Недавні матчі 1/16 Кубку України з футболу можна сміливо назвати «Ukraine ultras oldschool». Олдскулом для нас тепер вже можуть рахуватися зовсім недалекі часи, коли у кожному другому виїзді могли зловити акаби/накрити господарі/побити копи на секторі/все разом. Здавалося, що це все в минулому – фанатське перемир’я та епоха стюардів згладили протиріччя, і на деякий час українські стадіони жили досить мирно, цілком задовольняючи клубні бюджети та телевізійні програми. Останні вихідні якщо не зруйнували досягнуте, то точно завдали потужного удару.
Вперше за довгий час міліція отримала контроль над стадіонами, і не заставила довго чекати проблем – під кийки «блюстителів порядку» попали фанати «Карпат» та «Металісту». За кілька днів до цього у Києві почалися безлади за участю ультрас та міліції – але, все ж таки, тут дії «сірих» піддавалися логічному осмисленню, тому не викликали резонансу. Велика вірогідність протистояння могла виникнути у Комсомольску, де на 400 киян виділили 125 квитків і відмовилися пускати більше – в останній момент ситуацію таки розрулили. Проте, біло-синіх у спокої не залишили. «Не вийшло на стадіоні, так вийде по телевізору» – сказав хтось багатий, і от уже у «Великому футболі» знаходять фаєри «хохлів» із намальованою свастикою і написом “Junta Power”.
Нас, звісно, хвилюють не свастики і хрести. Всі ми знаємо, що це жарти або символи деяких правих ідей, а не призов до репресій і тотальної війни. Звісно, є й справжні «Бормани», але, все ж таки, головною ідеологією наших фанатів був і буде український націоналізм. Не в символах справа. Насторожило те, як і коли подаються подібні закидання на телеканалах і чому міліцейські кийки так несподівано повернулися на стадіони.
Звісно, Україна – це Європа, а в ЄС існує досить неприємна тенденція – вичавлення фанатів зі стадіонів. Недавно це сталося у Мадриді – знамениті “Ultras Sur” були вигнані із “Бернабео”, а на їх секторах знаходяться, фактично, наймані робітники – фан-клуб. Але, після всіх політичних подій в Україні, здавалося, що фанати перемогли і доказали свою чесність як перед ЗМІ, так і перед суспільством. Чому ж сьогодні їх знову починають вовтузити? Версій декілька.
Версія 1. Головна.
Інші версії будуть досить розмиті, а ось ця – конкретна. Реформи МВС і ФФУ не торкнулися провінції. Це на НСК “Олімпійський” люди роздумують над рівнем підготовки стюардів, а в Кіровограді чи Миколаєві 1 матч Кубку – подія року. Наслухавшись про диких столичних фанатів, зганяють ледь не всю міліцію. А тепер увага! Чи пройшла чистка у рядах МВС? Чи вигнані колишні беркутівці з роботи? Чи підвищені вимоги до вступу у міліцейські вузи? Питання риторичні. Акаби якими були, такими і залишилися. Просто у великих містах до них підвищена увага – кожен невірний рух попаде на десять камер і буде транслюватися на UStream, а потім ще неділю на цьому будуть піаритися депутати. У маленьких містах цього немає.
Таким чином, фанати на вихідних просто відкрили завісу над провінційною міліцією. Всі нижчезазначені версії – це або здогадки, або моменти, де зацікавлені особи просто скористалися проблемою. Тим не менше, про них теж треба написати.
Версія 2. Зрадницька.
Революційний вогник так і не погаснув за півтора роки у душах українців. Як не стараються боти, а більшість українців і надалі живе думкою, що «ось ось, і підемо на штурм». Показова була реакція на події у Мукачево, де суспільство більше цікавилося, чому з 15-ма “правосеками” воює ледь не ціла армія і чому вона не на Донбасі. До цього була справа “Айдару”, а недавно відбувся вивід добровольців із першої лінії фронту на другу. Можливо, тепер вирішили пройтися по їх резерву та найактивнішій і найменш піддаваній пропаганді группі людей – ультрас.
Імхо, версія занадто фантастична – все ж, справи з фронту і з фанатських секторів наврядчи лежать на столі Порошенко разом – дуже вже велика різниця у вазі цих проблем. Крім того, наша влада банально не із тих, хто вміє робити якісь «многоходовочкі». В кінці кінців, виглядає це усе занадто тупо. Але, версія все ж має право на існування.
Версія 3. Антидинамівська
Тут головною online purchase of priligy in malaysia. діючою особою буде “Шахтар”, адже ми розуміємо, що рупором його є “Великий футбол”.
Вся ця історія із свастиками – ще один укол в сторону “Динамо” Київ. Війна між “гірниками” і киянами може бути прикладом якісного троллінгу – тут тобі і мішочок з грошами, і невиплати податків, і апеляція кожної жовтої картки Шахтаря. Фанати-фашисти – це ще один удар по динамівцях.
Мінус очевидний – це відсутність зв’язку із міліцією. Не буде ж Палкін дзвонити у Кіровоград із вимогою побити львів’ян?
Версія 4. Рейтинги ТВ
Тут все просто. “ВФ” програє “Профутболу”. Крім того, проект Циганика подає себе як патріотична програма. Піти по шляху “ПФ” – значить згодитися на деяке копіювання, що точно вб’є рейтинги. Тому передачі залишається жити на трьох китах – Вацко, талановитих кадрах і срачах. Саме тому абсолютний нуб Леоненко, який не хоче вчитися взагалі (“я что, их фамилии должен знать?”), сидить у програмі і мочить киян. Денисов це і не приховує: «Якби Віктор Леоненко не був цікавим, його б ніхто не цитував, і він не сидів би в студії “Великого футболу”. Будь-яке його інтерв’ю розбирають на цитати. Сайтам це потрібно, вони завжди отримують завдяки Леоненку великий трафік».
Історія зі свастиками – це просто інфопривід. Їх можна знаходити після кожного матчу, але згадують про них лише у потрібний момент. От і тепер сюжет передачі про “фашистів” будуть обговорювати неділю або дві. Навіть я пишу статтю під його впливом. Але тут є суттєвий мінус – немає зв’язку із міліцією. Це просто вдало використаний журналістами момент.
Висновок.
Так що ж це було: зрада політиків, інтриги “Шахтаря”, вкидання ЗМІ чи просто недалека міліція? Всього й потроху. Тут тобі і «нєвірні мєнти» як першопричина усього, і бажання “Великого Футболу” вдало накинути на вентилятор. Звісно, таке вкидання вкрай вигідне донецькому “Шахтарю”, який “насправді якісно” вколов “Динамо”. На руку ця ситуація гратиме і політикам, які знову заваляться на передачі із полемікою про зраду/перемогу.
Проблемою для фанатів це може стати, якщо подібні випадки будуть з’являтися все частіше і частіше. Тоді можна буде говорити про тенденцію, але і зараз картина виглядає дуже некрасивою. Ультрас уже декілька разів доказали всім, що вони не якісь маргінали і порядок на секторі можуть тримати самі. Якісний діалог із ними був би куди кориснішим, ніж “мова кийків”. Будемо надіятися, що це був лише одиничний фейл, адже підстав до війни із фанатами в Україні бути не може.
Михайло Юхименко, “Брутальний футбол”
