Поки українські футбольні клуби гріються під бусурманським сонцем на зборах, “Брутальний футбол” продовжує кропітку роботу, знайомлячи своїх читачів із яскравими персоналіями. Сьогодні ми з вами перемістимося до казкової Норвегії. Кого для вас знайшли і до чого тут наш футбол – читаймо далі.
Що може поєднувати норвезьке містечко Бреннейсун, Україну та дніпропетровський “Дніпро”? Відповідь – 14-річна вболівальниця синьо-біло-блакитних на ім’я Інґрід. Чистокровна варяжка, не маючи родичів у Неньці, пов’язала себе із нашою країною палкою любов’ю до “Дніпра”. Настільки палкою, що багатьом диванним ультрас у Січеславі не завадило б повчитися у нашої героїні. Інґрід виявилася дуже цікавою співрозмовницею, тож вйо до в’ю!
– Розкажи трохи про себе. Як звати, скільки років? Як довго цікавишся футболом?
– Привіт! Мене звати Інґрід Нільсен Аасберґ. Мені 14 років. Футболом стала цікавитися із початком Євро-2012.
– Дуже добре. Скажи – як ти дізналася про “Дніпро”? Що тобі сподобалося в українському клубі?
– Я дізналася про “Дніпро” минулого сезону під час його виступів у Лізі Європи. Якщо бути точнішою – то, мабуть, це сталося після матчів із “Аяксом”, тому що в іграх із “Брюгге” я вже підтримувала дніпрян як рідних. Я дійсно була вражена результатами команди і тим, як вона грає. У “Дніпрі” мені подобається все – історія, гравці і ті моменти, які я пережила разом із клубом як вболівальниця.
– Хто є твоїм улюбленим футболістом у “Дніпрі”?
– Спочатку я відмітила для себе Євгена Коноплянку, але після його переходу моїм улюбленим гравцем став Ротань. Руслан – неймовірний. Мені дуже подобається, як він грає.
– Ти сказала, що тобі подобається історія “Дніпра”. Що саме з історії дніпропетровського клубу ти знаєш?
– Я знаю досить багато. Найбільш вражаючі частини його історії – це, власне, саме заснування клубу та його возз’єднання із місцевим “Динамо” після Другої світової війни. Знаю про старий стадіон “Дніпра” (“Метеор” – прим. “БФ”), а також про братерські стосунки із “Карпатами” та “Динамо” Київ.
– Скажи нам – а як часто тобі вдається спостерігати матчі “Дніпра”? Чи стежиш ти за його іграми у Чемпіонаті України?
– Я дивлюся кожен матч “Дніпра”! Чемпіонат, Кубок, Лігу Європи і навіть товариські зустрічі. Домашні ігри я переглядаю онлайн на клубному YouTube-каналі, а виїзні – через різні веб-сайти. Я не пропускаю жодного матчу і з нетерпінням чекаю наступний тур!
– І як ти тоді оцінюєш нинішній сезон “Дніпра”?
– Цей сезон був не таким вдалим, як минулий. Думаю, що це обумовлено втратами Канкави, Калініча та Коноплянки, яких продали минулого літа. Але я впевнена, що кращі часи ще повернуться.
– Хто є головним конкурентом “Дніпра” у цьому сезоні – “Динамо”, “Шахтар” чи “Зоря”?
– Я б назвала “Зорю”, адже виграти Чемпіонат цього року ми вже не зможемо – занадто відстали від “Динамо” та “Шахтаря”. Тож за лігочемпіонівські місця я вже не думаю, а от зайняти третю позицію було б набагато краще, ніж четверту. Треба сконцентруватися на тому, щоб посісти сходинку вище, ніж “Зоря”.
– Чи є в Україні клуб, який ти ненавидиш?
– Ні, такого клубу нема.
– Який матч “Дніпра” тобі сподобався у цьому сезоні найбільше?
– Якщо говорити про Чемпіонат – то це матчі “Дніпро” – “Чорноморець” та “Дніпро” – “Олімпік”. Чому саме ці ігри? Причиною тому – неймовірні камбеки синьо-біло-блакитних у цих протистояннях. А ще я запам’ятала неймовірний гол Зозулі у ворота “Олімпіка”. Особисто для мене – це гол року.
Проте, найбільш вражаючим став матч “Русенборґ – Дніпро”. Побачити гру улюбленої команди наживо стало моєю мрією! Пам’ятаю, ще у серпні, перед кваліфікаційним матчем “Русенборґа”, я розмовляла зі своїм татом і сказала: «А що, коли “Русенборґ” пройде у Лігу Європи і потрапить в одну групу із “Дніпром”?». На той момент це здавалося неможливим, але неочікувано це стало реальністю! Під час же самого матчу я стежила за грою улюбленої команди, сидячи у першому ряду!
– А що ти відчувала після варшавського фіналу “Дніпра”?
