Фанатський рух – це життя. А точніше, величезна його частина – непередбачувана, шалена й інколи дика, захоплююча та повна відданості своїй команді. Але цей репортаж не про красномовні гасла, а про свято.
Вчора фанатський рух ФК «Дніпро» відсвяткував 35 років з дня заснування. В честь цього була організована вечірка, на яку були запрошені футболісти та тренери різних поколінь, представники дружніх фанатських рухів та просто усі фанати і вболівальники. Але про все за порядком.
Температура -1°С. На годиннику 17:15. Я виходжу з дому і вирушаю до моєї першої зупинки цього вечора – недобудованого готелю «Парус». Це місце в певному сенсі можна назвати символом міста. Будівництво готелю припинили ще 28 років тому, а споруда так і залишилась височіти над берегом Дніпра. Але уявити місто без «Парусу» вже якось дуже важко.
Декілька років тому фанати «Дніпра» прикрасили стіну готелю величезним гербом України. І цього разу вони теж збирались зробити дещо грандіозне.
Отже, приблизно о 18:00 я прибула на місце, але фанати все ще завершували підготовку. Ваш автор прогулювалась по набережній, аби трохи зігрітися. Кава охолола, як тільки я вийшла за межі кав’ярні. Але то таке. Принаймні, я насолодилась краєвидами нічного міста.
А тим часом хлопці долали проблеми з охороною (у виді злих собак) на шляху до будівлі. Як з’ясувалось згодом, були навіть постраждалі від укусів, але чого не зробиш заради перформансу.
18:50. Дуже несподівано весь «Парус» ніби охоплює полум’я. Звісно, я саме це і очікувала, але випадкові люди встигли висунути багато цікавих гіпотез стосовно того, що коїлось – починаючи від того, що це викликають інопланетян, завершуючи тим, що «Парус» нарешті демонтують.
Насправді ж фанати запалили величезне число 35. Хоча, можливо, хтось побачив там якийсь інший символ. В будь-якому разі зацініть відео.
Друга зупинка – це клуб «Moulin Rouge», де відбувалася офіційна частина. Зазвичай це місце збору студентів, які хочуть бюджетно випити, а також іноземців. Вчора цей клуб був повністю окупований фанатами, зокрема й на момент коли я туди дісталась.
Розпочалася офіційна частина з перегляду 15-хвилинного відео про фанатів «Дніпра», де були зібрані фотографії та фрагменти з відео різних періодів – виїзди, марші, бійки, перформанси на трибунах та багато інших пам’ятних для руху моментів.
Потім на сцену запросили Володимира Єзерського, який колись грав у «Дніпрі», а наразі тренує юнацьку збірну України з футболу до 16 років, Олександра Поклонського, тренера «Дніпра», та улюбленця публіки Русіка. Атмосфера у залі була дуже дружньою, усі жартували, згадували смішні історії з минулого, дякували фанатам за вічну підтримку.
Промова Володимира Івановича була настільки довга, що з нього навіть пожартували, cheap viagra by mastercard. мовляв, він за свою футбольну кар’єру так багато не говорив.
Після нього слово взяв Руслан Ротань:
Если бы вас не было, «Днепра» бы уже точно не было. Вы лицо команды – это действительно так. Чем больше болельщиков будет, я думаю, рука не поднимется ни у кого просто так забросить этот клуб. Я уверен в будущем нашего клуба.
Руслан, як-то кажуть: «Твої слова та Богу у вуха».
Олександр Володимирович, хвилюючись, слідом привітав вболівальників і сказав, як захоплюється і поважає фанатів, а також додав, що майбутнє у «Дніпра» з такою підтримкою велике.
Спеціально для Євгенія Селезньова, який не зміг приїхати, було виконано такий хіт зі сцени.
Трохи з годом Євген все ж таки приєднався до привітань через Скайп:
Я вас очень люблю, вы всегда в моем сердце и «Днепр» всегда в моем сердце. Я вас поздравляю, обнимаю, до скорой встречи.
Мирон Маркевич, який теж мав бути на вечірці, але не зміг приїхати, теж привітав фанатів по телефону.
Ще у залі був присутній Роман Зозуля, але він, на жаль, так і не вийшов на сцену.
І нарешті наймиліша частина – це вручення подарунків. Тарілочок з надписом «Днепр. 35 лет преданных клубу». До речі, їх вручали всім гостям, хто виходив на сцену.
Потім на сцену по черзі запрошували представників фанатських рухів з Білорусі, Тбілісі, Львова, Севастополя, Запоріжжя, Києва.
Прибув навіть президент ФК «Дніпро» з Таллінна – Сергій Іщенко. Усі вітали фанатів із 35-річчям, бажали триматися і надалі. Їх також нагороджували пам’ятними подарунками. А дехто з них навіть дарував подарунки у відповідь.
Декілька разів тривала хвилина мовчання на честь загиблих фанатів у Зоні АТО.
Звісно на сцені також побували й гравці нинішнього складу «Дніпра», а саме Денис Костишин, Олег Ільїн, Микита Нечистенко, Денис Тарадуда, Арсентій Дорошенко та Максим Луговий.
Молоді хлопці, які ще не звикли до такої уваги, передавали мікрофон один одному та не могли обрати, хто ж перший буде щось говорити. Потім, хвилюючись та заговорюючись, вони теж сказали свої слова подяки та побажання.
А під кінець Максим навіть зарядив усім відомий у Дніпрі заряд – «Оле, ола…».
Під кінець вечора декого з фанатів нагородили почесними у “двіжі” футболками з надписом «Днепрянин».
Завершувався вечір невеличким концертом репера під псевдонімом Граф. Цього літа він, до речі, зняв кліп на підтримку ФК «Дніпро», у зйомках якого прийняло участь багато фанатів.
Останньою пам’ятною подією була промова фанатів із Харкова, які теж завітали з добрим наміром привітати фанатів «Дніпра». Як би це сюрреалістично не звучало.
Більш того, вони приїхали не з порожніми руками, а з такими банерами:
Взагалі атмосфера була дуже невимушена та приязна. Усі охочі могли сфотографуватися та поспілкуватися з футболістами, тренерами, лідерами фанатських рухів. Усім присутнім подарували пам’ятний стікер та магнітик. Дурачочки ті, хто не прийшов. А якщо серйозніше, то таку подію ігнорувати – це недопустимо без поважної причини, якщо ти вважаєш себе фанатом.
Завершуючи репортаж хочеться приєднатись до усіх привітань. Я постійно кажу, що футбол виглядає зовсім інакше, коли з трибун чутно підтримку фанатів. Дякую, що ви завжди з командою і у нас, навіть незважаючи на те, що «Дніпро» зараз грає у Другій Лізі, підтримка навіть краща, ніж у деяких клубів Прем’єр-ліги. І дякую за таке душевне свято.
Також дякую команді за те, що ви граєте за емблему на грудях. За ті емоції, які ви віддаєте на полі. За те, що зараз ви дуже близькі до фанатів.
P.S. Окрема подяка Юджину за сприяння у написанні репортажу.
P.P.S. Дуже шкодую, що зі мною на святкуванні не зміг бути присутній мій колега брутальний Міха Юхименко, бажаю йому успіху з дипломом.
Карина Шпорт (@karina_shport), спеціально з Дніпра для “Брутального Футболу”
