31 травня 2017 року назавжди увійде в історію як день, коли легендарний “ФК Дніпро” зіграв свій останній матч. Місто прощалося з цілою епохою, а тому спецкори “БФ” не могли пропустити цю драматичну подію з епічним фіналом. Тож вйо до репорту!
Нагнітати атмосферу напередодні матчу фанати почали ще минулого тижня, а після вильоту з УПЛ у небі над Дніпром літав ледь відчутний дух легкої істерії. “Останній матч великої епохи” – так рекламували цей матч на вулицях міста.
Люди відкликнулись на клич команди та ультрас, і вперше за 2017 рік реально “поперли косяками” на стадіон.
Перед матчем на великих екранах стадіону було продемонстровано звернення Руслана Ротаня до вболівальників. Він пообіцяв дніпрянам коло пошани та попросив не вибігати на поле після гри. Руслан Петрович ніби щось відчував, адже з виходом команд та розпіву гімну почалося справжнє пекло!
Ультрас оформили дуже красивий перф – масштабна димова завіса, чорний одяг та чорний банер символізували чорну смугу у житті улюбленого клубу. Потім фанати переодягнулися у біле, дістали білий банер та затягнули таку шизу, якої славетне місто вже давно не бачило.
Перша частина цього дійства особливо вдалася – початок матчу перенесли, арену затягнуло димом, а видимість істотно впала. В цей же час на поле полетіли димові шашки, що нагадало дербі з “Металістом”, коли у Дішленковіча летіли петарди. Ну і матч проти Англії також згадувався. Хто-хто, а ультра закривала епоху на повну потужність.
Спостерігати за цим було незвично, а слухати – ще більше. Виявляється, до відносно тихої атмосфери та 2,5 тисяч вболівальників дуже швидко звикаєш, а тому реальний двіж на трибунах викликав у нас захват разом зі здивуванням.
Треба віддати належне вболівальникам на звичайних секторах. Їх було багато (як для цього сезону), вони приносили класні банери та активно приймали участь у перекличках. Люди жартували, фотографувалися, насолоджувалися футболом, співали та просто кайфували. Невже так не можна було ходити раніше?
Тим часом казан емоцій під назвою “Дніпро Арена” підходив до температури кипіння. На поле летіли петарди, а на трибунах співали пісні про “жадного довбо..оба Коломойського”. Бєня, очевидно, сьогодні довго та неприємно гикав, тому що стільки слів ненависті ІВК не міг чути навіть від найбільших ворогів. Вершиною хейту став даний банер, який спалили прямо під час гри.
Арбітр Іван Бондарь двічі зупиняв матч і навіть спілкувався з якимись важливими дядьками у піджачках. Нам вдалося зняти одну з таких розмов.
Бондарь попередив, що третя зупинка гри буде останньою і вона наступить після першого ж предмету, який жбурнуть на поле. Диктор кілька разів вкрай емоційно озвучив дану інформацію по стадіону, але вже на 47-й хвилині був даний фінальний свисток.
Повеселили футболісти “Волині”, які чомусь зраділи технарю, хоча до зупинки гри команда горіла 1:0 та планомірно вкатувалась у газон супермотивованим “Дніпром”. Гравці останнього кілька хвилин сумно спостерігали за буйством фанатів, яке тільки посилилось, а потім пішли за капітаном – дякувати вболівальникам. Цим вони заспокоїли ультру, яка приєдналася до хорового скандування “Спасибо!”. З трибун стали летіти надувні кульки, ленти, конфеті та нескінченні аплодисменти.
“Дніпро” феєрично провів у історію величну епоху срібних медалей, фіналів єврокубків, розгромів “Гамбурга”, “Брюгге”, “Наполі”, “Шахтаря”, “Динамо” та інших. Але це не значить, що клуб зіграв свій останній матч. Він лише перегорнув сторінку, на якій напише ще більш величну історію.
“Дніпро” буде жити!
Михайло Юхименко, Каріна Шпорт, “Брутальний футбол”.
