Кожен другий диванний і не дуже аналітик змагається зі своїми колегами у цікавій грі під назвою “напиши про український футбол більш апокаліптично”. В результаті ми отримаємо мільйон статей з однаковими тезами про катастрофу, а намагання заперечити цьому приводить до супервідповіді: “і ти цим задоволений? Було ж краще”. Словом, тема благодатна. Зараз можна скласти навіть деякий топ типових заголовків про загибель нашого футболу:
- Клуби банкрутують – як же так?
- “Дніпро” розвалюється – яку команду погубили!
- Навіщо чемпіонату “Говерла?”
- З “Шахтаря” повтікали бразильці – що ж тепер робити?
- Ми повертаємося у 90-ті!
“Брутальний футбол” проти однотипного скиглення і шукає позитивні моменти в сьогоденному укрофутболі. Тож вйо до прекрасного!
Пункт 1. Українізація.
Відтік легіонерів змусив українські клуби згадати про українців, і – о, диво! – виявилося, що білі люди також вміють грати у футбол. Малишев і Коваленко також вміють грати на високому рівні проти найсильніших команд світу і забезпечувати “гірникам” статус претендента на перемогу у Лізі Європи. Молодь “Металіста” отримала шанс закріпитися на елітному рівні та прославляти себе і Харків чи якесь інше місто.
Україна у 2015 році зайняла перше місце у Європі за кількістю дебютантів у Прем’єр-лізі! Середній показник становив 2,29 чоловік. В жодній країні, крім Швейцарії, він не підіймався вище 1,86 (Білорусь). Це – прямі наслідки кризи, в якій опинилася рідна Ненька, але знайдемо плюси.
Петряк, Малиновський, Лучкевич, Калітвінцев, Рибалка, Сидорчук, Буяльський – їх зірка сходить саме у кризовий час. Три роки тому наставники команд, прочитавши ці прізвища у своєму складі, дзвонили б Президентам своїх клубів і просили б максимум бразильців замість цієї “зелені”, яка так і грала б в “іллічівцях”. Ці гравці могли б стати ще одним поколінням фомінів і віценців.
Пункт 2. Виїзд у Європу.
Якщо з Коноплянкою все було лише питанням часу, то переходи Малиновського, Болбата, Юрченко, Тащі, Кравця та інших йдуть на користь однозначно всім.
Футболістам і збірній – плюс у ігровому плані. Той же Коноплянка в “Севільї” грає по всьому фронту атаки і до Євро-2016 підійде із набагато ширшим тактичним арсеналом, ніж до цього. В будь-якому випадку, гольові паси п’ятками у матчах проти “Говерли” – не те саме, що асист за “Ґенк” чи вихід в основі “Баєра”.
Керівництву теж користь. Для умовного “Ліверпуля” одна справа – вести переговори із “вискочками” типу “Дніпра” 2013 року, а інша – з клубом із широкими зв’язками та образом місця, де вміють ростити таланти і продавати їх “на підвищення”. Це питання статусу. На жаль, у нас поки більшою мірою втрачають гравців вільними агентами або лише віддають в оренду. Тим не менше, пристойний рівень гри наших футболістів у Європі заставляє останню дивитися на нас, як на неоране поле талантів – що добре.
Крім того, в українців . з’явилася ще одна тема для обговорення і спостереження – наші за кордоном.
Пункт 3. Омолодження.
Прямий наслідок українізації. Якщо вірити сайту футбольної статистики “football-observatory”, то наш чемпіонат омолоджується протягом вже двох років.
Співставивши данні офіційного сайту УПЛ від січня 2016 року та данні “football-observatory” від грудня 2014 року, то отримаємо отаку діаграму, яка підтверджує тезу про омолодження ЧУкра:
Як бачимо, омолоджують наш чемп клуби “другого” ешелону, якщо такий в Україні ще залишився – “Металіст” (в 2014 році середній вік якого складав 28,8, а в 2015 – 26,4), “Чорноморець” (26,4/23,5), “Говерла” (26,9/24,8), “Металург” (26,8/22,3). З іншого боку, наші лідери навіть стають більш зрілими.
Про що це говорить? Перш за все про те, що молоді тепер є де грати. Типовий приклад – “Говерла”, заповнена кіндер-киянами трохи менше, ніж повністю. Грандам є де “обкатати” резерви – що також плюс.
Пункт 4. Інтрига
Український чемпіонат зумів зберегти інтригу. Це пояснюється тим, що зміни у кращу чи гіршу сторону у більш-менш рівній пропорції стосуються усіх клубів. Єдина проблема у цьому питанні – відсутність вильоту з ліги, але можливе її скорочення має вирішити цей ідіотизм.
Тому в нас відразу дві інтриги по перших місцях: “Динамо” чи “Шахтар” vs. “Дніпро” чи “Зоря”. Інтрига величезна, адже з весни ситуація сильно закрутилася – “Динамо” здало у грі, “Шахтар” кине всі сили на Європу, “Зоря” грає, а “Дніпро” живий і довів свою можливість вигравати топ-ігри (з чим у луганчан проблеми). Це – дуже цікаво, а головне – до збереження подібної інтриги у наступних чемпіонатах є усі передумови.
Пункт 5. В Україні все бурлить
Постійна напруга, істерика про загибель чемпіонату та реальні проблеми змушують керівництво нашого футболу робити хоч що-небудь. “2+2” та “ТК Футбол” готові піти на створення єдиного пулу – а це вже подія. Ігор Дедишин завалює ЗМІ проектами реформ, не забуваючи тролити Юрія Дячука-Ставицького, на якого чинять великий тиск вболівальники. Політикам від футболу доводиться крутитися, і це – добре.
[su_youtube_advanced url=”https://youtu.be/yYT4ym2Qtec”]
Пункт 6. Згладження проблеми “правоохоронці vs фанати”.
Не дивлячись на проблеми у провінції, чи не єдина цікава реформа крокує по українському суспільству. Із утворенням Нової поліції та нових спецпідрозділів відносини із “сірими” потеплішали. Із “копами” перед матчами єврокубків та збірної не виникало ніяких проблем, а вболівальники відмічали ввічливість та зовсім інше ставлення правоохоронців до людей. Ультрас також стали приязніше відноситися до поліції, куди пішли служити багато їх товаришів по трибуні.
[su_youtube_advanced url=”https://youtu.be/GirsGcrx0rg”]
Отже, як бачимо, в Україні не все погано. Звісно, проблем багато і не помічати їх не можна. Але, коли кожна стаття з апокаліптичними словами має посилання на інший матеріал з ними ж, а той – на новину про подібне – стає нудно і смішно водночас. Наш футбол має багато гарного і ми маємо це цінити та примножувати, а не змагатися у скигленні.
Михайло Юхименко, “Брутальний футбол”