– Було дуже сумно, що все закінчилося поразкою. Футболісти боролися до останнього, і я вважаю, що “Дніпро” реально заслужив на перемогу. Це був дуже цікавий матч із масою посмішок та сліз. В кінці, звісно, було більше сліз. Хоча вихід у фінал сам по собі – фантастичне досягнення – але дивитися на поразку було дуже важко. Проте, це був лише початок нового часу, у якому медалі та трофеї вже не втечуть від рук дніпрян.
– У Тронгеймі ти змогла поспілкуватися із футболістами “Дніпра” та Мироном Маркевичем. Розкажи нам, як тобі це вдалося
– О, тут ціла історія! Я була неймовірно щасливою, коли дізналася, що “Дніпро” приїздить у Норвегію, тому відразу вирішила будь-що поспілкуватися із командою і, зокрема, з Русланом Ротанем – моїм улюбленим футболістом. У цьому мені допоміг один дніпропетровський журналіст, який повідомив назву готелю, де зупиниться “Дніпро”. Там, перед грою, вдалося зустрітися із Мироном Маркевичем, Романом Безусом, Едмаром та Ротанем, а після гри я змогла сфотографуватись та взяти автографи у Селезньова, Бруну Ґаму, Матеуса, Бойка та інших.
А у грудні до мене із Дніпропетровська надійшов цілий пакунок подарунків, серед яких була футболка Руслана Ротаня із автографом!
– Як би ти охарактеризувала наставника дніпрян – Мирона Маркевича?
– Я б сказала, що це неймовірний тренер. Маркевич привів клуб до успіху і зробив мрії своїх підопічних реальністю. Разом із гравцями вони зробили із неможливого можливе. Коли я побачилася із Маркевичем у Тронгеймі, він був “very nice”! Він робить усе для клубу і вболівальників. Це був дуже правильний вибір – Маркевич може стати дніпровським Алексом Ферґюсоном.
– Як відреагували батьки і друзі на те, що ти підтримуєш “Дніпро” у матчі із норвезькою командою?
– Батьки та однолітки вважають дивним той факт, що я вболіваю за український клуб. Найкращу ж подругу не цікавить, яку команду я підтримую, проте вона вважає, що моє намагання вивчити кирилицю – то вже занадто (посміхається)
– А взагалі – “Дніпро” добре знаний у Норвегії? Як норвежці ставляться до синьо-біло-блакитних?
– Дніпро не дуже відомий у нашій країні. Я, мабуть, єдина його вболівальниця у Норвегії (посміхається). Можливо, команду трішки недолюблюють, адже вона розгромила “Русенборґ”.
Це не той клуб, за який би норвежці вболівали. Тут не цікавляться ані “Дніпром”, ані українським футболом. Я співчуваю цим людям, адже вони навіть не уявляють, якої магії себе позбавляють!
– Український футбол сильніший за норвезький?
– Набагато! Він більш захоплюючий і цікавий для перегляду. Також у вашому футболі багато зірок. Особливо ж мене вражають українські фанати! Не то, щоб норвезькі вболівальники були поганими, але українські – просто фантастичні!
– А ти сама коли-небудь приїздила до України?
– Ні, в Україні я ніколи не була, але я дуже хочу тут побувати.
– Що тобі відомо про нинішню ситуацію у нашій країні? Що про Україну говорять у Норвегії?
– Я немало знаю про нинішній стан справ в Україні. Дуже жахливо, що все так відбувається. Бачила кілька музичних кліпів на цю тему, і це справило на мене жахливе враження. Всі ці бомби, діти в сльозах – після такого і самій хочеться плакати. Ніхто не заслуговує на таке. Якби я могла, то зробила б все, щоб змінити цю ситуацію.
Норвезькі ЗМІ не дуже стежать за подіями в Україні. Мені важко сказати, що люди думають щодо ваших подій. Більшою мірою, ніхто не знає, що там відбувається насправді. Лише коли стається щось неймовірно значуще – тільки тоді на це звертають увагу.
– Повернімося до футболу. Судячи з твого інстаґраму, окрім “Дніпра”, ти вболіваєш за такі клуби, як “Реал” Мадрид та “Еспаньол”. Яку із цих команд ти любиш найбільше?
– “Реал” Мадрид – це перший клуб, за який я стала вболівати. Проте, я не рангую своїх улюбленців – і бланкос, і дніпряни для мене завжди є номером один.
– За кого вболіватимеш на Євро-2016?
– За Україну, звісно ж! І я обов’язково куплю нову форму вашої збірної, як тільки вона з’явиться у продажі наприкінці січня.
– В України є шанс виграти Євро? Наш тренер вважає, що так. А як ти думаєш?
– Звісно, це можливо. Але такі задачі потребують багато сил і величезної відданості своїй справі. Головне ж – вірити в успіх. Якщо команда не віритиме у перемогу, то нічого не буде. Особисто ж я в них вірю!
– Інґрід – ти дуже цікава співрозмовниця, але потрібно завершувати нашу бесіду. Щоб ти побажала читачам “Брутального футболу”?
– Завжди вірити, . бо на світі усе можливо. А насамкінець скажу: “только Днепр – только победа!”.
Розмовляв Михайло Юхименко, “Брутальний футбол”.
