібно від них не відставати. По стобальній шкалі даю 80% на те, що збірна України вийде на чемпіонат світу.
– З такою грою є сенс грати на Євро?
– Мені здається, що зараз збірна стала більш досвідченою, набили шишки на Євро-2016. Виходить, що це вже третій відбір у Шевченка, думаю, що не буде такого фіаско, як тоді.
– Якби у тебе був вибір: ні разу не бути викликаним в збірну України чи стати основним гравцем іншої національної команди, щоб ти обрав?
– Цікаве питання… Ну дивись, задав би ти мені це питання років через п’ять, то, можливо, я б тобі дав іншу відповідь. Зараз скажу, що, звичайно, ні разу не зіграти за збірну України. Потрібно прагнути до того, щоб зіграти за нашу збірну, така мрія є, звичайно. Я не хотів би бути натуралізованим іншою країною.
– Чому нікого з “Олександрії” не викликав Шевченко?
– До цього викликали тільки Паньківа, тому питання, чому не викликали Паньківа цього разу. Скажімо так, в Україні з’явилося багато високоякісних воротарів, які вже, можливо, по віку більше підходять до національної збірної. Якщо брати з польових гравців, то я би ще запросив Ковальця, але це вже питання не до мене. Я вважаю, що одного-двох можна викликати.
– Чому тоді викликали П’ятова і Луніна, які сидять на лавці у своїх клубах?
– Ми розуміємо, що таке “Реал”, що таке “Шахтар” і що таке “Олександрія”. Загалом, “Олександрія” трішки нижча за рангом. Ну і почекай, Паньків, наприклад, не спочатку в нас грав, із зими стояв на воротах Білик. Можна на це посилатись, є за що знайти причину.
– Тобі 25 років: це вже “досвідчений” чи тільки “перспективний”?
– А третього варіанту немає? (сміється – прим.). Я би сказав, що я – гравець пізнього запалювання. Я і в дитинстві слабший був, ніж мої однолітки, згодом потроху набивав шишки, гулі, десь у років 19-20 тільки ось почав виглядати, як мої ровесники у 18. Скажімо так, я ще не досвідчений гравець і якісь якості молодого футболіста в мене ще безсумнівно є. Які якості у молодого гравця? Те, що він ще буде рости. Вважаю, що я ще на підйомі, ще підіймаюсь, до свого піку ще не дійшов.
– Якщо “Олександрія” не вийде в Лігу Європи, то це буде провал сезону?
– Я думаю, що так, тому що у нас завдання – кваліфікація у Лігу Європи, зокрема, п’яте місце.
– Що особисто для тебе важливіше: 5 місце в УПЛ чи перемога в кубку України?
– Звичайно, що перемога в кубку для мене є важливішою.
– Якщо “Олександрія” виграє кубок України, пострижешся, як Роналдо-зубастик?
– Ну давай (сміється – прим.). Блін, просто якось на рівному місці, а мені потім з цим ходити. Давай щось інше придумаємо (сміється – прим.). Я своє волосся дуже люблю, щоб налисо стригтись (сміється – прим). Треба подумати, я до цього не готувався, я анекдоти згадував (сміється – прим.). Мені вчора Гліб Бухал сказав, що читає твої інтерв’ю, питав у мене, чи я знаю якийсь анекдот (сміється – прим.). Чесно, я не люблю ось такі розмови, вибач, якщо ти це готував і думав, що воно дасть якогось перчику в інтерв’ю. Я таке не люблю, забиватись на майбутнє, щось казати, нічого не буду робити.
– Ти говорив, що знайомий з гравцем “Олександрії” Глібом Бухалом з дитинства, розкажи детальніше.
– Так, все вірно, ми грали разом в “Динамо”. Чесно кажучи, не пам’ятаю зі скількох років, ми з ним були в різних складах. Перший, другий, формальності, але точно виходить з десять років. Потім з “Динамо” ми перейшли в інший київський клуб – ФК “Київ” називався – , ну, дитяча школа. Ми з ним 60% дитячої школи провели разом, товаришували навіть, батьки наші знайомі між собою. Не сказав би, що ми в дитинстві дружили, зідзвонювались щодня, але з тренування їздили разом додому, нам загалом було в один бік. Зараз ми більше дружимо, в команді один з одним більш за все спілкуємось.
– Якби був знятий фільм за участі Бухала і Шастала, про що б він був? І який жанр?
– Про що б був фільм? Треба подумати, я розумію до чого ти ведеш, до наших прізвищ (сміється – прим.). О, давай так: це було б щось схоже на “Похмілля у Вегасі”, але “Похмілля в Олександрії”, щось таке (сміється – прим.). Суто через наші прізвища, Бухал і Шастал. Коли б люди подивилися, хто в головних ролях, то питання б відпало відразу. Тому що фільм про похмілля, Бухал і Шастал, це була б комедія. Драми і так багато в житті.
– З ким ти найбільше дружиш в “Олександрії” і чому?
– З Глібом Бухалом найбільше товаришую. Навіть якби ми не були знайомі, то все одно схожі за мисленням, світобаченням, настроєм. Як то кажуть англійською – “soul mate”, по характеру би підійшли.
– Які твої улюблені фільми?
– Сподобався фільм “Фокус” з Віллом Смітом і Марго Роббі, ще влітку був класний фільм “Джентльмени”.
– Яке твоє хобі?
– В мене таких, щоб явних, то, напевне, три: риболовля, гра на гітарі – її зараз трішки запустив, – і на приставці граю “Call Of Duty” та “NBA”. На гітарі любив грати з дитинства. Скільки з батьком їздив, завжди слухали рок, я виріс, потім у школі знайшов однодумців, яким також це подобалось. Ми створили гурт, такий панк-рок, але ми співали тільки кавери. В школі ми репетирували два роки, багато, навіть футбол трішки від цього постраждав. Я більше був спрямований на музику, більше приділяв їй часу, вчився, ми кожного дня репетирували. Можна було цей час витрачати на футбол і тренування. Ще й якраз був такий вік, коли всі пробують себе в U-19, а я на гітарі грав.
– Що ти знаєш про “Брутальний Футбол”?
– Я ще пам’ятаю групу на іноземному сайті, який не можна називати (сміється – прим.). Я жартую, так, ще був підписаний на вас “Вконтакті”, тому я з вами майже з самого початку. На ютубі за “Брутальним Футболом” не стежу, вибачай (сміється – прим.).
– У відборі на чемпіонат світу немає ні VAR, ні GLT (система фіксації голу). Чому так?
– Я не знаю, чесно кажучи, якось мені трішки дивно. Можливо, вони хочуть поекспериментувати, дуже дивно. Я загалом за VAR, VAR – доречний, скажімо так. Це максимально тупо, що немає відеосистеми повторів, тим паче на такому рівні.
– Кому із інших збірних ти симпатизуєш?
– Мені подобається збірна Нідерландів, вони прикольно грають. По іменах зарах приємні їхні прізвища, молода кров, свіжа.
– У юнацький період ти виступав одразу за три клуби. Чому так?
– Насправді я виступав за один клуб. Спочатку він називався “Омікс”, це київські знають. Потім його перейменували в ФК “Київ” і я весь час тренувався там після “Динамо”. Ми грали на чемпіонат України за інші команди, не знаю, як вони домовлялись, але так виходило. Ще потім я десь три матчі зіграв за РВУФК 96-го року, теж якось домовились, я вже хотів закінчувати з футболом, то був період, коли треба було вступати до університету. Якось я походив на тренування, кілька матчів зіграв, але з ними не задалося, вони ще у фінал вийшли, а я не поїхав навіть. Якось я там одну гру пропустив, я з ними не жив у інтернаті, я як запрошений був, тренувався з ними нечасто, виходив у основному на заміну, не прижилося якось там.
– Щоб би ти обрав: місяць їсти одну страву, чи місяць не грати в футбол?
– Місяць одну страву спокійно можу їсти, взагалі без питань. Давай “Кус-кус” з оливковим маслом, чи макарони якісь.
– Яку їжу ти любиш їсти?
– Та просту, я не вибагливий до їжі, використовую такий принцип максимального енергозберігання: тобто, їжа не повинна займати багато часу і сил. Поїв і все. Улюблена страва – мамин торт зі шпинатом, дуже смачний. Я рідко собі готую і якщо готую, то щось просте.
– Традиція БФ: розкажи брутальний анекдот або історію.
– Анекдоти починав згадувати, взагалі нічого не міг пригадати нормального, але в інтернеті не читав, чесно кажу. Згадав одну історію: коли грав у ФК “Полтаві”, там у лізі знаходиться база та розташовані два поля; між ними сітка прозора, щоб м’яч не літав туди-сюди. Там “Ворскла” U-21 зараз приймає, можливо бачив.
Був там такий завгосп, він слідкував за порядком, за полями, головний по господарству. Ну і якось я йшов, щось до нього заходив, чи щось питав, і бачу там зайці бігають по полю – одне штучне, а інше – натуральне. Я дивлюсь і думаю: “Заєць, о, прикольно”. Я хлопець з міста і коли якісь дикі тварини, то дивуюся. Ну й кажу йому: “Бачили, там зайці?”. Він відповідає: “Ну, а що це, звичайна справа, буває, що в тій сітці заєць може заплутатись, ось недавно таке було”. Я відповідаю: “Блін, що ж робити, треба його розплутувати бідного, щоб він втік якось, вкусити ж може”. Завгосп мені відповідає: “Підійшов, лопатою по голові вдарив, суп зварив і все” (сміється – прим.). Ось так я подорослішав, напевно, (сміється – прим), зайчики загалом йдуть на м’ясо.
